В Україні відроджують "Ракети" та "Метеори"

Один із теплоходів ходить на Кінбурнську косу.

Дніпро - велетенська річка, яка з'єднує Україну з півночі до півдня.

Колись із річкового вокзалу, як маршрутки, на всі боки розліталися "Метеори", "Ракети" і "Комети" на підводних крилах.

Річковий транспорт був страшенно популярним, бо дістатися ним із Києва додому було швидше, ніж рейсовим автобусом.

Наразі на вокзалі прогулянки тривають кілька годин.

Проте, як зазначається у сюжеті ТСН.

Тиждень, із Миколаєва знову починають ходити "Ракети".

Півтори години – це майже 100 кілометрів Південним Бугом, пише tsn.

Слід зазначити, що перші судна на підводних крилах в СРСР з'явилися в 1957 році.

Швидкість складала 80 кілометрів на годину.

Паливо коштувало копійки, будувати нормальні автошляхи було дорого, та й автомобільна промисловість лише починала копіювати західний пасажирський автопром.

Тому "Ракети", "Метеори", "Комети" дуже швидко стали звичним транспортом не лише на великих річках, таких як Дніпро чи Буг.

"Ракети" ходили до маленьких селищ, куди, окрім як річкою, не можна було потрапити взагалі.

В Україні в 1970-х ходило більше 150 "Ракет".

Річковий пасажирський транспорт в Україні в 1969 році перевіз майже 21 мільйон пасажирів.

Та в 1990-х усе полетіло шкереберть.

"Вони не витримали конкуренцію з автомобільним транспортом.

В радянські часи були інші умови.

Ніхто не рахував економіку таких перевезень.

Цей флот став невигідним", - повідомив заступник директора Департаменту, начальник відділу формування нормативно-правової бази у сфері морського та річкового транспорту Олексій Геращенко.

Так в українців непомітно вкрали крилатий флот.

Більшість зі 150 "Ракет" продали за кордон.

Частина тих суден досі ходять в Греції, в Тайланді і навіть Канаді.

При цьому лише чотиири "Ракети" знову ріжуть крилами воду на півдні України.

Миколаїв і досі зустрічає гостей міст бетонним написом російською - Ніколаєв.

Тут усе просто просякнуте власною морською історією.

Миколаїв здається містом моряків, корабелів, а також їхнього мертвого та напівмертвого заліза.

Там іржавіє крейсер "Україна" – колишня гордість українського флоту.

Одна з "Ракет" ходить на Кінбурнську косу.

Вартість квитка - 204 грн.

Стільки ж треба заплатити за велику валізу чи рюкзак, але люди не шкодують гроші.

Ця "Ракета" – вже не радянська, а саме українська.

Дві з чотирьох ракет зробили в 2002 році у Феодосії.

На тому заводі сьогодні роблять військові кораблі для російської армії.

"Ракета" оснащена справжнім двигуном від Mercedes потужністю 1000 кінських сил.

За годину він споживає 160 літрів соляри на годину.

За подорож з'їсть 240 літрів.

Множимо на ціну на заправках – отримуємо 6576 гривень – тільки в один бік.

Коли в Україні "Ракети" були нікому не потрібні, їх тут все ще виробляли на замовлення західних компаній.

Зокрема, дві зробили для Нідерландів.

Плани були дійсно наполеонівські – почати з малого, а потім будувати власні "Ракети" – і не лише для відновлення сполучення по всьому Дніпру, Десні та малим річкам.

А й для початку пасажирських перевезень потужними морськими катамаранами в Варну та Стамбул.

Але виявилося, що крім миколаївських ентузіастів та їхніх пасажирів це нікого не цікавить.

За словами заступника директора підприємства, компанія отримала збитків за 2017 рік в розмірі 7,5 мільйонів гривень при перевезенні 26 тисяч пасажирів, що фактично є дотуванням на кожного пасажира 288 грн.

Причина – в цінах на пальне та додаткових платежах.

В Україні весь річковий транспорт платить акцизний збір на кожен літр дизельного пального.

Іронія в тому, що цей акцизний збір – це податок автомобілістів, що спрямовується на ремонт доріг.

"Ми не користуємося автомобільними шляхами – навпаки річкові перевезення.

Вони стимулюють, щоб автомобільного транспорту ставало менше", - розповів власник компанії "Нібулон" Олексій Вадатурський.

Акциз на дороги – це не все.

Судно платить рентну плату за користування річкою і збір за проходження кожного шлюзу.

Законопроект про ліквідацію цих платежів уже три роки лежить в парламенті.

В Мінтрансі розводять руками: "На річку катастрофічно не вистачає коштів.

Ще рік тому на річку виділялося 39 мільйонів.

І цих коштів не вистачало взагалі ні на що".

Порятунок потопельників – їхня власна справа.