У нього є мрія: Чи погодиться Вакарчук бути VIP-агітатором у Гриценка

Напередодні річниці з дня проголошення незалежності України від низки потенційних кандидатів у президенти чекають програмних заяв.

Серед тих, про кого чи не найбільше говорять у цьому контексті, лідер групи "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук.

24 серпня на НСК "Олімпійський" відбудеться його концерт.

Де, як очікується, він щось скаже.

Але поки амбітний співак мовчить, деякі потенційні кандидати на пост лідера нації за власної ініціативи почали своєрідну промоцію Вакарчука-політика.

Зокрема, минулими вихідними Анатолій Гриценко, який не приховує наміру балотуватися на президентських виборах 2019 року, написав на своїй сторінці у Фейсбук: він із родиною вже придбав квитки на концерт "Океану Ельзи".

Більше того – колишній міністр оборони заявив про готовність об'єднати зусилля з Вакарчуком.

"Ви часто питаєте, чи знайомі, чи спілкуємося ми зі Святославом Вакарчуком, чи будемо об'єднувати зусилля на виборах? Моя відповідь: так, бо від об'єднання широкого кола порядних людей зараз залежить майбутнє країни", - написав Гриценко.

Раніше на одному з місцевих телеканалів Гриценко вже розповідав, що веде переговори з представниками інших демократичних сил про об'єднання на виборах.

При цьому він згадав не тільки прізвище фронтмена "Океану Ельзи".

За його словами, проводиться робота з партіями "Альтернатива" (лідер – колишній нардеп Єгор Фірсов), "Народний контроль" (очільник – народний депутат Дмитро Добродомов), "Самопоміч" (львівський мер Андрій Садовий), "Демократичний альянс" (Василь Гацько), "Сила людей" (Олександр Солонтай), з "Хвилею" нардепа Віктора Чумака, об'єднанням народних депутатів "Єврооптимісти".

Додайте сюди "Європейську партію" Миколи Катеринчука.

"Мета – щоб від цього середовища пішло не десять, а один кандидат і щоб ми перемогли", - заявив Гриценко.

Зауважимо - це не перша спроба лідера "Громадянської позиції" об'єднати довкола себе політичні сили другого ешелону.

Проте попередні намагання завершилися невдало.

Чи вдасться зараз? За соцопитуваннями, Анатолій Степанович входить до квартету (а іноді й до трійки) симпатій виборців.

Проте тому ж таки Вакарчуку також малюють високі рейтинги.

І якщо дійсно станеться об'єднання цих двох діячів, хтось із них має висунутися в президенти, а хтось – грати у нього роль VIP-агітатора.

Коли ж врахувати інших "дрібночленів" (ресурсна "Самопоміч", схоже, від ідеї підтримки Гриценка поки відсторонилася), тоді й ці хлопці повинні попрацювати агітаторами.

Це можливо, проте лише з урахуванням перспектив потрапити до наступної Верховної Ради.

І ось тут виникає кілька цікавих моментів.

Перший - лідери нечисельних партій, які хоче об'єднати під себе Гриценко, орієнтуються на кілька центрів впливу.

В ідеалі – вони можуть підтримати висунення екс-міністра оборони, але головне питання – чи вірять вони в його перемогу.

Якби вірили, то об'єднавчий процес уже б вівся публічно, з підписанням відповідних домовленостей.

Такого поки ще немає.

А це означає, що лідери маленьких партій залишають для себе можливості торгуватися з іншими гравцями.

Насамперед, з Юлією Тимошенко.

Другий момент: об'єднання – це не лише підписи на папірці, але й квоти у передвиборчому списку.

Не виключено, що узгодити свої відсотки у прохідній частині спільного списку потенційні партнери хочуть до того часу, як дружно підтримають Гриценка.

Анатолій Степанович не перший день в політиці, і його підходи до цього питання відомі.

Depo.

ua колись згадував, як він вів переговори в рамках "Комітету опору диктатурі" в 2011-12 роках.

У листопаді 2011-го на знак протесту проти голосування тодішніх опозиціонерів спільно з "регіоналами" за закон про вибори народних депутатів, Гриценко вийшов з КОДу.

Але торги все одно велися і в квітні 2012-го екс-міністр оборони чітко дав зрозуміти, чого хоче: людей у списку, плюс - підтримка висуванців "Громадянської позиції" на мажоритарних округах.

Зрештою, сам Гриценко отримав третє місце у списку слідом за Тимошенко і Арсенієм Яценюком.

А ті хлопці, з якими він нині домовляється, діють схожими методами.

Тому у повноцінне об'єднання "під Гриценка" не віриться.

Третій момент стосується прозорих натяків на єднання з Вакарчуком.

Уявимо, що люди, які за ним стоять, Пінчук – не Пінчук, то вже нюанси, грають в довгу.

Тобто, роблять ставку на парламентські вибори, незалежно від прізвища новообраного президента.

Бо це прагматичні люди, які навряд чи вірять у рейтинги, які малюють вітчизняні соціологічні компанії, тому тримають в умі лише два прізвища - Тимошенко і Порошенко.

Так ось, у можливому політичному проекті "під Вакарчука", скажімо, назвуть його "Скільки нас", як нову пісню "Океану Ельзи", вони не бачать політиків зі шлейфом.

У Гриценка, як і в будь-кого, хто був при високих посадах, цей шлейф є.

Чи вигідно цим прагматичним людям, які планують провести до Ради дійсно нові обличчя, мобілізувати Вакарчука на підтримку Анатолія Степановича на президентських виборах? Адже, як писав класик, рукописи не горять.

І завжди знайдуться ті, хто помилки і невдачі Гриценка екстраполюватимуть на Вакарчука.