Біймося власного страху: що робити, щоб активних громадян ставало більше

Старт виборчої кампанії для України – чергова точка біфуркації.

Як зазвичай, ми почуємо багато гасел, але мало реальних відповідей, як зробити Україну та її громадян успішною.

Напевне, хтось знову зневіриться через високі очікування, через сподівання на те, що добрий цар чи президент або добра партія вирішить усі їхні проблеми.

За 27 років слід зрозуміти, що сподіваннями тільки на того "дядька" демократія не працює.

Колись Вінстон Черчилль дуже влучно висловився про демократію:.

"… є поширене переконання, що правити повинен народ, правити безперервно, і що громадська думка, виражена усіма конституційними засобами, повинна формувати, спрямовувати і контролювати дії міністрів, які є його слугами, а не володарями".

Отже, народ, громадяни є господарями, а влада – слугою.

На жаль, в Україні за дієвою згодою всіх учасників все діє навпаки – політики та чиновники часто сприймають народ таким, що має їх обслуговувати.

І, як не дивно, люди найчастіше з цим погоджуються.

В діях.

Щоб змінити ситуацію, потрібно почати з основ, з виборчих правил.

Нинішня виборча модель, особливо її мажоритарна складова, надає перевагу тим, у кого є фінансові ресурси, хто близький до влади, або ж має підтримку з боку різних груп впливу.

Фактично, вибори в Україні перетворилися на змагання грошей, а не ідей.

Залишивши статус-кво, ми можемо втратити найближчі 5 років.

Щоб цього не сталося, ми з колегами з Республіканського клубу запропонували парламенту ухвалити нові виборчі правила (проект Закону 7366-6).

Вони побудовані на декількох ключових ідеях.

запровадження справжньої політичної конкуренції;.

зменшення впливу коштів і адміністративного ресурсу на результати виборів;.

створення умов для конкуренції ідей та програм;.

прямий вплив виборців на формування виборчих списків;.

перехід на електронну форму реєстрації на виборах і усунення дискримінації за принципом наявності чи відсутності прописки.

Саме цей законопроект, єдиний з внесених, передбачає повну відмову від мажоритарної складової і перехід на пропорційну виборчу систему з відкритими списками.

Одночасно ми пропонуємо знизити прохідний бар’єр до 2% – для партій і до 3% – для виборчих блоків.

Щоб виборці знали, хто і з чим йде на вибори, запроваджуються праймеріз та обов’язкові теледебати.

Зокрема, партії висуватимуть попередні списки кандидатів на місця у виборчому списку, після чого кандидати повинні переконати прихильників партії, що вони гідні представляти їх в парламенті.

За підсумками праймеріз Центральна виборча комісія формуватиме остаточний перелік кандидатів від кожної партії.

Саме за підсумками праймеріз, а не на закритих з’їздах чи у кабінетах партійних вождів.

Під час загальнонаціональної виборчої кампанії представники партій і блоків, а також кандидати в президенти, зобов’язані взяти участь в телевізійних дебатах і дати відповідь на те, якою має бути внутрішня і зовнішня політика, як будувати систему соціального захисту і податкову систему, що змінювати в системі охорони здоров’я та ін.

Безумовно, для багатьох легше розклеїти білборди по всій країні, аніж дати відповідь на питання, що вони збираються робити після приходу до влади.

Але це їх особисті проблеми – у разі відмови від теледебатів, скасовується реєстрація на виборах.

Також дуже важливо, щоб на виборах працювали "чисті" кошти, щоб виборчі фонди партій і кандидатів були прозорими.

Тому встановлюється вимога звітувати про всі надходження на виборчу кампанію.

Допускаються лише добровільні внески або громадян, або громадських об’єднань, які ведуть прозору звітність і оприлюднюють детальні фінансові звіти на своїх веб-сайтах.

Все інше – це корупція і порушення виборчого законодавства.

На цьому можна було б ставити крапку, якби не ще одна масштабна проблема, створена зовнішнім агресором.

В Україні сьогодні понад 1,5 мільйонів громадян – внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, кілька мільйонів людей не живуть за місцем своєї реєстрації, а наприклад, за місцем роботи.

Відтак вони часто позбавлені можливості голосувати на тих чи інших виборах, тобто позбавлені свого фундаментального конституційного права голосу у власній країні.

До того ж такий стан речей є спокусою застосувати технології голосування "мертвих душ" або "каруселі".

Тому необхідно створити електронний кабінет виборця і можливість реєструвати онлайн свою виборчу адресу на тих чи інших виборах, щоб виборче право кожного українця було доступне кожному і реалізоване в законний спосіб.

Переконана, ця виборча модель дасть можливість нам усім відірватися від радянського минулого.

На прийдешніх виборах, як завше, багато хто обіцятиме золоті гори, стимулюватиме патерналізм.

Хтось віритиме, а хтось ні.

Я за оптимізм, за віру в краще майбутнє, але одночасно за мудрість, прагматизм, здоровий глузд, відповідальність, а головне – контроль і дію.

Це і є позиція відповідальних громадян – республіканська позиція, бо ж Україна це республіка, єдиним джерелом влади в якій є народ.

І я намагатимусь робити все, щоб у нас були всі необхідні умови для розвитку, а відповідальних громадян ставало якомога більше, бо тільки від цього залежить наше майбутнє.

І коли ми матимемо критичну кількість такого проактивного й ефективного громадянства, тоді буде принципово неважливо, хто стане наступним президентом, прем’єром, депутатом Ради, губернатором чи мером.

Бо так чи інакше, ними стануть представники сильного суспільства відповідальних громадян.

Чи є в нас загрози на цьому шляху? Так, це наш власний страх.

Як казав Франклін Рузвельт, який в роки Великої депресії повів США своїм новим курсом, а відтак зробив Америку справді великою, вивівши її у світові лідери після Другої світової:.

"Нам треба боятися насамперед власного страху.

Страху безглуздого, безликого, невиправного жаху, що паралізує необхідні зусилля, аби перетворити відступ на наступ".

Біймося власного страху, будьмо мужні, діймо і наступаймо.