"Взути" Росію на $3 млрд, загроза "церковної" крові та байки Тимошенко про НАТО

У своєму традиційному щотижневому огляді Depo.

ua наводить найбільш важливі теми, які торкнулися України у світовій пресі.

Борг у $3 млрд.

Видання Financial Times пише про історію з $3 мільярдним боргом Януковича, через який судяться Україна з Росією.

Журналісти пишуть про те, що ця справа цілком може створити феномен так званого "одіозного боргу", коли корумпований правитель без довіри позичає гроші під свої вигоди, вішаючи борги на народ.

В 2017-му році лондонський суд підтримав позицію Росії щодо боргу, але у вересні 2018-го апеляційний суд скасував це рішення - саме в той час, коли британські газети писали про отруєння в Солсбері.

Видання нагадує, що Україна не виплатила борг у квітні 2015 року, аргументуючи це тим, що Москва змусила Київ прийняти фінансову допомогу після чого розпочалася війна на Донбасі і анексія Криму, через що постраждала наша економіка.

"Це одна з найбільших справ про суверенний борг, навіть в міжнародному праві, яку я коли-небудь бачив.

Класичним аргументом одіозного боргу є те, що уряд не є справжнім представником народу країни, але ніхто ніколи з цим аргументом не погоджувався", - коментує справу професор юриспруденції пан Гулаті.

Угорсько-українська криза.

Історія з роздачею у консульстві Берегова угорських паспортів українцям облетіла світову пресу, як і подальша словесна перепалка між головами МЗС України та Угорщини - Клімкіна з Сіярто.

The Irish Times з Будапешта пише про агресивну політику Орбана.

З 2011-го року, коли Орбан повернувся до влади в Угорщині, країна звернула увагу на 2 мільйонну угорську етнічну меншину, яка прошиває на територіях сусідів країни.

"Було роздано більше 1 млн угорських паспортів і надані їм права голосу з 2011 року", - пише видання.

Стосовно України, як пишуть ірландські журналісти, ситуація загострилася після анексії Криму.

Наразі наша влада пригрозила Угорщині висилкою консула з Берегова і жорсткою розмовою на Генасамблеї ООН в Нью-Йорку.

Втім, голова МЗС Угорщини Сіярто відповів на це погрозами у блокуванні української євроінтеграції.

Байки Тимошенко.

Юлія Тимошенко вийшла на рівень топових ЗМІ.

У власному інтерв'ю Washington Post вона не стримувала себе і сипала звинувачення на адресу Порошенка і Путіна.

Щоб не переказувати все, що наговорила Юлія Володимирівна, передамо лише основні її посили.

По-перше, Україну вона бачить в НАТО та ЄС відповідно.

По-друге, на відміну від Порошенка, у неї немає бізнесу, тим більше, не має справ із Росією.

По-третє, всі обвинувачення в її проросійськості - неправда.

Янукович же з подачі Путіна в свій час її засадив за грати.

По-четверте, мир на Донбасі має бути на українських, а не російських умовах.

І взагалі, Путіна треба "душити" санкціями.

Ну і п'яте, мабуть,найкумедніше з усього.

Тут цитата: "Олігархи ніколи не підтримували мене.

Протягом всього мого політичного життя я боролася з системою, головними бенефіціарами якої були олігархи".

No comments.

Загроза кровопролиття в Україні.

Досить песимістична стаття від The Sunday Time s.

Видання пророкує, що Москва може влаштувати в Україні кровопролиття через те, що українська церква "вирішила скинути московське ярмо".

На думку журналістів, ситуація на церковному рівні зараз є найбільшим розколом останніх часів у православ'ї.

Якщо Вселенський Патріарх Варфоломій надасть УПЦ КП автокефалію, а швидше за все це і станеться, то Москва може відповісти кров'ю за вторгнення, як вони кажуть, на їхню канонічну територію.

Києву варто б бути готовим до цього.

Рішення Константинополя - неминуче.

Польща підтримує Україну в церковному протистоянні з Москвою.

Як пише " Rzeczpospolita", "Москва гнівається і робить безпрецедентні жести, але рішення Константинополя про надання незалежності українській Церкві здається неминучим".

Польське видання також нагадує про погану пам'ять РПЦ, де забули, що з часу хрещення Русі вона цілком підлягала Константинопольському Партіархові, а її беззаперечною матір'ю-церквою була Київська кафедра.

Київ кілька століть був столицею усіх руських земель.

Розлам настав 1448 року, коли самі жителі Москви, без згоди Константинополя, обрали собі митрополита.

"Після трьох з половиною століть історія повертається до нас у вигляді суперечки за Київську автокефалію.

Тоді, в часи гетьмана Виговського і київського митрополита Сильвестра, гра за українське православ'я також була пов'язана з вибором цієї чи іншої цивілізації.