Веслуй звідси: Які "війни" точаться вночі на водоймах Київщини

"Юра, прокидайся!", - чолов'яга в чорному кашкеті тицяє рукою в товариша, який міцно спить в надувному човні.

Той підскакує, тре очі, повертається і на його обличчі з'являється вираз, ніби навпроти стоїть Дарт Вейдер і чотири вершники апокаліпсису.

Ще хвилину тому двоє в човнах коротали години до світанку на масляній темряві річки Тетерів, щоб вранці почати щедру, заборонену в цих місцях риболовлю.

Але не сталося так, як гадалося.

Їхні плани зіпсував Київський рибоохоронний патруль.

Журналісти Depo.

ua взяли участь в 12-годинному рейді Київського рибоохоронного патруля.

Вони охороняють українські водойми від апетитів нечесних рибалок і саме завдяки їм ми досі можемо їсти смачну вітчизняну рибу.

Сергій Дмитренко оглядає берег Десни, шукаючи можливих порушників правил риболовлі.

В рибохороні він більше 18 років, за спеціальністю - т ехнік-рибовод-іхтіолог- рибінспектор.

Осещина, Хотянівка, Пірнове стоять на березі Десни і майже в кожному дворі тут мешкає рибалка.

За законом будь-який громадянин України має право виловити три кілограми риби на день, тільки на вудку чи спінінг і в дозволений час.

Але коли попит на рибу великий та живеш біля води, виникає бажання робити це частіше і більше, продаючи залишки за вельми непоганою ціною.

Головне завдання Сергія Олександровича і Сергія Петровича - охороняти рибалок від цієї спокуси.

Ми сідаємо в їхній новенький "Дастер" (у 2017 році держава видала рибоохоронцям Києва та області 12 машин і 24 нових катери, щоб більше не їздили на старих "Нивах", "Уазах" та човнах 86-го року випуску) і їдемо патрулювати берегову лінію.

На годиннику – початок восьмої вечора, в планах – об'їхати кілька селищ, де браконьєри могли поставити на ніч сітки.

Сергій Левченко.

За освітою - економіст, в патрулі - два роки.

Його дід був рибалкою, тому ненависть до браконьєрів в Сергія Олексійовича майже генетична.

За кермом – Сергій Дмитренко (Петрович), штурманом – Сергій Левченко (Олексійович).

Обидва – головні державні інспектори відділу рибоохоронного патруля №1.

Дорогою роз'яснюють правила - за законом на українських не приватних водоймах можна ловити тільки на спінінг чи вудочку, на якій не більше 5 гачків.

При цьому, вудочок одна людина теж може використовувати водночас не більше п'яти, а виловити за один раз - не більше трьох кілограмів риби.

Треба пам'ятати, коли в України на різних водоймах починається і закінчується нерест (в цей час можна рибалити тільки однією вудкою і з одним гачком), знати і відпускати назад у воду червонокнижні породи, не ловити рибу в заборонених місцях – у заповідниках і біля стратегічних об'єктів.

На порушника, який використовує незаконне знаряддя лову (сітки, наприклад) складають адмінпротокол, а потім, за рішенням суду, штраф – від 340 до 680 гривень.

За кожну незаконно виловлену рибину доведеться виплатити державі збитки: за судака, наприклад – 510 грн, щуку – 340 грн, ляща – 170 грн, плітку – 85 грн.

Звісно, що з такими розцінками сходити і купити риби – значно дешевше.

Але всі сподіваються, що риболовля обійдеться якось без патруля.

ДІДУСЬ – ЦЕ ГІРШЕ ЗА П' ЯНОГО З НОЖЕМ.

Близько до берега валяється якась гілляка.

"О, браконьєрське знаряддя лову, - жвавішає Олексійович.

- Значить десь є і власник".

Такою гіллякою занурюють у воду розчепірку зі сталевого дроту із закріпленою на ній сіткою – конструкцію кладуть на дно, коли риба йде потоком, її підіймають і всередині залишається улов.

Це називається "павук" і ловити ним рибу незаконно, так само як і сіткою.

Поки Петрович, вдершись на корягу, вглядається в протилежний берег, Олексійович гуляє неподалік гілляки.

Минає кілька хвилин і прямо на нас з кущів чимчикує її власник – старий з тачкою, на яку він вже вмостив два "павуки" і невеликий пакет з рибою.

