"Схід-2018": Як путінські навчання пов'язані з Україною

Росія провела мимо Японії 28 кораблів Тихоокеанського флоту.

Росія розпочала безпрецедентні за масштабом навчання в Сибіру і на Далекому Сході.

В ході яких — разом із підрозділами китайської армії — імітує наступальну війну з масованим застосуванням авіації, тактичних ракетних комплексів та, якщо вірити "легенді" навчань, 36 тисяч (!) танків, БМП, БТР та інших бронемашин.

Росія запропонувала Японії все-таки підписати мирний договір до кінця року.

Без будь-яких попередніх умов.

Просто для того, щоби потім "вирішити всі проблеми" просто в "дусі дружби".

Екскурсії бойових кораблів і навчання, в ході яких змусять якось поворушитись третину російської армії, вочевидь, повинні сприяти готовності Токіо до "діалогу".

Паралельно із тим спецпредставник президента США Курт Волкер ретранслює російський меседж про те, що в Кремлі і не збираються починати переговорний процес із Україною.

Принаймні, до президентських виборів.

І не факт, що почнуть після них.

Тим часом західні лідери, західна преса і західні обивателі намагаються зрозуміти, що відбувається.

Що значить похід до Японії ескадри Тихоокеанського флоту Росії.

В якому флоті є один свіжий корабель — корвет "Совершенный", десяток відносно свіжих катерів (проект "Грачонок", команда — 8 осіб, озброєння — одна гармата на 14 мм і чотири ПЗРК "Оса"), і купа вінтажного металобрухту більш ніж 30-літньої давності, з якого помітна частина випущена в Миколаєві, а дещо менша — на польській верфі "Сточня полуноцна".

І "колосальні" навчання (які так і хочеться назвати "цар-навчаннями" за аналогією з іншими символами російської історичної величі), в ході яких переважна більшість частин, що беруть участь, планують дістатися до найближчого полігону (якщо поталанить), а невелика кількість "балетних" підрозділів буде демонструвати силу й відвагу перед китайцями, яких прибуде "три тисячі осіб і 90 бойових машин".

При тому найбільшу користь ці навчання якраз і принесуть представникам Народно-визвольної армії Китаю, котрі зможуть оцінити як якість відносно свіжих російських озброєнь, так і російські спроможності стосовно розгортання сил на східних рубежах.

Якщо зважити на той факт, що китайська армія, що б не казали у Москві, і є єдиною серйозною загрозою для Росії у регіоні, регулярне запрошення китайців на навчання виглядає дивним маневром.

Хіба що справжня ціль дійства, як то підозрюють є бажання кинути виклик Заходу у формі "хто на нас із Китаєм?".

Не менш дивно виглядає і ніби дружня пропозиція, чи то ультиматум Японії, в якому Путін пропонує Токіо фактично визнати свою поразку і відмовитись від будь-яких територіальних претензій.

При тому що Японія, вочевидь, є єдиною країною — не членом НАТО, в разі нападу на яку США використають увесь арсенал засобів — із ядерною зброєю включно.

І в якої самої, врешті, хоч і немає ракетоносного крейсера миколаївського виробництва, зате є півсотні есмінців, більшість з яких випущена після 2010 року, а немала частина — ще й озброєна крилатими ракетами.

Саме через показну непослідовність і нелогічність цих тілорухів російської військової машини навчання "Восток-2018" і викликають стільки обговорень, пересудів та спекуляцій як у пресі та в експертному середовищі, так і поміж політиків.

Але якщо відмовитись від пошуків логічних пояснень і прихованих смислів, то в реальності далекосхідна активність Володимира Путіна схожа на банальний блеф.

Причому, судячи із розмаху блефу, становище автора сценарію наближається до точки неповернення.

Навіть "придворні" російські економісти говорять про те, що наступного року на Росію чекає падіння ВВП.

Яке неминуче буде супроводжуватись і падінням військових витрат.

"Вікно можливостей", впродовж якого Росія може витримувати санкційний тиск і при тому демонструвати істотні військові потенції, невпинно звужується.

Як звужуються і економічні можливості, створені впродож "ситих років" нафтового благополуччя.

Протестна активність на вулицях російських міст — хай виключно економічна і не наділена стратегією і ціллю, але при тому відчутна — є тому істотним підтвердженням.

І чим гіршим буде економічне і геополітичне становище Росії в момент переговорів стосовно Донбасу й можливої відміни санкцій (а неминучість таких переговорів вже очевидна для всіх учасників процесу) — тим більше доведеться віддавати на тих переговорах.

Тому єдиний шанс для Кремля, хай і достатньо примарний, вийти із наявної геополітичної ситуації з перемогою — це переконати Захід у власній дієздатності, у тому, що російська армія міцніє попри санкції, і в такий спосіб примусити до переговорів стосовно значимих конфліктів на російських умовах — нехай, можливо, навіть із певними поступками.

Але Заходу, як і Україні, напевно, не варто лякатись роздутого масштабу "Востоку-2018".

Бо і після колосальних радянських навчань у 1981 році, "затмити" які намагаються Путін з Шойгу, соціально-економічна ситуація в СРСР ("заретушувати" яку намагались і тоді) чомусь не покращилась.

Радше навпаки.

Після чого неминуче настав рік 1991-й.