Як українка за два місяці навчилася жити у стилі "нуль відходів"

Жителька Калуша Олена Бараненко задва місяці навчилася жити у стилі "нуль відходів".

Зараз за тиждень сім'я українки продукує стільки сміття, скільки раніше - за один день, передають kalushnews.

«У мене немає окремих смітників, - розповідає калушанка.

- Є коробка для паперу, який діти потім здають, це їхні кишенькові, у сараї стоїть коробка для металлу та відерка для харчових відходів, які відправляються на компост або маминим тваринкам».

Пластикові упаковки від косметичних та миючих засобів Олена Бараненко миє, висушує, скручує і відносить у спеціальні місця збору під час прогулянок з дитиною.

«Я досить часто дістаю вдома зі смітника шкірки від яблук чи бананів, пластикові упаковки або скляні пляшечки, бо у чоловіка своє бачення на збереження планети», - каже жінка.

За словами Олени Бараненко, сортування є лише одним, ще й передостаннім пунктом правила «5С» при житті у стилі «Нуль відходів»:.

— скажу «ні» необдуманим покупкам;.

— скорочуй кількість споживання того, від чого не можеш відмовитись;.

— скористайся повторно або продовжи життя речей;.

— сортуй і утилізуй те, що залишилось;.

— старанно компостуй залишки.

Хоча, за офіційною версією, у Калуші можна здати полімерні відходи і макулатуру, відпрацьовані батарейки, металобрухт, Олена Бараненко намагаэться, щоб відходів, які нікуди не приймуть, було якнайменше.

«Я не купую магазинні соки і молочку у тетрапаках, пакетах чи у пластикових пластику; води газовані, солодкі, пиво, квас і алкоголь; пакетовані чаї, фасовану каву, більшість спецій у пакетиках і різні там супи і страви швидкого приготування; майонез, кетчупи і соуси у пакетиках (лише соєвий і томатну пасту у склі); запакований у пет хліб, овочі, гриби і т.

д.; цукерки, каву в одноразових стаканчиках, фастфуд, - пояснює вона.

- Детальніше про це можна прочитати у книзі Беа Джонсон «Дім — нуль відходів».

Насправді можна купувати багато продуктів без упаковки в власну тару: мішечки, баночки, пляшечки, повторно використані пакетики.

«У власну тару можна придбати крупи, овочі, фрукти, сухофрукти, горіхи, спеції, чаї, печиво, нерафіновану олію, деякі сири і домашню молочну продукцію, м’ясо запросто можна купити у свою мисочку з кришкою, - розповідає Олена Бараненко.

- Я просто запитую продавця, чи може він зважити мені два кілограми картоплі у мій мішечок, чи 200 грам горіхів у мою баночку, чи 10 грам сушеного часнику у мою тару, чи кілограм ягід у мій кошик - більшість може!».

Огірки, помідори, банани взагалі купую без пакування, продовжує калушанка.

«Якщо продавці хочуть нав’язати пакетик, відповідаю, що не колекціоную сміття, - наголошує вона.

- Крупи зважую у мішечках, вага яких не перевищує 10-12 грамів і на ціну це суттєво не впливають, хліб беру також у свою торбинку».

Продавці на касі здебільшого мовчки роблять свою роботу, розповідає Олена Бараненко, додаючи, що дехто хвалить, а люди у черзі звертають увагу і кажуть часто щось на кшталт: «Треба і нам так».

Такий спосіб затоварення примушує бути відповідальнішою — складати список, продумувати скільки мішечків чи баночок брати з собою, обдумувати, які продукти справді необхідні, а від яких можна відмовитися, зауважує Олена Бараненко.

«Це робить мене незалежною від реклами, маркетингових хитрощів і спонтанних покупок, - каже вона.

- Обираю паперову, скляну чи металеву упаковку замість плівки чи пластику.

Багато продуктів можна робити самостійно: йогурти і інші кисломолочні продукти, деякі види сирів, корисні солодощі та випічку, масло, продовжує раціоналізаторка.

«Я зробила вибір на користь багаторазових речей: звичайні носові хустинки, які можна попрати, екосумка замість пакету, мішечки з тканини замість пет (сама собі нашила зі старого одягу), акумулятори замість батарейок, - розповідає жінка.

- Воду постійно ношу з собою у спеціальній пляшці, чай у термогорнятку».

Те, що можна придбати лише у фабричній тарі, Олена Бараненко купує у великій кількості.

«Деякі засоби для прибирання роблю сама: сода чудово відмиває і відбілює, гірчичний порошок — знежирює, - каже вона.

– Використовую багаторазові памперси з вкладками для найменшого сина, гігієнічну чашу замість прокладок, експериментую з шампунем: маю досвід миття голови і житнім борошном, і мильними горіхами, голову мию житнім борошном, мильними горіхами, роблю олійки для тіла та волосся, різні маски, скраби, воскові пом’якшувальні креми, зубну пасту і зубний порошок (головний інгредієнт тут сода і кокосове масло».

Натуральне мило легко купити без упаковки або у звичайному папері від місцевої миловарні «Димко», там же є і мило для прання, ділиться досвідом калушанка.

«Скляну тару від мила-пасти цієї ж миловарні, яке використовую замість гелів для душу і очисника для обличчя, можна потім повернути і отримати знижку, - наголошує вона.

– У Львові є магазини, де більшість косметичних засобів можна купити або взагалі без упаковки, або в екологічному варіанті — папір, алюміній, скло».

Замість дезодоранта використовую кристал алюмінієвих квасців, розповідає жінка.

«Купувала в Калуші ще три роки тому і він досі в дії, - підкреслює раціоналізатора.

- Парфуми — сухі, на основі воску в дерев’яній баночці».

Олена Бараненко обмежила косметичку одним відтінком помади, одним видом туші і тінями та рум’янами природних відтінків, СС-кремом та мінеральною пудрою.

«Попереду ще довгий шлях до zero», - зауважує раціоналізатора.