"А що, на чесний кльов вже не клює?", - питає в нього Олексійович.

Старий каже, що прийшов наловити риби для кішки, а не на вудку, бо не знав, що "павук" поза законом.

"Не в перший раз ловлю, брехать не буду", - сам зізнається.

Олексійович і Петрович, відмахуючись від комарів, складають адмінпротокол – той, по якому штраф до 340 гривень і підраховують збитки за кількістю і видами риб.

Загалом виходить близько тисячі.

"Павуків" вилучають.

Дід, почувши суму штрафу, судомно ковтає клубок в горлі.

"Пробачте, а?", - каже він.

Діда шкода.

"Скільки вам років? Сімдесят?, – Олексійович продовжує заповнювати папери.

- Яка пенсія? Дві тисячі? Чого ж ви на вудку не ловили, хіба не знаєте, що так не можна?".

"Ну простіть, я перший і останній раз", - знову затягує дід.

Сітки в нього вже шиті-перешиті.

Сідаємо в машину, залишивши старого з копією протоколу і порожнім коритом на колесах.

"Діда шкода", - повторює Сергійович.

Відлунням це каже і Олексійович.

Їдемо далі.

Початок дев'ятої на годиннику.

"Мабуть, - питаю, - це непросто – з отакими браконьєрами.

– Це як поліцейським бабусь із стихійкою розганяти".

"Та легше, коли з ножем кидаються, - одразу погоджується Олексійович.

– Тоді азарт, тоді ти розумієш, що він дійсно порушник.

Хочеться покарати.

А з цими… він же навіть не розуміє в чому винний".

"Шкода діда", - знову зітхає Сергійович.

Хочеться змінити тему.

"До речі, про ножі, - питаю.

- Табельна зброя у вас яка?".

Олексійович лаконічно відповідає: "Ручка".

"А на вас же браконьєри нападають?", - кажу.

Олексійович відповідає, що так.

І на питання, як же тоді оборонятися, пересмикує плечима: "Подзвонити на 102".

Буває, що на рибоохоронний патруль нападають заскочені на браконьєрстві рибалки.

Доки не приїде поліція (якщо встигнеш її викликати і вона не відмовиться через відсутність екіпажу, машини, палива тощо) треба переконувати нетверезу людину з гвинтівкою чи ножем не завдавати тобі тяжких тілесних ушкоджень.

Тому рибоохоронці – спеціалісти з кризових комунікацій.

"Ножами били, баграми били..." - розповідає Петрович про тих, кому комунікаційних навичок не вистачило.

Питаю, чому ж тоді табельну зброю не дають.

Але, виявляється, вони її і не вважають за потрібну.

"Коли ти дістаєш зброю, це вже проблеми – і тобі, і правопорушнику.

Нащо?", – знов пересмикує плечима Олексійович.

Наступний рибалка ловить як треба.

Записує номер гарячої лінії і обіцяє подзвонити, як побачить браконьєрів.

Петрович потім розкаже нам, що чесні рибалки часто дзвонять, їм браконьєри – теж вороги, бо варварськи винищують геть усю рибу.

Невже, дивуємося, це нарешті "стукачництвом" в наших широтах перестало вважатися – повідомити, коли хтось поряд порушує закон.

Петрович каже – повідомляти стали десь чотири роки тому.

"Типу, - питаємо.

- Після Майдану прокинулося громадянське сумління?".

"Типу того, - киває Петрович.

– Кажуть: якщо всю рибу зараз виберуть, що моїм дітям залишиться?".

Отакі патетичні висновки.

А клює наразі, за словами того чесного рибалки, не дуже.

Один біля нього стояв – чотири штуки піймав, другий – судачка і жереха.

Інспектори бажають йому "ни хвоста, ни чешуи" і ми сунемо далі.

Олексійович пояснює, що "ни хвоста, ни чешуи" - це як в автомобілістів "ни гвоздя, ни жезла", а в мисливців - "ни пуха, ни пера".

Знову старий з "павуком".

І теж не знав, що так не можна.

І риба в нього теж – для котиків.

Просидів чотири години, інспектори кажуть - на вудочку за цей час би більше наловив.

І не "попав" би на півтисячі.

Старий бідкається про дружину в лікарні, і сам хапається за серце.

За ним хапається за серце Петрович (бо дуже боїться, що хтось з цих браконьєрів 70+ раптом так знервує, що помре).

