Віце-президент АБУ Віктор Лещинський: Підземні "організми" міст катастрофічно застаріли

Принаймні так у декількох словах описує те, як замість системної роботи з запобігання безладно ліквідовують наслідки вітчизняні комунальники, віце-президент Академії будівництва України Віктор Лещинський.

"Стратегічне планування і продумування хоча б кроку наперед – це стиль слабаків", – іронізує він, коли мова заходить про причини тих же липневих потопів на вулицях Києва.

Отож чи є шанси в мешканців міст не стати пожиттєво заручниками недолугих комунальних рішень – в інтерв'ю з людиною, яка бачить проблему "зсередини" і знається на шляхах її професійного вирішення.

– З актуального та набол ілого.

Що стає причиною підтоплення міст?.

Основною проблемою підтоплення, коли проходять великі грозові дощі, стає урбаністика кожного міста.

Це підземний "організм" – комунікації, які катастрофічно застаріли.

В усіх без винятку українських містах прокладання комунікацій води, каналізації, телекомунацій припало на 50-ті, 60-ті, 70-ті роки минулого століття.

За роки незалежності їх лише поточно ремонтували.

Капітального ремонту основних міських мереж не проводилося.

Що ми спостерігаємо протягом останніх 10-15 років? Ділянки доріг провалюються разом із автомобілями..

А це лише крихта проблеми, котру можуть побачити звичайні містяни.

Все, що відбувається саме в підземній частині міста, – набагато глобальніше і страшніше.

– Як з цим боряться в світі?.

Найперше – профілактика та розумна концепція відбудови цих мереж у великих містах, у містах, де є велика навантаженість на підземну частину.

Це постійне очищення, капітальний ремонт, це великі водовідводи з викидом у річки, озера тощо.

Продумана системна злагоджена командна робота багатьох служб..

Приклад відсутності такої роботи – залізничний вокзал у Чернівцях.

Архітектурна пам'ятка, побудований за часів Австро-Угорської імперії.

Він розташований на низині і раз на рік повністю "пливе".

Спеціалісти з нашої Академії будівництва України приїздили декілька разів на наради до Чернівців.

Та вже ось років 15, мабуть, далі нарад справа не рухається, хоча вирішити цю проблему доволі просто.

Наявний конфлікт інтересів міської та обласної влади, народних депутатів.

Інтереси тих чи інших комунальних служб надто переплетені.

Балансоутримувач вокзалу "Укрзалізниця", а підтоплює вокзал і площу біля нього саме місто Чернівці.

Різні балансоутримувачі і ніхто не несе відповідальності! І таких прикладів сотні.

Той же Поділ, якщо брати Київ.

Зливні стоки засмічені, відсутні комунікації для викиду води, очисні споруди в стадії постійного ремонту.

Ось і вся таємниця київської "венеції" після літніх злив.

– Тобто в Україні із централізованою боротьбою з підтопленнями все погано?.

Погано.

Щодо мереж столиці.

На сьогодні цю функцію буде забрано з консеції у "Київських теплових мереж", які знаходиться у шалених боргах на декілька мільярдів гривень і фактично довели справу до такого критичного стану.

Інший бік медалі – мережі прогнилі вщент.

Регіональні водоканали зараз почали потроху відновлювати та ремонтувати і водонакопичувачі, і мережі.

Це стало можливим завдяки децентралізації.

Сьогодні у містах залишається більше коштів, аніж раніше, коли "центром" видавався якийсь мізер на "латання дір".

Але проблема надто запущена, її треба вже не одне десятиліття вирішувати, на жаль.

Стосовно очисних споруд, майже всі міста України, і Київ зокрема, потребують комплексної модернізації мереж і основних споруд.

Чим менше місто, тим гірший стан.

На містечка районного чи селищного значення взагалі ніколи за останні 40 років не виділялись гроші.

Є міста, чиї каналізаційні мережі та колектори вже без труб абсолютно, залишились тільки "направлення".

– Щодо прибирання снігу під час чи після снігопадів, то в США, наприклад, діє "правило трьох годин".

А в нас іноді не діє навіть правило двох діб.

Сніг – це та ж вода, та ж специфіка.

Але я заперечу інформацію про "миттєве" прибирання снігу закордоном.

Був і в Штатах, і в Європі, бачив на власні очі.

Якщо випадає в Парижі до 3 см снігу – то вже колапс.

Тож якщо у нас за дводенний термін випадає місячна норма опадів і ми не можемо її прибрати протягом 2-3-х днів – це нормально, хоча, звичайно, можна і краще.

Бо нині в Києві достатньо техніки, та й в обласних центрах вистачає.

Такі проблеми потрібно вирішувати не лише способом екстренної ситуації.

Варто застосовувати прогнозні показники.

Для моніторингу й більш чіткого використання прибиральних служб необхідно використовувати сучасні навігаційні системи: контролю, сповіщення.

Треба жити в ногу з часом і крокувати в напрямку технологій.

