Історія на тарілці: Як рагу врятувало французів від загибелі

ua продовжує рубрику "Історія на тарілці", в якій ми розповідатимемо не лише рецепти страв, але і цікаві факти про них.

Слово "рагу" французького походження, і перекладається як "збуджувати апетит".

Точна історія виникнення страви невідома, але у неї є своя легенда.

Деякі вважають, що яство вигадали французи під час Сторічної війни з Англією і за вельми екстремальних умов.

Мовляв, під час облоги англійцями мешканці Лангедока потерпали від голоду.

Навіть замислювали сміливі вилазки, аби ризикнувши життям, роздобути провіант під носом у ворога.

Під час розмови розвели багаття прямо на головній площі, на нього поставили казан, а містяни вкинули посудину рештки продуктів.

З варева вийшла непогана вечеря, яка допомогла французам протриматися до підмоги.

А коли ворога відбили, влаштували свято.

Рагу ж на ньому символічно стало головним частуванням.

Та й подали страву у тій самій посудині - жаростійкому казані кассуле стало символом загального єднання - рагу кассуле (le cassoulet).

Пізніше рагу стало популярним і у світському товаристві.

У традиційному варіанті його подавали як закуску.

М'ясо, боби і томати тушкували на повільному вогні, доки маса ставала більш-менш однорідною.

У гущу додавали пиво або вино, а також чорний хліб.

В Україні ж рагу у французькому варіанті і під цією назвою стало популярним у XVIII столітті, коли запанувала мода на все французьке.

Наразі ж рецептів яства - незліченна кількість.

Не дивно, що світові зірки нерідко називають цю страву своєю улюбленою, адже обрати рагу на власний смак - зовсім нескладно.

Наприклад, Шарліз Терон ласує рагу з сосисками, а Різ Уізерспун надає перевагу вегетаріанським варіантам.

В кухнях багатьох країн вважають рагу своєю національною стравою.

Зорема, на Заході полюбляють рагу по-ірландськи.

Це яство готується з баранини, картоплі, цибулі, з додаванням петрушки і кмину.

М'ясо ріжеться невеликими шматочками, а овочі - крупно.

Складові заливаються водою і протягом години тушкуються.

Щоправда, є у цього варіанту і супротивники.

Наприклад, у романі Агати Крісті "Палець, що рухається" героїня вважає рагу по-ірландськи недостравою.

"Ірландське рагу? Тоді це, скоріше, собачий обід, ніж ланч.

Я знаю, здебільшого це картопля з підливою ..." - каже вона.

А на деяких страва наганяє романтичні думки.

"Чоловіки - як рагу.

Їх треба довгенько потримати на маленькому вогні", - писав у своєму творі Фредерік Бегбедер.