Україна: ТОП-5 найчастіших запитань про свободу слова в умовах гібридної війни

Свобода слова - це одна з ключових цінностей, на яких ґрунтуються сучасні демократії.

ЯК ЗНАЙТИ БАЛАНС МІЖ ЗБЕРЕЖЕННЯМ СВОБОДИ СЛОВА І ЗАХИСТОМ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ У ЧАС ГІБРИДНОГО ПРОТИСТОЯННЯ?.

З 2014 року Україну неодноразово звинувачували у порушені прав журналістів і обмеженні свободи слова.

Ці питання потребують додаткового пояснення.

Незважаючи на російську агресію, що триває, окупацію суверенної території України, використання агресором спецслужб та ЗМІ різних форм власності для проведення спеціальних операцій в інформаційному просторі, Українська держава дотримується всіх зобов’язань та міжнародних стандартів свободи слова.

Про це свідчить, зокрема, позитивна динаміка України у цьогорічному World Press Freedom Index (Індексі Свободи Слова у Світі), який укладає міжнародна організація «Репортери без кордонів».

Цьогоріч Україна піднялася на одну позицію у порівнянні з минулим роком і зайняла 101 місце.

Росія здійснює гібридну агресію проти України з 2014 року.

Вона полягає не тільки у незаконній окупації Криму і військовій агресії у Донецькій і Луганській областях, але й у безпрецедентній антиукраїнській кампанії пропаганди і дезінформації.

З метою встановлення правових засад протидії цій агресії, Верховна Рада України ухвалила 14 серпня 2014 року закон «Про санкції» (надалі «Закон»).

У статті 1 Закону йдеться про те, що «з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, … можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції)».

Закон закріплює механізм подання пропозиції щодо введення санкцій, порядок їхнього розгляду і застосування за достатніх підстав.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій ухвалюється Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України.

Це означає, що застосування економічних та персональних санкцій є справою національної безпеки та оборони України, а процедура їхнього впровадження закріплена українським законодавством і застосовується на його підставі.

В контексті накладення санкцій проти російських юридичних та фізичних осіб, слід зазначити, що російські журналісти цілковито нехтують стандартами журналістики.

Мова йде про систематичне та свідоме порушення етичних норм, затверджених Декларацією принципів і поведінки журналістів, ухваленій на 2-му Світовому конгресі міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25-28 квітня 1954) зі змінами та доповненнями на 18-му конгресі (Хельсінгор, 2-6 червня 1986).

Так, один з батьків-засновників сучасної російської «журналістики» Дмитро Кисельов зазначав: «Часи дистильованої журналістики минули.

Вона не можлива навіть у теорії.

У безмежному океані інформації вибір завжди або суб’єктивний, або підпорядкований редакційній політиці».

Завдяки цьому наративу, медіа перетворюються на інструменти, якими російські керівники користуються задля продовження гібридної агресії проти країн Заходу.

Деструктивна інформаційна діяльність відіграє у цьому процесі важливу роль.

gl/JiU86o), у якій російські засоби масової інформації, такі як «Спутник» та RT, визначено «псевдо-новинними агенціями»; Показово, що 28 серпня 2017 уряд Естонії послався на цю Резолюцію, відповідаючи на запит Платформи Ради Європи щодо свого рішення про відмову в акредитації журналістів Міжнародного інформаційного агентства «Росия Сегодня» (Russia Today) на зустріч міністрів закордонних справ ЄС.

Зокрема, у положеннях Рекомендацій CM/Rec(2016)4 міністерського комітету для держав-членів стосовно захисту журналістики і безпеки журналістів та інших співробітників засобів масової інформації йдеться про те, що «Право на свободу висловлювання передбачає і пов’язані із ним обов’язки та відповідальність, згідно статті 10 параграфу 2 (Європейської Конвенції з Прав Людини).

У контексті журналістики, йдеться про сумлінне прагнення надавати, згідно журналістської етики, точну і достовірну інформацію».