Закордоном – це використання більш модифікованої техніки, я вже не говорю про якісь недосяжні мрії на кшталт роботів.

Комп'ютеризація і залучення нових технологій – тільки з першого погляду великі фінансові затрати.

Вони самоокупляться за дуже короткий проміжок часу.

– Зараз в Україні, в Києві зокрема, будівельний бум.

Інвестори цих будівництв переважно підключаються до старих комунікацій, не замінюючи труб, елементів цих самих старих комунікацій.

До чого це може призвести?.

Статистика з інтернету – майже щоденні прориви труб в обласних центрах, в Києві.

Ось елементарні наслідки.

А причини глибинні.

Якби банально не звучало, але планової економіки, планової діяльності ніхто у світі не відміняв.

Для того, щоб столиця, обласні центри не потонули в комунальному колапсі з фекаліями, треба, перш за все, розробити концепцію відновлення цілих мереж і починати працювати, закотивши рукави.

Не лише політичні чи бізнесові інтереси переслідувати, але й ввімкнути мізки і подумати про те, як те чи інше рішення "відгукнеться" в найближчому майбутньому.

Колишній Сінний ринок на Львівській площі, його навантаження на комунікації – десь 20-30 умивальників для співробітників, 5 санвузлів, ну і, мабуть, все.

А нині, спостерігаючи за забудовою цього місця, – там тисячі квартир, десятки тисяч мешканців і колосальне навантаження на історичну частину верхнього Києва! Вся ця використана вода при аварії може спустошити Поділ з його допотопними насосами та проблемними каналізаціями за лічені хвилини.

Європейці себе поважають більше.

У центральній частині Будапешта, Відня, Брюселя, Лондона нові мікрорайони не будують.

Нові житлові будинки, офісні центри, логістичні центри розташовані або на околицях міста, або за його межами.

Але будують мудро, з усією необхідною для комфортного життя інфраструктурою.

У нас в цьому плані – повний хаос.

У полях зводять цілі міста.

А навантаження електроенергії не вистачає.

На 16 поверхів – один маленький ліфт.

Каналізація йде просто під землю і все це кудись тече… 10 тисяч грн за квадратний метр – утопія.

Дешеве житло – безкоштовний сир у мишоловці.

Наші люди за 20 років того ще не зрозуміли, все довіряють і довіряють, йдуть на "сир" у мишоловку, отримують свої квадратні метри, але де? Посеред поля? А потім запитання виникають: куди дитя водити у садок? у школу? як діставатися до роботи?..

А взагалі колапсів різного плану в нас із головою.

І в головах, до речі, теж.

Проїхати 5 км до центру міста – півтори години у заторах, в "тягнучках".

В європейських країнах це вирішується елементарним підняттям тарифів на стоянках.

У центрі Парижа – 20 євро за годину.

По-друге, кожен мер Києва, котрий балотується, постійно обіцяє комфортний міський транспорт з адекватним графіком руху.

Та досі ніяк не можемо себе звільнити від тих сільських маршруток, котрі "бігають" по центру Києва, від тих іржавих "Богданів" з нон-стоп шансоном, засмальцьованими пасажирськими сидіннями..

Порядок і відповідальність починаються з поваги до себе, до свого помешкання, до свого села чи міста, до своєї країни врешті-решт, в якій житимуть твої діти, внуки.

– Отож щодо столиці, то Ви є прихильником створення окремих кварталів сучасної архітектури за межами історичного центру, а не його розумної забудови? А що є більш раціонально, як для громади, так і для девелоперів?.

Так, я – жорсткий прихильник максимального збереження автентичності історичного центру Києва.

Те, що ми спроможні піклуватися про історичне минуле свого міста, зокрема архітектурне, є свідченням нашої культури, як нації.

Іноземці, які приїжджають в Україну, добре це вловлюють.

Неперевершені ансамблі старого Києва, Львова, центру Вінниці, Івано-Франківська, Чернівців – родзинки, які приваблюють туристів.

І те, в якому стані вони перебувають, промовисто говорить не тільки про наше минуле, а й про нас, як сьогоднішніх господарів нашої землі.

Скляні або бетонні "монстри" поряд із національними пам'ятками архітектури, масштабні комплекси з великим навантаженням, з дуже складними геологічними умовами поруч із старовинними будівлями – однозначний негатив для останніх.

Комунікації, прокладені давніше, нікуди не ділись.

Живий приклад.

На вулиці Січових Стрільців (бувша Артема) під асфальтною дорогою – бруківка, з боків цієї бруківки ще з царських часів – зливові стоки.

При розгортанні реконструкції підвалів особисто був у цих приміщеннях, коли посилювали фундамент.

Пройшов дощ, і по цих старих зливових системах підвали почало затоплювати.

І так майже повсюдно.

Сумбурне будівництво нищить столицю.

На зміну жадобі миттєвого збагачення мають прийти раціональне планування у поєднанні з патріотизмом свого міста.

Інакше комунальний колапс стане звичною буденністю, а не надзвичайною ситуацією.

Спілкувалася Тетяна Сащук.