"Обурений Кіріл". Світові ЗМІ про рішення РПЦ розірвати дипвідносини з Варфоломієм

Рішення синоду Російської православної церкви про припинення участі у всіх заходах та структурах, у яких головує Константинопольський патріархат де-факто означає розрив дипломатичних відносин з Константинополем.

Так, глава РПЦ патріарх Кіріл (Гундяєв) не буде згадувати Вселенського патріарха Варфоломія під час богослужінь.

Також припиняється спільне служіння священиків Московського і Константинопольського патріархатів.

У такий спосіб синод РПЦ відреагував на рішення Варфоломія відправити до України двох своїх екзархів у рамках підготовки до автокефалії.

Водночас представник РПЦ митрополит Іларіон (Алфеєв) пригрозив, що у разі продовження політики надання автокефалії Українській церкві, РПЦ може піти на повний розрив з Константинополем.

Ба більше, Іларіон заявив, що надання томосу про автокефалію українській церкві "може призвести до кровопролиття".

Тобто, якщо УПЦ МП позбавлять "законних" прав і так звані "разкольнікі" візьмуть контроль над Києво-Печерською та Почаївською лаврами, то, за його словами, віряни МП будуть "захищати святі місця".

ua відслідкував, як іноземні медіа відреагували на рішення синоду РПЦ зупинити участь у всіх заходах, в яких головує Константинопольський патріархат.

У статті видання The Economist зазначається, що на сьогоднішній день найбільш широко організованою церквою в Україні є вірна Москві, тобто УПЦ МП.

Другою найбільшою церквою є УПЦ КП, яка не користується міжнародним визнанням.

Ймовірно, що створення національної церкви вимагало б вищого статусу Київського патріархату і заохочення частини УПЦ МП приєднатися до оновленої структури.

"УПЦ МП має набагато більше священиків і монастирів, але соцопитування показують, що УПЦ КП популярна серед 70% українців, які ідентифікують себе православними", - зауважує журнал.

Так, Московський патріархат обурений рішенням Вселенського Патріарха щодо призначення екзархів в Україні.

Глава РПЦ Кіріл (Гундяєв) заявив, що його церква перестане публічно молитися за Патріарха Варфоломія.

Було оголошено, що ні Патріарх Росії, ні будь-які єпископи, що знаходяться під його керівництвом, не будуть святкувати Євхаристію (священний обряд християнства) з єпископами під керівництвом Варфоломія.

У виданні наголошують, що ці жести мають величезне символічне значення.

Було чітко вказано, що у випадку, якщо Вселенський Патріарх благословить повну незалежність української церкви, відбудеться розрив спілкування між Константинопольським і Московським патріархатами.

Це означало б, що звичайні духовенства відповідних церков не можуть служити разом, а звичайним прихильникам однієї церкви може бути відмовлено у спілкуванні в іншій.

Зокрема, телебачення РФ показувало урочистого і обуреного патріарха Кіріла в оточенні його старших єпископів, який спілкувався по відеозв'язку зі своїм головним духовним союзником у Києві, митрополитом Онуфрієм.

Так, глава РПЦ холодно перераховував проступки Стамбулу протягом століть, зосередивши увагу на 1920-х роках, коли місцева церковна влада була пов'язана з ультрамодерністською фракцією російської церкви, близької до більшовиків.

"Це був крок, який більш пізні покоління православних вважали помилкою", - йдеться у матеріалі.

Тим часом Константинопольський Патріархат опублікував документи, які бентежать промосковських єпископів в Україні.

Вони показують, що у 1991 році, коли Україна створювала свою політичну державність, ідея повної духовної незалежності підтримувалася практично усіма православними єпископами країни, у тому числі тими, хто пізніше передумав і прийняв постійну владу Москви.

"Кажучи формально, обидва патріархати сперечаються щодо легітимності листа, надісланого Константинопольським Патріархом у 1686 році, який погодився передати москвичам владу у Києві.

Вселенський Патріарх каже, що ця передача мала тимчасовий характер і не залежить від умов, які не були збережені.

Москва повторила 14 вересня, що передача була чіткою та безповоротною", - пише журнал.

Водночас з даними давніми історичними суперечками тісно пов'язані сучасні політичні та геополітичні.

"Президент Порошенко, мабуть, бачить, що створення Української помісної церкви має вирішальне значення для його політичного майбутнього.

У результаті цього слова, як "томос", стали частиною щоденних політичної балаканини у Києві", - вважають у виданні.

Отже, для політичної і духовної влади в Москві було б принизливо "втратити" Україну.

З однієї точки зору, близько половини загальної кількості парафій, які перебувають під керівництвом МП, знаходяться в Україні.

Зовсім не всі люди або духовенство, які моляться в цих парафіях, є сильними прихильниками Москви.

Та духовний зв'язок між Москвою і Україною є одним з головних важелів російського впливу на Україну і це добре знає Путін, близький друг і союзник патріарха Кіріла.

Публіцист Пітер Дікінсон в статті для аналітичного центру Atlantic Council відзначає, що з початку бойових дій на Донбасі мільйони українців повернулися спиною від УПЦ МП, причому цілі громади перейшли до Київського Патріархату.

Так, найбільша загроза позиції російського православ'я в Україні вже з'явилася на горизонті.

Тому протягом наступних кількох місяців Константинопольський Патріархат очікує, що Україна отримає повну православну незалежність від РФ.

Автор вважає, що відмова від московської влади над православними віруючими в Україні вдарила б у саме серце історичних претензій Москви до Києва, при цьому зміцнила б власне почуття національної ідентичності.

"Маючи мало шансів повернути контроль над Україною, існує реальна небезпека, що Росія вирішить, що наступний найкращий варіант - це хаос", - наголошує Дікінсон.

За останні чотири роки Кремль продемонстрував свою готовність заплатити надзвичайно високу ціну, щоб запобігти втечі України з московської орбіти.

Москва ініціює аналогічну перерву з глобальним керівництвом православною церквою, все тому, що влада РФ не може прийняти поняття релігійної незалежності України.

Такі дії відображають широко поширену думку про те, що виникнення повністю західноєвропейської та демократичної України означатиме загибель для режиму Путіна і, цілком можливо, для самої РФ.