Враховуючи вищевикладені правила, ухвалені у Європейському співтоваристві, розповсюдження інформації у порушення загальновизнаних правил і стандартів журналістики може вважатися таким, що не відноситься до діяльності засобів масової інформації.

До прикладу, на спільній конференції із Володимиром Путіним, президент Франції Емануель Макрон підкреслив, що такі ресурси як «RТ» (Russia Today) і «Спутник» (Sputnik) є агентами впливу і їхня діяльність не пов’язана із журналістикою.

Все вищенаведене доводить, що європейські інституції і держави визнають маніпулятивну та пропагандистську природу російських агенцій, які вдають з себе засоби масової інформації.

Застосування особливих економічних та інших обмежуючих заходів (санкцій) проти юридичних осіб, які використовуються як інструменти гібридної агресії Російської Федерації та систематично розповсюджують антиукраїнську пропаганду, це питання національної безпеки і оборони України, і тому недоречно розглядати його у контексті права на свободу слова.

Усе вищенаведене стосується не тільки організацій, які є, за визначенням Європейського Парламенту «псевдо-медіа», а й тих людей, які працюють у цих організаціях, виконуючи вказівки розповсюджувати відповідну політично заангажовану та етнічно забарвлену інформацію.

Європейські інституції та окремі політики, до яких відносять і Президент Франції Еммануель Макрон, і депутати Європарламенту, і керівництво МЗС Естонії, вже неодноразово безкомпромісно засуджували діяльність «псевдо-медіа», спрямовану на обслуговування спеціальних операцій спецслужб та політичного режиму Російської Федерації.

Українські державні органи та громадські організації вже неодноразово обговорювали підтвердження того, що свої візити до України представники «псевдо-медіа» використовують з метою організації та проведення провокацій проти національних інтересів України в інформаційному просторі, поширення дезінформації та міжетнічної ворожнечі.

Таким чином, дії українських правоохоронних органів з заборони в’їзду на територію України окремим особам, що називають себе журналістами, були здійснені у повній відповідності до європейського законодавства та практики його імплементації країнами Європейського Союзу!.

Ще 2013 року Президент Російської Федерації Володимир Путін призначив автора і ведучого телепрограми «Вести Недели» Дмитра Кисельова генеральним директором федерального державного унітарного підприємства «Международное информационное агентство «Россия Сегодня» (Міжнародне Інформаційне Агентство «Россия Сегодня», надалі – МИА «Россия Сегодня»), яке було щойно створене згідно указів №894 і №895 від 9-го грудня 2013 «Про деякі заходи з підвищення ефективності державної діяльності у сфері медіа».

Тим самим указом №894 федеральне державне унітарне підприємство РИА «Новости» було розформоване, а МИА «Россия Сегодня» створене на його основі.

Російські медіа-експерти і журналісти негативно сприйняли цю реформу державних ЗМІ, вбачаючи у ній потенційну загрозу свободі слова.

Анна Качкаєва, декан факультету медіакомунікацій Вищої школи економіки (Росія), зазначила в ефірі на «Радио «Эхо Москвы», що це «серйозний сигнал можливого скорочення свободи слова у Росії».

Павло Гутьонов, секретар спілки журналістів Російської Федерації і голова комітету з захисту свободи слова і прав журналістів, висловив в інтерв’ю російській службі BBC таке ж негативне ставлення до реорганізації російських державних ЗМІ.

На початку 2014 року, юридична структура «РИА Новости Украина» була ліквідована.

ua/ під брендом «РИА Новости Украина» (хоча юридично такої структури не існувало).

З правової точки зору, російський державний телеканал RT не входить ані до «МИА «Россия Сегодня», ані до агентства новин «РИА Новости».

Канал не представлений в Україні.

Таким чином, некоректно говорити про будь-який правовий зв’язок між російським державним телеканалом RT і веб-сайтом, який розповсюджує інформацію під брендом «РИА Новости Украина», про що, зокрема, йшлося у заяві Арлема Дезіра, представника ОБСЄ з питань свободи медіа.

Правила використання контенту «МИА «Россия Сегодня», вміщені на їх сайті, вичерпно перелічують веб-сторінки і додатки, які є ресурсами агентства:.

