Світ про Україну. Право на незалежність, релігійний фронт і незламний Сенцов

Минулого тижня світові медіа найбільше говорили про 27-у річницю незалежності України, про голодний бунт незаконно засудженого РФ українського режисера Олега Сенцова та про надання автокефалії Українській православній церкви.

ua зібрав найголовніші теми, про які пишуть іноземні ЗМІ щодо України.

Оглядач політичного відділу польського журналу Polityka Ягенка Вільчак 24 серпня привітала українців з Днем незалежності та нагадала, що Польща була першою країною, яка визнала незалежність Києва, а згодом європейські прагнення України.

Зокрема, авторка згадує зусилля екс-президентів Леха Валенси (1990-1995 рр, - Ред.) та Олександра Кваснєвського(1995-2005 рр, - Ред) звільнити українців від пострадянського ярма.

Вона пише: "Україна відмовилася від володіння ядерною зброєю, передавши увесь свій арсенал.

Гарантом територіальної цілісності була Росія, Франція, Британія, Америка.

Все виглядало оптимістично.

Тільки Росія ніколи не погодилась з втратою імперської позиції.

Не погодилася з втратою України.

Я пам'ятаю перший студентський Майдан на захист суверенітету.

Референдум про незалежність, перші вибори.

Україна була надто тісно пов'язана з Москвою - господарчо, економічно, енергетично, і навіть комунікаційно - аби розірвати ці зв'язки з дня на день.

Російський вплив завжди був сильним у Києві, Кремль завжди мав кандидата на президентські вибори: питання про те, кого підтримає Москва, було вирішальним у всіх кампаніях".

Водночас журналістка відзначає, що ніхто не очікував, що Кремль використовуватиме свою силу і п'яту колону, аби зруйнувати Україну і розпочати війну на сході.

Крім того, вона наголошує, що Київ через наївність дозволив російське втручання, оскільки кордон з РФ був фактично відкритим.

Вона підкреслила, що наразі Крим де-факто є російським, "на урядових будівлях майорить російський прапор, а санкції проти РФ приносять незначний ефект".

Однак, попри це, авторка переконана, що Україна має причини святкувати День незалежності.

"Ніколи українська нація так не усвідомлювала своєї українськості, настільки єдиної, дозрілої", - пише вона.

Єдиною ложкою дьогтю у статті Вільчак є те, що авторка висловила сподівання, що "захоплення націоналізмом" в українців пройде, як "дитяча хвороба".

У свою чергу, агентство Bloomberg нагадало світу, що 21 серпня виповнилося 100 днів з початку голодування незаконно засудженого РФ українського режисера Олега Сенцова.

Це перевищило 66-денний протест, який спричинив загибель члена Ірландської республіканської армії Боббі Сендса і фактично дорівнює голодуванню дисидента та радянського політв'язня Анатолія Марченка, що 117 днів тримав голод, а через 12 днів після виходу з нього помер.

Зокрема, вчені вважають ці протести є символічним способом перетворення слабкості на силу.

"Слабке тіло стає сильним завдяки внутрішній силі і моральній відданості, яка виражається через погіршення стану тіла", - писали Брітта Тімм Кнудсен та Карстен Стейдж.

Так, у книзі, присвяченій в'язням совісті, Джерард Хаузер розповідає, що голодування є сильним проявом діяльності: людина здатна щось зробити навіть у вкрай обмежених умовах в'язниці.

У деяких випадках такий метод є ефективним.

Наприклад, голодний бунт ІРА, під час якого Сендса обрали до британського парламенту, поставив уряд Маргарет Тетчер у незручне становище, а діяльність ІРА здобула підтримку суспільства.

Водночас хвилювання світу через смерть Марченка спонукали Мїхаїла Горбачова звільнити політв'язнів СРСР у 1987 році.

Однак багато голодних страйків залишилися безрезультатними.

У 2000-х роках уряд Туреччини дозволив померти десяткам людей, які відмовилися від їжі на знак протесту проти нелюдських умов.

Крім того, голодування індійської активістки Іром Шарміли, відоме як найтриваліше в історії, також закінчилося безрезультатно.

Як відомо, Шарміла голодувала 16 років на знак протесту проти закону, що надає особливі повноваження збройним силам в індійському штаті Маніпур.

Свій протест вона оголосила, коли індійські солдати вбили десять цивільних у її рідному штаті.

З одного боку, того факту, що голодувальник готовий померти – недостатньо, як і недостатньо просто викликати суспільний резонанс.

Протилежна сторона, у даному випадку Путін, повинна бути готова проявити співчуття або прийняти моральну відповідальність у разі, якщо учасник протесту помре.

З іншого боку, є ще примусове годування як сучасна альтернатива для урядів, що не збираються приймати вимоги протестувальників.

Сенцов уникнув такого розвитку подій, погодившись вживати кілька ложок харчової суміші щодня.

У будь-якому разі, немає жодних ознак того, що Путін вдасться хоч до найменших поступків або звільнить Сенцова.

Журналіст інформаційного агентства The Associated Press зазначає, що у той час, як Росія веде збройну агресію проти України на Донбасі, з’явився новий фронт - у релігійній сфері.

Мова йде про кампанію президента Петра Порошенка щодо переконання Вселенського патріарха Варфоломія надати українським священикам повну незалежність від РПЦ.

Український політикум вбачає у декларації під назвою "Томос про автокефалію" ключовий крок для консолідації національної ідентичності українців.

У свою чергу, у Кремлі лідери вважають це атакою проти православної християнської єдності.

Так, журналісти AP напередодні викрили російських хакерів, які здійснили спробу злому електронної пошти помічників Варфоломія, що займаються українською заявкою.

Так, автор відзначає, що автокефалія української церкви різко скоротить масштаб і впливовість РПЦ.

Як відомо, з 35 тисяч храмів РПЦ третина розташована саме на українській землі.

Отже, російська православна церква втратить зв’язок з традиціями українських стародавніх соборів і монастирів.

Журналіст наголошує, що це буде потужний символічний удар для неї.

Водночас в Україні стверджують, що кожна незалежна країна має повне право на свою церкву.

"Коли нова держава з’являється, коли вона стає стабільною, це нормально, що її православні віряни відділяються від інших церков.

Так вже відбувалося кілька разів за 20 століття: у Болгарії, Сербії, Чехії, Словаччині, Польщі тощо.

Тому логічно, щоб українська православна церква теж отримала незалежність", - цитує автор слова українського історика Кирила Галушка.

Однак на думку професора східного релігієзнавства факультету католицької теології Університету Мюнстера Томаса Бремера, Варфоломій не хоче "увійти в історію як патріарх, який розділив свою церкву".

Отже, питання про те, чи викриття шпигунства РФ і кібератак проти Вселенського патріархату якось вплине на українсько-російських конфлікт за автокефалію, залишається відкритим.