"Хлопці, ну простіть… Це в перший і в останній раз, я вам слово даю! От якщо мене ще раз тут побачите – по всій сторгості накажіть! Ну простіть, хлопці…", - заводить старий.

Протокол, документування, підвозимо старого додому, він шкандибає до воріт і дорогою зітхає так, що замість штрафу хочеться його наздогнати і вибачитися.

"Ну, сьогодні прямо якийсь дєдушкін день, - злиться Петрович.

– І знають же, що на "павука" не можна.

Ну знають, то чому на вудку не ловити?".

Йому досадно, він ненавидить штрафувати старих.

ІШОВ ПО ВУЛИЦІ, ВИГУЛЮВАВ ПАВУКА.

Один патруль за чергування їздить від 25 до 400 кілометрів, опираючись на інтуїцію і чутки.

Після Осещини інтуїція привела Олексійовича і Сергійовича в Пірнове.

Чути плеск води, але то, виявляється, бобер.

Та наші інспектори підозрюють, що браконьєр тут усе ж таки є.

Близько півгодини ми мерзнемо по кущах, прислухаючись до кожного звука.

Вмикати ліхтарі і смартфони, курити - заборонено, щоб не виказати себе.

Неподалік палять багаття охоронці недобудованого елітного комплексу відпочинку.

Петрович, щоб ми не поснули, розважає всіх розповідями про те, як інколи доводиться годинами сидіти в засідці, вичікуючи, коли браконьєр повернеться по свої сітки.

Комарі, мурахи, ще й кліщів наберешся, як собака.

І от, коли вже всі промерзли, машину заведено і патруль готовий поїхати далі, в світлі фар завмирає, немов дикий заяць, чолов'яга з "павуком" на плечі.

В камуфляжі, у гумових ботфортах.

І молодший пенсійного віку.

Ще й намагається втекти.

Інспектори аж зраділи.

"Хлопці, та то ж не моє", - починає він, але і сам знає, що то даремна спроба.

"Ага, ішов по вулиці, вигулював павука", - промовляє Сергій Петрович традиційну рибоохоронську гостроту.

"Та я вийшов спіймати трохи риби котам", - здається, що вони розігрують давно знайому п'єсу, в якій кожен добре знає свої слова.

Чоловік з "павуком" додає, що вдівець, дружина два роки тому померла, відмовили нирки.

Дитині 13 років, сам виховує.

Незаконне знаряддя вилову - "павука" рибохоронці вилучають, щоб потім утилізувати.

Чолов'яга злиться.

Йому дуже досадно, що попався.

Йдемо додому, бо при собі не має документів.

На дворі в нього – човен з веслами.

Два коти, в їхній мисці – борщ із хлібом.

І луска рибна біля дверей.

Виявляється, його вже штрафували за незаконний вилов.

Тепер оштрафують за зберігання незаконного засобу лову, за це від 510 до двох тисяч гривень.

Петрович каже, що до вдівця з неповнолітньою дитиною на утриманні суд не буде занадто суворий.

ЯК БРАКОНЬЄРИ ВІДЗНАЧИЛИ ВТЕЧУ ЯНУКОВИЧА.

Проти ночі з сухопутного патруля ми перетворюємося на водний – підемо на катері річкою Тетерів.

Дніпровсько-Тетерівське держлісомисливське господарство.

Колишні мисливські угіддя Януковича.

До катастрофи на Чорнобильській АЕС ці місця мали статус заповідника, потім до 2014 року вхід сюди був тільки для Віктора Федоровича, його гостей і місцевих жителів (по перепусткам).

Після втечі президента полювати в тутешніх лісах дозволили, а от правила рибальства ніхто не змінив і ловити рибу в Тетереві досі не можна.

Але місце приваблює рибалок, як Ельдорадо золотошукачів.

З нами тепер Ігор Новак і Дмитро Кисіль – головні державні інспектори Київського рибоохоронного патруля.

Дмитро - зі свіжим шрамом від носа до лоба.

В ніч з 1 на 2 серпня вони з колегою Людмилою гналися за браконьєрами на катері, піймали хвилю, налетіли на щось під водою і перевернулися.

Ігор зламав ніс і розпоров собі обличчя, Людмила пошкодила шию та порвала зв'язки, досі на лікарняному.

Потопили всю техніку.

А браконьєри так і втекли, не поцікавившись, чи живі ті, хто за ними гнався.