RIA Novosti app.

InoSMI app.

ua/, яка розміщує інформацію під брендом «РИА Новости Украина», не входить до офіційного списку ресурсів російського державного інформаційного агентства.

Дмитро Кисельов (генеральний директор «МИА «Россия Сегодня») вирішив реформувати «РИА Новости Украина» без заснування відповідної юридичної особи.

Захар Виноградов, російський громадянин і проектний менеджер Дирекції ближнього зарубіжжя «МИА «Россия Сегодня» був призначений відповідальним за цю реорганізацію.

Він прийняв рішення залишити старе ім’я «РИА Новости Украина», незважаючи на перейменування «РИА Новости» на «МИА «Россия Сегодня».

Також, Захар Виноградов обрав Кирила Вишинського майбутнім головою реформованого бюро.

Пан Вишинський був українським журналістом, який працював із Дмитром Кисельовим на українському телеканалі ICTV у 2000-х роках.

На момент призначення він був кореспондентом Всеросійської державної телерадіокомпанії (ВГТРК) в Україні.

У березні 2014 року, Кирило Вишинський та Ірина Кедровська, російська громадянка і перша заступниця голови об’єднаної редакційної ради «МИА «Россия Сегодня», напрацювали концепцію реформованого бюро в Україні.

Згідно концепції, основним завданням бюро під керівництвом Кирила Вишинського мали стати «систематична публікація в українському медіапросторі інформації та аналітичних матеріалів, які відповідають інтересам закордонної політики Російської Федерації, надання інформаційної підтримки в Україні закордонній політиці президента і уряду Російської Федерації, інформування української діаспори у європейських країнах, Азії та Африці щодо закордонної політики Російської Федерації у контексті України, інформаційна підтримка ініціатив закордонної політики Російської Федерації в Україні».

А обов’язки Вишинського, як голови бюро, серед іншого полягали у «контролі ідеологічного і політичного контенту», що є нічим іншим як цензуруванням журналістів.

Щоб приховати підпорядкування своїм російським кураторам, в 2014-2015 роках Вишинський заснував ТОВ «Інтерселект», ТОВ «Новостком експрес» та ТОВ «Консалт медіа», за допомогою яких здійснювалося фінансування «РИА Новости Украина».

Крім того, Вишинський уклав договір про співпрацю між ТОВ «Інтерселект» та компанією «SPN Media solutions DOO Beograd», що зареєстрована за адресою: Сербія, м.

Белград, вул.

Теразіє 5, квартира 5Б (адреса реєстрації свідчить про імовірну фіктивність юридичної особи).

За цим договором, ТОВ «Інтерселект» надавало послуги зі створення контенту для Інтернет-сайту.

Щомісячна вартість таких послуг становить близько 53 тис.

Дані бухгалтерської звітності свідчать, що такі суми використовуються на щомісячні потреби «РИА «Новости Украина» та затверджуються безпосередньо в центральній редакції «Россия сегодня» у Москві.

Перерахунок коштів здійснюється через рахунки, відкриті в структурах російського банку «ВТБ» (рахунок ТОВ «Інтерселект» № 26 0000 10 502 663, відкритий в ПАТ «ВТБ Банк» (Україна), рахунок «SPN Media solutions DOO Beograd» VTB Bank Deutschland AG).

Крім того, ТОВ «Інтерселект» володіє поточним рахунком № 26009013048879, відкритим в ПАТ «Сбербанк».

Варто ще раз відзначити, що «РИА Новости Украина» офіційно не входить до «російського державного агентства новин», не зареєстроване в Україні як засіб масової інформації, не внесене до списку агентств новин згідно закону України «Про інформаційні агентства», не зареєстроване згідно закону України як бюро жодного з російських державних агентств новин, які створені згідно національного законодавства РФ.

У той же час, Кирило Вишинський, якому висунуті кримінальні звинувачення, є українським громадянином, а не закордонним журналістом, як зазначав представник ОБСЄ з питань свободи медіа.

