Ні в яке середньовіччя ми не скочуємося, але хто хоче – туди йому й дорога

Є таке новомодне закордонне слово "тролінг".

Хоч я його його не сильно люблю, адже існують чудові відповідники в українській мові "дражнити", "знущатися", "задирати", "підбурювати", проте саме цього разу напевно використаю саме "тролінг" по відношенню до тих, хто вважає, чи навіть більше – переконаний, що Україна скочується у якесь там середньовіччя.

Так от, шановні, якщо ви вважаєте, що наша країна йде шляхом регресу, то, напевно, саме ви і стаєте локомотивом того регресу, адже чомусь вперто не хочете помічати прогресу.

Мова наразі не про гаманці та шлунки, не про дороги та політикум.

Це теж важливо, проте "людину РОЗУМНУ" від "людини ВМІЛОЇ" (за офіційною антропологією) відрізняє саме розум, вміння використовувати знання та прагнути до інтелектуального розвитку, а не лише ВМІТИ добувати харч, при цьому спостерігаючи за виставами "дикої природи".

Тому почну з факту: минулого року Україна піднялася на сім позицій, та посідає 43 місце у Глобальному рейтингу інновацій (Global Innovation Index).

Себто якщо 2017 року Україна була на 50 місці (для порівняння: Росія на 45), то сьогодні наша країна посідає 43 місце, а та ж таки сама Росія опустилася на 46-те.

І тепер ми випереджаємо не лише росіян, а й Туреччину, Румунію, Чилі та ще 80 країн світу.

Зазначу, що до цього рейтингу входять 126 країн, у яких мешкають понад 90% населення світу, та якими створюється понад 96% глобального ВВП.

Оцінювання ведеться за 80 індикаторами, у яких враховуються такі вихідні умови, як політична обстановка, легкість ведення бізнесу, рівень освіти й людський капітал, наявність інфраструктури для створення інновацій, інвестиційний клімат.

Порівнюючи все це, експерти складають вихідний результат: кількість патентів, наукових публікацій, торговельних марок і ноу-хау, появу нових бізнесів, створення мобільних додатків і навіть кількість правок у інтернет-енциклопедії Wikipedia.

Так от Україна, окрім усього — перша у світі за кількістю патентів на корисні моделі, п’ята — за кількістю зареєстрованих торговельних марок, сьома — за промисловими зразками.

Це показники на одиницю ВВП.

Кількість не означає якість, та все ж вона забезпечила країні п’яте місце рейтингу за ефективністю інновацій.

Задля справедливості відзначу, що порівняно з минулим роком, в Україні, на переконання експертів, стало складніше розпочати бізнес.

Є ще певні недоліки, але на одному із вищезазначених я й хочу зупинитися.

Якщо перекласти це звичайною мовою, то це означає, що ті високотехнологічні новинки, які розробляються в Україні, чомусь "не йдуть в народ", а так і залишаються або розробками, або, в кращому випадку, отримують патенти за кордоном та реалізуються там.

Це, до речі, є однією зі складових так званого "витоку інтелекту" з країни.

І питання тут не лише в інвестиційному кліматі.

Питання у готовності суспільства до сприйняття високих технологій.

Я не даремно на початку загадав про тролінг та тих, хто вважає, що наша країна скочується до середньовіччя.

Навіщо користуватися "незрозумілим" мобільним додатком, або замовити квиток на потяг, якщо можна поїхати і купити в касі? Навіщо використовувати "пей-пас" чи оплату смартфоном, щоб проїхати на метро чи оплатити покупку в магазині, якщо можна купити за готівку.

А зрештою – маємо черги невдоволених людей біля кас, котрі кричать, що "черга – це пережиток темного минулого, ми скочуємося у середньовіччя".

Як то кажуть, – "приїхали".

І вищезгадані приклади – це лише невеличка частка того, чого вже давно не має бути у суспільстві.

Адже таке, даруйте на слові, невігластво мешканців європейської (чи майже європейської) країни – просто спантеличує.

Сьогодні не треба отримувати вищу технічну освіту, аби навчитися користуватися надсучасними приладами, такими як смартфон.

Його розробники вже все продумали та зробили так, аби будь-хто міг ним користуватися, попрактикувавшись якомога менше.

Те ж саме і з додатками, технологіями, стартапами та винаходами.

Нашим людям потрібно зрозуміти, що національні традиції, культура, спадщина та історія – це аж ніяк не те, чим треба замінювати сучасні технології, розвиток, інновації.

Ці категорії паралельні.

І не можуть (та й не будуть) високі технології знищувати національну самобутність.

А навпаки – саме створення наукових проектів для національного впровадження, для того, щоб цими технологіями користувались саме мешканці нашої країни – ось той показник, що сприймається міжнародним співтовариством для розуміння, чим є Україна та яке місце у світовому співтоваристві вона має посідати.

Не знаю, чи вийшло в мене "потролити" тих, хто опирається новим технологіям, тому хочу трішки ще й присоромити.

Сьогодні Україна має безвізовий режим з Європою.

Завдяки новим технологіям, ми можемо подорожувати за біометричними паспортами, обирати маршрути країнами з історичними пам’ятками, бутіками, природними ландшафтами.

І для цього вже не треба купувати паперову карту, шукати десь у Європі турбюро з перекладачем, щоб дізнатися, як і куди краще поїхати.

Все це можна дізнатися, просто маючи смартфон в руках.

То невже ми, українці, нація, яка з давніх-давен була в Європі відомою, як найосвіченіша нація, дозволимо, щоб європейці сьогодні до нас ставились, як до дикунів, котрі вперше потрапили у цивілізацію?.

Тому, друзі мої, дуже прошу вас замислитися на моїми словами, та коли наступного разу вам запропонують скористатися якоюсь високотехнологічною новинкою, – згадайте, що українці – то не лише нація героїв та славетних воїнів, а й нація освічених людей!.

А якщо хтось і надалі не захоче (не кажу про тих, хто не може в силу реальних об’єктивних обставин) розвиватися та відчувати себе громадянином передової країни, то нехай не заважає іншим.

Адже цивілізація розвивається не лінійно.

У віддалених куточках планети й досі є племена, які будують із гілок та глини модель літака, бо, побачивши його одного разу, думають, що то божество.