Гладіатори Вадима Рабіновича

Ще тиждень тому фраза «на “112” стартує реаліті, ведучими якого стали Рабинович, Шуфрич і Ганна Степанець» звучала для багатьох, як початок трагікомічного анекдоту.

Але 26 серпня програма «Кандидат», на якій двоє народних депутатів «За життя» та журналістка обиратимуть «майбутнього народного депутата з народу», після масованої рекламної кампанії вийшла в ефір.

І виглядає це шоу так, як ви собі уявляєте: піар ведучих, критика влади, надмірна кількість шоу як для виборів майбутнього державного адміністратора.

Звісно, найбільша проблема «Кандидата», яка постійно висить над усіма іншими, — це її ведучі.

Суддями та наставниками для кандидатів у «прохідну частину списку партії “За життя”» (як це повідомляється в програмі) стали Вадим Рабінович та Нестор Шуфрич, але чого вони можуть навчити? Рабінович пропустив у 2017 році 92,7 % голосувань, за чотири роки каденції зміг пролобіювати всього один власний закон та очолив рейтинг політиків-брехунів.

Він буде перевіряти кандидатів «на чесність та принциповість» і матиме «решающее слово».

У Нестора Шуфрича теж всього один прийнятий у цьому скликанні закон: «Про відзначення 95-річчя з дня народження Івана Микитовича Кожедуба».

Зате багата попередня біографія: від подій у Мукачево в 2004 році, під Центрвиборчкомом у тому ж таки 2004-му до законів 16 січня та прохання визнати дії українців геноцидом.

У програмі заявляють, що на шанси учасників впливатиме «кожен вчинок», зафіксований камерами, тож, сподіваємося, поведінку буде оцінювати саме Шуфрич.

Із його-то досвідом бійок із Луценком, Льовочкіним, Рудьковським, буцімто навіть власною дружиною.

Сайт «ТСН.

ua» навіть зробив добірку «Всі бійки Шуфрича».

Але що ж поробиш, «112» заявляє, начебто звернувся до всіх рейтингових партій і «на предложение телеканала откликнулся лидер партии “За життя” Вадим Рабинович».

Зв’язки між «112», Медведчуком та Рабіновичем із Шуфричем будемо вважати збігом.

Ще однією випадковістю вважатимемо постійні заяви «Кандидата» про те, що переможець проекту отримає «унікальний» шанс / можливість стати народним депутатом.

І шанс, і можливість, і законодавче право на це й так мають майже всі громадяни України.

А от чи матиме на це шанси партія «За життя» через рік — це ще питання.

Домінування Рабіновича підкреслюють як можуть: розміщенням, кольором одягу, чашкою на столі.

Що ж до, власне, першого випуску, то його можна похвалити за технічну складову.

Початковий монолог Вадима Рабіновича виглядає динамічно.

Графіка та зйомки з повітря створюють ефект чогось просунутого та величного, а окремі режисерські рішення (учасники після попадання у дванадцятку щасливчиків, що стануть героями чотиримісячного телешоу, піднімаються до студії на ліфті) шлють потрібні меседжі.

От тільки якщо ви хоча би трішки знайомі з реаліями української політики та уважно слухаєте учасників і ведучих шоу, для милування кадрами у вас не буде настрою.

Перший випуск почався з того, що 450 народних депутатів — це «торгаши», «воры» і «психопаты».

Розповідаючи це все, Вадим Рабінович немов намагається відгородитися від Верховної Ради та виставити себе й свій проект представниками «нових облич», от тільки він ходив на вибори з «Опоблоком», а Шуфрич у парламенті з 1998 року.

Після вступного монологу про «помочь стране взлететь» відбувається відбір учасників.

Аби потрапити на шоу «Кандидат», потенційні народні обранці із сотні тих, хто пройшов попередній відбір, повинні були за дві хвилини презентувати Нестору Шуфричу законопроект чи просто свої ідеї покращення життя в країні.

Цей блок тривав майже 20 хвилин і протягом нього учасники не озвучили жодної ідеї, яка би не сходилася з риторикою партії «За життя».

Ніхто не пропонував скасувати мораторій на продаж землі, відмовитися від солідарної пенсійної системи та безкоштовної медицини, прийняти антидискримінаційні закони.

Натомість учасники розповідають про те, як погано бізнесу останні чотири роки (незважаючи на покращення в рейтингу Doing Business, очевидно), пропонують провести ревізію всіх законів часів Порошенка, зупинити співпрацю з МВФ.

Паралельно Шуфрич напрошується на компліменти запитаннями «Чому саме “За життя”?» і проявляє повагу до старших, дозволяючи висловити наболіле без таймера.

На цьому моменті починаєш розуміти, чому фраза Рабіновича «Это проект “Кандидат”» так часто повторюється в ефірі: можна ж подумати, що це просто годинний рекламний ролик.

Як тільки презентації закінчуються, судді обирають 12 учасників проекту.

Тут уперше й, здається, востаннє за всю програму слово отримує третя ведуча, журналістка «112» Ганна Степанець — вона оголошує імена щасливчиків.

До їх відбору теж одразу виникає безліч запитань.

Хоча конкурс відбувався на основі презентації ідей покращення країни, в потенційні народні депутати беруть, зокрема, за іншими ознаками: проходить рівно шість чоловіків та шість жінок, до того ж, як на підбір, максимально різних за характером, віком та родом занять.

Ветеран АТО, сільський голова (як, до речі, село без нього?), «власниця хутряної імперії», 21-річна дівчина без жодного серйозного досвіду.

Щодо останньої дивувалися навіть інші учасники.

Усіх їх ділять на дві кімнати та дві команди й роблять це саме за статевою ознакою.

Виходить якийсь «Дім-2», а не вибори потенційного народного депутата.

У тому ж дусі рекламують і їх перебування «на базі»: емоції, сльози, конфлікти.

Здається, на стандартний скелет реаліті-шоу просто натягнули іншу тему, і не важливо, що переможець потенційно зможе не поїхати в турне Україною, а вершити долю держави.

Самих учасників, із якими глядачі проведуть дванадцять тижнів, судити ще, звісно, зарано, але окремі їхні слова та ідеї вже викликають занепокоєння.

Один чоловік пропонує провести референдум «Чи треба нам війна?».

Жінка розповідає, що звільнилися з попередньої посади заступниці міського голови через кулуарну несправедливість, тож, здається, навіть не уявляє, що чекає на неї у ВР.

Ще один учасник жаліється, що замість бізнесу рішення постійно приймає хтось інший, тож тепер він сам хоче «приймати рішення для народу».

Звісно, для інших бізнесменів це все змінить.

У фіналі команди жінок та чоловіків обирають для себе назви, перші називаються «держава», другі — «гладіатори».

Доволі іронічно, враховуючи, що «гладіатори» — це, здебільшого, раби, бої яких владики влаштовували, аби завоювати прихильність населення.

Загалом, шоу «Кандидат» у прем'єрному виході виглядає саме так, як звучить, — це нерафінований політичний бурлеск, де потенційного народного депутата обирає Нестор Шуфрич на основі презентованого за дві хвилини законопроекту.

Де Вадим Рабінович оцінює чесність.

Де роблять акцент на скандалах та сльозах можливих керівників держави, а не їхніх ідеях і чеснотах (у «Нових лідерів» є хоча б це).

Протягом шоу глядачам кілька разів заявляють, що так твориться «нове майбутнє української політики», але сподіваємося, воно буде творитися все ж на дещо інших засадах.

ua, стопкадр із програми.