Журналіст зобов’язаний подавати об’єктивну і достовірну інформацію для публікації (пункт 3 параграфу 2 статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні»).

Діяльність «РИА Новости Украина» з початку реалізації Вишинським вищезазначеної концепції не мала нічого спільного з поняттям журналістики і журналістської діяльності.

Фактично діяльність пана Вишинського і структури, яку він очолював, полягала у легітимації незаконної діяльності держави-агресора, яка порушує міжнародне і українське законодавство, що закріплено відповідними нормативними документами в Україні та за кордоном.

З березня до травня 2014, Кирило Вишинський разом із Захаром Виноградовим розмістили на веб-сторінці «РИА Новости Украина» низку публікацій, які, згідно оцінці експертів, були упередженими і спрямованими не на об’єктивне висвітлення подій, а на поглиблення протиріч в українському суспільстві, підбурювання сепаратистських і автономістських настроїв, розпалювання міжетнічної, міжнаціональної і міжрелігійної ворожнечі.

Автори писали ці публікації на замовлення Московського бюро «МИА «Россия Сегодня», воно ж їх і вичитувало.

Згодом пан Вишинський розміщував їх на веб-сторінці, у тому числі, за вказівками Захара Виноградова.

Так, в період окупації Криму та початку війни на Донбасі Вишинським отримувалися вказівки від представників центральної редакції «Россия сегодня» забезпечити поширення в публічному інформаційному просторі України ряду матеріалів відомих російських фашистів та шовіністів з закликами до порушення територіальної цілісності України, розпалювання міжнаціональної ворожнечі та виправдання анексії Криму, порушення міжнародного законодавства і агресії на Донбасі.

Зокрема, згідно інформації правоохоронців, 12 березня 2014 року Кирило Вишинський розробив і узгодив із російськими кураторами план висвітлення незаконного референдуму з відділ в Криму.

Вишинський навіть називав його «референдумом з приєднання Криму до Росії», хоча навіть у Російській Федерації його тоді офіційно називали «референдумом з питання територіальної належності Криму».

Згідно цього плану висвітлення, у виданні публікувалися коментарі стосовно процедурних питань приєднання Криму до Російської Федерації.

Таким чином, ще 12 березня Кирило Вишинський знав заздалегідь, яким буде результат «референдуму», призначеного на 16 березня 2014 року і готувався відповідним чином його висвітлювати.

За це Вишинський отримав російські державні нагороди «За повернення Криму» та «За заслуги», які були знайдені у місці його фактичного проживання разом із документами, які підтверджують, що вони належать саме йому.

Міністерство оборони Російської Федерації видає такі відзнаки у нагороду за вдало здійснені військові операції.

Факт поширення дезінформації та «кремлівських темників» на сторінках видання Кирила Вишинського дослідженнями Stop.

Fake, які підтримуються європейським співтовариством і міжнародними організації.

Наприклад, волонтери Stop.

Fake спростували новину від 20 грудня 2017 року, коли агентство «РИА Новости Украина» повідомило, що «Україна є найбіднішою країною Європи».

14 травня 2017 року «РИА Новости Украина» повідомило, що Президент України Петро Порошенко начебто запропонував «відрізати Донбас і відмовитись від нього».

12 вересня 2017 року агентство опублікувало новину про те, що український уряд, начебто, «утискає мови національних меншин».

Усі ці новини були визнані Stop.

Fake дезінформацією .

Така діяльність, на думку правоохоронців, має ознаки кримінального правопорушення за статтею 110 ККУ («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України») і статтею 161 ККУ («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії»).

Окрім того, враховуючи доведений факт фінансування з федерального бюджету Російської Федерації, є причини припустити, що Кирило Вишинський брав активну участь у вторгненні Російської Федерації до України та окупації Криму і частин Донецької і Луганської областей.

В рамках судового процесу за справою №766/22242/17, де розглядалося обрання Кирилові Вишинському запобіжного заходів, який завершився рішенням Херсонського міського суду Херсонської області (н/п 1-кс/7665856/18) 17 травня 2018, СБУ заявило про наявність доказів прямої участі Кирила Вишинського у допомозі інформаційній агресії російських структур проти України.

