Меркель, газ, Кавказ

Німецька увага до Південного Кавказу була практично відсутня до офіційного візиту бундесканцлерін Ангели Меркель до Грузії, Азербайджану і Вірменії в кінці серпня.

В її порядку денному була ціла низка питань, але найцікавіше те що вона їхала обговорювати питання постачання газу з Азербайджану до Європи.

І це при тому, що саме Берлін зараз є чи не найбільшим лобістом будівництва "Північного потоку-2".

Власне, припускаю, що цей візит Меркель мав полоскотати нерви Путіну, щоб зробити його, з точки зору Меркель, більш поступливим в низці питань, в тому числі можливості збереження транзиту через Україну.

Але з іншого боку, меседж, який Меркель послала Грузії, не може не подобатися більше подобаються Кремлю.

Суть його в тому, що Грузії (разом з Україною) потрібно забути про НАТО і ЕС.

Відвідини Баку – це один з варіантів пошуку комбінації, як красиво запакувати "Північний потік-2".

Меркель розуміє, що вона і її політична сила несуть іміджеві втрати не тільки із-за питання мігрантів, але й частково із-за підтримки неоднозначного російського проекту, що тягне за собою скорочення політичної підтримки.

Християнські демократи не "шредери", але, не виключаю, що його "лаври" багатьом в Берліні не дають спокійно спати.

Тому це спроба показати в самій Німеччині, перш за все тим, хто вказує на інші джерела газу крім російських, що, мовляв, ми працюємо з іншим джерелом й іншим маршрутом, але зараз в пріоритеті "Північний потік-2".

Хоча для України та ЄС було би більш важливим, якби німецька дипломатія вела мову про газ з Центральної Азії до Європи через Росію та Україну.

Це традиційний маршрут, яким в 90-ті йшов передусім туркменський газ в Україну та Європу з Центральної Азії.

"Туркменгаз" не продавав свій газ в Європі, він продавав газ на своєму кордоні, але далі цей газ різними схемами йшов в західному напрямку.

Тому з точки зору здорового глузду і економічних бенефітів, для Німеччини, наприклад, було б цікаво, щоби ще додатковий газовий "потік" прийшов на європейський ринок.

Чим більше газу – тим нижча ціна на нього, тим краще німецьким бюргерам, тим більша підтримка "мутті".

Цілком можливо з німецького боку висунути умову Росії, що "Північний потік-2" стане можливим за умови відкриття транзитного коридору через Росію для центральноазійського газу й використання української ГТС.

Згідно норм ВТО, РФ має дозволити транзит центрально-азійського газу.

Таким чином, може бути вирішено питання, яке турбує українських та німецьких політиків – питання збереження функціональності важливої для стабільності постачання газу до ЄС української ГТС.

Зрештою, про що ж ведеться мова? "Незалежні" німецькі аналітики і експерти, які працювали так чи інакше на "Газпром", проводили впродовж останнього року генеральну лінію, що коли з’явиться "Північний потік-2", в Європі буде більше газу і це знизить ціну на газ від 13 до 34%.

Себто, за логікою авторів, чим більше потужностей для доставки газу до ЄС тим нижча на нього ціна в ЄС.

Ці розрахунки були оприлюднені у вересні минулого року достатньо авторитетним дослідницьким центром в Кельні.

Але суть полягає у тому, що вільні потужності для доставки газу до ЄС існують і без будівництва російських "потоків".

Нічного не заважає зараз, використовуючи вільні потужності української ГТС, збільшити постачання газу на обсяг, який прийде з "Північного потоку-2".

Саме додаткові обсяги газу на ринку, а не додаткові потужності дадуть ефект зниження ціни на газ із-за збільшення його пропозиції.

Але ж ніхто цього не робить, бо "Північний потік-2" – це не додатковий газ, а перерозподілений газ з українського напрямку.

Тобто, такими хитруватими методами намагаються ввести в оману громадську думку Німеччини та ЄС.

Росія зараз не стільки діє напряму, ратуючи за "Північний потік-2", скільки передоручила це значною мірою австрійцям і німцям.

Але зараз ті ж самі партнери по "Північному потоку-2", вбачаючи труднощі Росії в контексті американських санкцій, намагаються це використати на свою користь.

Очевидно, що мова може йти про більш широкі домовленості, коли французи ведуть мову про проект по імпорту скрапленого газу через португальські та іспанські термінали.

Росії в такій спосіб показують, що є альтернативи газу від "Газпрому".

До речі, одна з таких альтернатив зовсім не СПГ зі США, а СПГ з Ямалу, де французька "Тоталь" має 20-відсотковий пакет в проекті "Ямал СПГ".

Цікаво ще й те, що до цього року свій поточний фінансовий потік по витратах "Газпром" покривав за рахунок надходжень.

А зараз ситуація така, що його фінансові надходження не покривають його витрат, він в збитку.

Бо одночасно йде реалізація і "Турецького потоку", і "Північного потоку-2".

Але навіть при всьому тому, що ціна на нафту і газ дещо зросла, "Газпром" все одно в мінусах.

І як раз тут загроза нових американських санкцій обрізає їх від можливостей брати великі позики.

А дрібні, типу кілька мільйонів, їх не рятують, бо їм потрібні як мінімум сотні мільйонів чи мільярди доларів.

До речі, коли зараз в США говорять про новий санкційний режим проти "Північного потоку-2", там вже також заходить мова і про другу нитку "Турецького потоку".

Але чи буде така норма в кінцевій редакції нового американського санкційного закону, поки що невідомо.

Проте тут і без американських санкцій у росіян є проблеми.

Трубу то вони укладуть на чорноморське дно, а далі що? Бо по другій нитці ні з ким нема ніяких домовленостей.

Поки що друга нитка "Турецького потоку" реалізується в режимі "відкатопроводу".

Тобто, його просто роблять, бо треба "вийняти" гроші з бюджету проекту.

З "Північним потоком-2" вони діяли аналогічно, бо до укладання труб можна було приступати тільки зараз, коли майже всі наявні дозволи з боку балтійських країн (окрім Данії).

Справа в тім, що "Північний потік-2" – це не тільки від Усть-Луги до Грайфсвальда.

Насправді, це лише балтійський відтинок проекту протяжністю 1200 км.

А ще є від Ямалу до Усть-Луги.

Від Грайфсвальда до Ольбернау і далі до Баумгартену (проект EUGAL).

Але по території Росії проект "відкатопроводу" розпочали у 2015 році – газопровід Ухта – Торжок-2.

Бованенково – Ухта-2 ще з 2012-го, практично відразу після завершення "відкатопроводів" в рамках Північного потоку-1".

Чому? Бо Ротенбергам треба швидко і безперервно "виймати" гроші, щоб заробляти на підрядах негайно.

Російські "шматки" газової дороги від Ямалу до Європи найбільш ласі й там не потрібно так багато ділитися з європейськими спраглими до газодоларів "шредерами".

Європейський відрізок порівняно недорогий, там багато не "відкатиш".

А от по території Росії – "клондайк" грошей.

Тому й поспішають їх освоїти, бо раптом завтра буде пізно, коли рухне путінський режим….