На кого працює Труба?

Попри намагання дискредитувати ДБР, його майбутніх працівників ще до початку його активної роботи, ніхто не повинен сумніватися в репутації його керівника Романа Труби! Тому дії та заяви останнього мають постійно перебувати під пильним контролем громадськості.

Саме тому журналісти нашого видання вирішили розповісти читачам все, що на даний момент відомо про голову ДБР.

Випускник юрфаку Львівського університету Роман Труба 17 років (1997-2014) пропрацював в структурах прокуратури Львівщини, зробивши кар’єру від слідчого до прокурора Пустомитівського району.

З перших своїх кроків Роман Труба користувався прихильністю та підтримкою прокурора Володимира Гураля, який довгий період працював на посадах заступників, а в 2014 році - очолив прокуратуру Львівщини за поданням генпрокурора Олега Махніцького.

Саме з ініціативи Гураля Романа Трубу було призначено на посаду прокурора Пустомитівського району.

Львів’янам не варто пояснювати, що прокурорські посади в Пустомитівському районі є не менш престижними та ласими, ніж аналогічні посади у самому Львові.

Бо Пустомитівський район, який оточує Львів зі всіх сторін, давно став передмістям Львова, але на відміну від останнього район володіє земельними територіями, за рахунок яких в майбутньому може розвиватись саме місто.

Звернемо також увагу на те, що в Пустомитівському районі всі важливі питання, перед усім земельні, та призначення, контролюються братами-нардепами Ярославом і Богданом Дубаневичами.

Отож де-факто виходить, що районний прокурор Роман Труба чотири роки (2010-2014) жив „душа в душу“ з братами-нардепами, а також працівниками районного Держгеокадастру, прикриваючи земельні оборудки львівських ділків і політиків.

Тому не дивно, що саме Пустомити стали для Романа Труби стартовим майданчиком у велику політику нічим не гіршим, ніж Львів.

Не виключено, що Дубневичі, які душею тяжіють до ВО „Свобода“, але тілом й мізками завжди перебувають у „партіях влади“, познайомили молодого і поступливого прокурора Трубу з тоді ще депутатом Львівської міськради від ВО „Свобода“, юристом Олегом Махніцьким.

І саме вони, вірогідно, спасли Трубу від люстрації.

Це дозволило останньому втриматись в органах прокуратури, а потім перейти на роботу в Генпрокуратуру під керівництвом того ж Махніцького.

Якщо б в той момент, в 2014 році, все відбувалось згідно з законом, Роман Труба мав би бути звільненим з органів прокуратури за фабрикування кримінальної справи про переслідування помічника мера Львова Садового Андрія Шевцева та інших учасників майдану.

В ГПУ Труба очолив слідче управління, займався розслідуванням злочинів колишніх високопосадовців з оточення Віктора Януковича, але результатів не здобув.

Був звільнили з ГПУ, коли на її чолі став Віктор Шокін.

Подейкують, що працюючи у Києві, Роман Труба не поривав своїх зв’язків з Львівщиною.

Через Махніцького прокурор потрапляє в орбіту бізнес-інтересів Ігоря Кривецького.

Також бізнес-інтереси сприяють його знайомству та зближенню з Григорієм Козловським.

Доказів тому, звісно нема, але той, хто обізнаний з особливостями місцевих політичних комунікацій, з впевненістю скаже, що всі вони, як мінімум, знайомі між собою.

За декілька місяців перед призначення на голову ДБР Роман Труба навідався в Пустомитівській район, в яких справах і до кого - не відомо, але по дорозі потрапив в серйозне ДТП.

Тойота прокурора, виїжджаючи з АЗС, зіштовхнулась з двома автомобілями, внаслідок чого постраждала вагітна жінка.

За фактом було відкрито кримінальне провадження, в якому він фігурує.

На пам’ять про роботу Романа Труби в Пустомитівському райони в їхній родині залишились п'ять земельних ділянок у с.

Оброшине Пустомитівського району (площами 7810, 535, 580 та 151 кв.

м) та у с.

Солонка Пустомитівського району (площею 536 кв.

м.), оформлені на рідну сестру прокурора Марію Бекерську.

І якщо вже мова зайшла про статки прокурора та членів його родини, то ЗМІ уже писали про квартири, ресторани, розкішне життя старшої доньки і навіть про володіння залізничною станцією.

Попри те, що батьки Романа Труби бізнесу офіційного не мають, у 2011 році його мати Ольга Труба зареєструвала на себе знак для товарів і послуг на львівський ресторан “У лисого Мацька”.

Власницею ресторану, натомість, є рідна сестра прокурора Марія Бекерська, яка також володіє львівською фірмою «Маскарон».

ПП «Маскарон» – це львівський ресторан «Манускрипт – перша ресторація у Лисого Мацька».

Ресторан розташований у центрі м.

Львова на вул.

Руській, 4.

Марія Бекерська, окрім земель в Пустомитівському районі про що вже згадувалось, володіє ділянкою у Карпатах в с.

Климець Сколівського району Львівської області площею 1200 кв.

Чоловік Марії Бекерської – депутат Заставнянської селищної ради Золочівського району Львівщини Роман Бекерський не відстає від дружини у питанні покупки землі.

Йому належать земельні ділянки у с.

Куликів Жовківського району Львівської області (площею 2300 кв.

м.), у с.

Розворяни Золочівського району Львівської області (площею 2463 кв.

м) та в Карпатах – у с.

Дубина Сколівського району Львівської області (площею 700 мкв.).

Також наполовину із дружиною володіє землею у с.

Дроговиж Миколаївського району Львівської області, біля місцевого озера Байкал (площею 610 кв.

м.), а також наполовину (із Гр.

Гриб Т.

В.) володіє земельною ділянкою у смт Куликів Жовківського району Львівської області (загальною площею 2304 кв.

Зважаючи на такий список одіозних покровителів, стають зрозумілим, причини відмови Труби призначати переможців конкурсу на керівні посади в ДБР.

Адже за вчасно визначеним списком мали перемогти безпосередньо його кандидати на 27 посад, яких старанно і, як стверджують злі язики, не безкоштовно підбирали для нього й інші лобісти – Ігор Щербина та Олександр Моргун.

Однак, так не вийшло і комісія обрала зовсім інших осіб.

Тепер не призначати переможців конкурсу Директор ДБР не має права.

Усі вони мають пройти спецперевірку за процедурою, визначеною ЗУ «Про державну службу».

НАБУ не входить до переліку цих органів.

Але Труба через свою некомпетентність може або хоче створити ситуацію потенційної залежності керівників слідчих підрозділів ДБР від НАБУ.

Він також намагається використати в своїх інтересах Раду громадського контролю, де присутні окремі люди Щербини.

Виходить, що директор ДБР має надію відмінити результати відбору, перезапустити конкурс та все-таки протягнути потрібних йому людей.

Тож як бачимо не надто доброчесним виглядає сам директор ДБР, та чомусь не просить НАБУ, Раду громадського контролю при ДБР та активістів перевіріти його на предмет можливості очолювати надпотужний правоохоронний орган країни.