Рішення про арешт Кирила Вишинського було прийняте відповідно усіх норм українського та міжнародного законодавства.

30 травня 2018 року Лариса Сарган, спікер Генерального прокурора України, опублікувала на своїй сторінці у Facebook список з 26 користувачів, які критикували правоохоронні органи після оприлюднення інформації про, нібито, «вбивство» у Києві російського журналіста Аркадія Бабченка.

«Вбивство» насправді виявилось спецоперацією СБУ, під час якої замах на журналіста був імітований з метою врятувати його життя і зібрати додаткові докази проти замовника.

Вона написала про «тих, хто підняв чергову зраду в той час, коли всі правоохоронці здійснювали спецоперацію #бабченко», і додала: «Побачимо, як вони вибачаться».

Додана до публікації картинка зображує дівчину із пером у руці і підписом «Я записала тебе у список зрадофілів.

Але поки що олівчиком».

Цей підпис не містить жодних звинувачень у державній зраді.

Він лише спрямований на те, щоб присоромити тих, хто поспішив критикувати правоохоронців за неспроможність захистити життя журналістів, що у результаті виявилося неправдою.

У той самий час, повідомлення, оприлюднені Платформою із захисту журналістів Ради Європи і представником ОБСЄ зі свободи медіа Арлемом Дезіром, містять слово «зрадники».

Публікація спікера Генерального прокурора України Лариси Сарган не містить слова «зрадники».

Текст Лариси Сарган містить слово «зрада», яке з 2014 є загальновживаним в Україні, у тому числі в усіх видах медіа (від соціальних мереж до телеканалів).

Більше того, картинка, яку опублікувала Лариса Сарган, зображує схоже слово «зрадофіл» (від слова «зрада» - людина, яка любить говорити або писати про «зраду».

Наприклад, перебільшуючи провали України і критикуючи її досягнення).

Слова «зрада» і «зрадофіл» перетворилися на меми (загальновживані слова, які відображають суспільний феномен) протягом інтенсивної військової відсічі російській агресії у Донбасі, яка супроводжувалася широкомасштабною інформаційною агресією, включно із масовим поширенням інформації про смерті або оточення українських військовослужбовців чи перебої у постачанні їм зброї чи провіанту.

Українські військовослужбовці неодноразово ставали об’єктами спецоперацій російських окупаційних військ, отримуючи текстові повідомлення із погрозами їхньої невідворотньої поразки або смерті із метою спровокувати дезертирство або налаштувати їх проти власного командування.

Експерт Харківської правозахисної групи Галя Койнаш також висловила своє нерозуміння коментарів іноземців.

Вона написала:.

«З упевненістю можна сказати, що таке хизування не є поведінкою, якої ми очікуємо ані від Луценка, ані від його спікера.

Проте жодних звинувачень у державній зраді воно не містить, а лише покликане присоромити тих, хто поспішив із критикою правоохоронців».

Окремо варто приділити увагу випадку, так званого, «вербального нападу» першої заступниці Голови Верховної ради України Ірини Геращенко, про що також з’явилося відповідне повідомлення на Платформі Ради Європи.

Виступ народної депутатки України Ірини Геращенко під час ранкового засідання Верховної ради України 16 травня 2018 доступний на офіційному You.

Tube-каналі Верховної ради (початок у 35:52).

Під час свого виступу народна депутатка Ірина Геращенко висловила занепокоєння відсутністю публічних заяв міжнародних організацій із засудженням грубих порушень прав журналістів (йшлося про незаконне ув’язнення журналістів Станіслава Асеєва і Романа Сущенко).

Пані Геращенко також повідомила, що звернулася із відповідним запитом до Національної спілки журналістів України.

Пані Геращенко також подякувала журналістам за надану інформацію про обстріли, через які постраждали або могли постраждати журналісти, про журналістів у полоні, і про інші незаконні обмеження їхньої свободи.