Щоб не платити штраф від 51 до 170 гривень.

Катер йде на швидкості близько 65 км/год, але в повній темряві здається, що стоїмо на місці.

Друга ночі, через півгодини після виходу наші інспектори "відчули" перших порушників.

Катер уповільнює хід, вимикаються абсолютно всі джерела світла.

На першій швидкості майже безшумно підходимо до зчеплених разом надувних човнів: в одному рибалка спить, а в іншому – дрімає над вудкою.

"Юра, вставай!"...

Початок цієї історії ми описували в перших реченнях цього репортажу.

Далі двійко сердитих і невиспаних рибалок намагалися довести рибоохороні, що мають повне право тут ловити рибу після втечі Януковича, що злочинна влада сама краде на мільйони, а їм і рибу половити не можна...

Але все одно доводиться веслувати до берега, показувати документи і підписувати протокол.

Порушники заплатять штраф - близько сотні гривень за те, що влаштували риболовлю в недозволеному місці.

Риби наловити не встигли.

Дмитро каже - сиділи на сомика.

"Коли Янукович втік, тут їх сотні були.

Неможливо було взагалі впоратися.

Всі кричали, що то Янукович створив заборону і тепер рибалити можна.

А заборона ця з радянських часів!, – коментує Дмитро заяви щойно виявлених порушників.

Каже – вони постійно таке чують.

– А вони казали, що це тепер все – народна власність.

Рибалки приїжджали за 200 кілометрів, аж з Малина.

До бійки доходило чи не кожного дня".

Чисто по-людськи рибалок зрозуміти можна.

Рибу видно просто на поверхні річки: маленькі щучки, карпові, плітка – здається, що зачерпнеш сачком і він буде повний риби.

Дмитро та Ігор погоджуються, що тут вже давно доцільно було б дозволити приватне рибальство.

Раз вже полювання дозволили.

Вже досить давно ми ідемо на першій швидкості.

Дмитро тримає штурвал, Ігор дивиться в тепловізор.

Йдемо в повній тиші і темряві, щоб не сполохати браконьєрів.

Небо ніби підіграє і щільно затягується хмарами, через які ледь-ледь проглядається місяць.

Уява домальовує на ньому рибалку з вудкою, як в логотипі Dream.

І до нього так само підкрадається на катері рибінспектор….

В тихі години перед світанком щосили намагаєшся не заснути і в голову лізе всяка маячня.

Через бозна скільки кілометрів і кружлянь плавнями Ігор та Дмитро починають активніше переглядатися і жестикулювати наче водолази.

Катер повертається і тихенько пхає ніс в очерет.

Дмитро вмикає лампу і перед нашими очима з води з'являється чоловік в гідрокостюмі з приладом для підводного лову.

Чоловік сердиться і намагається піти разом зі своїм приладдям.

Дмитро з своїм ліхтарем нависає над ним наче джедай.

"Стояти! Стояти!", – вигукує.

Зрештою, рибалка підкоряється.

Позаду в очереті, в спеціальній сітці - риба: щука, карась, сом.

Виявляється, що крім цього рибалки тут ще двоє таких же підводників.

Всі троє категорично заявляють, що тут рибалити можна, а потім – що ця риба – не їхня.

То рибоохоронці підкинули.

Все вноситься в протокол – суд розбереться.

Кожен наловив тисячі на дві.

Загалом, за одну ніч маємо п'ять браконьєрів і близько шести тисяч збитку, який їм доведеться виплатити державі.

Ігор і Дмитро виписують протокол порушникам, які ловили рибу у заповідній зоні.

"А скільки риби врятовано тільки тим, що ми постійно виходимо, - каже Дмитро.

- Це ж ніяк не порахуєш.

Рибу шкода.

Вона не плаче, не говорить, але мені її шкода, як вона вмирає…".

Дмитро – спадковий рибалка.

Але пішов в рибінспектори.

Питаю: а їсте?.

"Та їм, - всміхається.

- Але ловити не хочу".

Ігор Новак за освітою - юрист, в рибохороні працює менше року.

Небо поступово змінюється з чорного на синє, підіймається сонце і нарешті стає видно, яка навколо краса.

Ігор з Дмитром між собою говорять, що скоро з лікарняного повернеться Людмила Андріївна і буде терор.

"Що, - сміємося.

- Така зла?".

"Та ні.

Просто… справедлива".