Вона запевнила, що інформація буде передана до міжнародних організацій.

Пані Геращенко також висловила своє здивування підписанням спільної заяви НСЖУ та Спілкою журналістів Росії (СЖР), у зв’язку з оприлюдненням інформації про заклики «відвідати окупований Крим», які в ній містилися.

Ці дії також критикувала і частина української журналістської спільноти, неурядові організації, і медіа експерти.

Окрім того, згідно статті 10, параграфу 5 закону України «Про статус народного депутата України», «народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».

З цього випливає, що дії народної депутатки України Ірини Геращенко, яка була обрана до українського парламенту на незалежних і відкритих виборах згідно українського законодавства, не є «вербальним нападом», а радше вільним висловленням її думки.

ЧОМУ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НЕ РЕАГУЮТЬ НА ВБИВСТВА ЖУРНАЛІСТІВ КРЕМЛЕМ?.

Представники міжнародних організацій написали у Twitter свою позицію щодо вбивства журналістів Орхана Джемаля, режисера Олександра Расторгуєва і оператора Кирила Радченка у Центральноафриканській республіці, але жодних офіційних заяв від представника ОБСЄ зі свободи медіа не пролунало.

Це відбулося майже одночасно з оприлюдненням ряду фактів, які вказують на те, що журналісти стали жертвами незаконних військових формувань, якими керують люди з найближчого оточення Володимира Путіна.

За інформацією російської групи дослідників Conflict Intelligence Team (CIT), журналісти приїхали до ЦАР задля зйомок документального фільму про діяльність російських найманців (т.

Приватна військова кампанія «Вагнер») в Африці на замовлення Центру управління розслідуваннями, який фінансується фондами Михаїла Ходорковського.

Аби запобігти витоку інформації, бойовики приватної військової кампанії «Вагнер», які знали маршрут пересування знімальної групи, влаштували засідку і вбили журналістів.

Вони також підготували і розповсюдили офіційну легенду про те, що журналісти стали жертвами грабіжників.

Варто нагадати, що Міністерство інформаційної політики України неодноразово звертало увагу Західних партнерів на порушення міжнародного права при використанні Росією найманців закордоном.

Ми організували круглий стіл у Брюсселі на тему злочинів так званої ПВК «Вагнер» і також передали інформацію про переслідування Дениса Короткова (Fontanka.

ru), журналіста з Санкт-Петербурга, який досліджує діяльність ПВК «Вагнер», представникам міжнародних організацій (зокрема, Рікардо Гутьєрешу, генеральному секретареві Європейської федерації журналістів).

12 квітня цього року Максим Бородін, російський журналіст-розслідувач з Єкатеринбурга, помер від ушкоджень, отриманих після падіння з вікна п’ятиповерхового будинку, у якому він жив.

Бородін регулярно писав про злочинність і корупцію у Росії.

У березні 2018 року він ретельно дослідив загибель російських найманців у Сирії, ідентифікувавши декількох загиблих бійців з уральского міста Асбест.

7 лютого група російських найманців напала на територію, підконтрольну повстанцям проти режиму сирійського президента Башара Аль-Асада, яких підтримує США.

Коаліція під американським проводом відповіла авіаційними ударами, які, за попередньою інформацією, призвели до загибелі десятків російських бійців.

Українські журналісти, блогери і волонтери, а також офіційні урядові інституції багато разів публікували матеріали і докази порушень міжнародного права росіянами, які беруть участь у незаконних військових підрозділах, що воюють в Україні, Сирії, Центральноафриканській республіці (там, де російська присутність найбільш видима).

На превеликий жаль, систематичне ігнорування цих сигналів міжнародними організаціями, які відповідальні за захист журналістів, призвело до жорстокого вбивства групи розслідувачів в африканській країні.

Більше того, представники цих міжнародних організацій систематично підтримують журналістів та медіа, які продовжують замовчувати міжнародні злочини Росії внаслідок тотальної цензури і самоцензури у російському медіа-просторі.

Дмитро Золотухін, заступник міністра інформаційної політики України.