Капітуляція мера Терещенка: Куди поїде з Глухова нащадок династії цукрозаводчиків

Мішель Терещенко буде вже другим мером на Сумщині, який позбувається посади протягом короткого часу ( Мера Конотопа Артема Семініхіна звільнили міські депутати місяць тому ).

Про те, що мерство йому остаточно остогидло, міський голова Глухова Мішель Терещенко вперше заявив майже два роки тому – у січні 2017 року.

Тоді він, нещодавно одружившись на значно молодшій за нього Олені Єскіній, почав будувати сім'ю в Києві.

А Глухів відійшов на другий, а може й на третій, план.

І вже тоді Терещенко повідомив, що вдруге на посаду не балотуватиметься, але пообіцяв, що перший термін добуде до кінця.

Аж ось, після трьох років мерства, він заявляє, що посаду таки залишає.

Чому ж мер Мішель вирішив не тягнути до кінця каденції і що загалом передувало його відставці.

Мішель Терещенко став мером на хвилі Революції гідності та значних очікувань змін на краще.

У Глухові, суворій вотчині олігарха-феодала Андрія Деркача, обрання міським головою опозиційного діяча, який до того ж і є репатріантом з Європи, багато хто сприйняв як ознаку невідворотних змін на краще.

Новий мер до того мало кому відомого Глухова став частиною європейської карти України.

До нього і до його міста було прикуто увагу політичних та громадських кіл – не лише в Україні, а й за кордоном.

По інтерв'ю до Терещенка приїздили журналісти відомих українських та іноземних медіа.

І тоді, у 2015 році, багатьом здавалося, що поступ у Європу і набуття європейськості Україною є невідворотнім.

Терещенко був своєрідним маркером таких жаданих майбутніх змін України.

Довідка: Восени 2015 року мером Глухова (Сумщина) обрали нащадка династії українських цукрозаводчиків, уродженця Франції Мішеля Терещенка.

Терещенко отримав 65% голосів.

Його найближчий конкурент Юрій Бурлака, який обіймав посаду мера з 2010 року, набрав лише близько 30% голосів виборців.

Мішель Терещенко народився у Франції, але вже майже 15 років живе в Україні.

Після повернення на історичну батьківщину він зайнявся відродженням традиційного для України льонарства.

У березні 2015 року з рук президента Петра Порошенка отримав паспорт громадянина України.

Його дід, Михайло Терещенко (1888-1956), був одним з перших українських промислових магнатів.

Свій капітал він заробив на виробництві цукру, а згодом повністю втратив все після більшовицької революції.

До 80% своїх доходів родина Терещенків витрачала на благодійність і розвиток місцевої інфраструктури.

Люди нового часу.

Аванси, які видавалися Мішелю Терещенку, були просто грандіозними.

Так, у грудні 2015 року, лише через місяць після набуття ним мерських повноважень, Терещенко красувався у компанії таких видатних на той час особистостей і уособлень українських сподівань, як Михайло Саакашвілі та Ека Згуладзе.

Його та цих видатних грузинів було названо "Людьми нового часу, які стали справжнім імпульсом до того, щоб зрушити її з мертвої точки".

Але роздавши розлогі інтерв'ю і зібравши поважні премії Терещенко стикнувся з суворою реальністю.

І ця реальність мала риси, дуже схожі на риси обличчя господаря Глухова Андрія Леонідовича Деркача.

Багаторазовий нардеп Деркач є своєрідним феодалом на півночі Сумщини.

Ця територія - уособлення махрової провінційності і ватності, які можуть дати фору навіть класичному ОРДЛО.

З усіма притаманними ознаками, коли барин є останньою інстанцією тут на землі.

І лише він є провідником між людьми та богом.

Тут всі гілки влади сплелися у химерному симбіозі, який можна собі уявити, лише згадуючи середньовічній феодальний устрій.

Глухівській і суміжні райони Деркач почав "окучувати" ще у 90-ті роки.

Історія будь-яких виборів в північному окрузі Сумщини свідчить, що тут перемагають ті сили, яким симпатизує Деркач.

І непоодинокі випадки, коли вся область і сусідні з нею голосують, наприклад, за опозиційного Ющенка, а північ одностайно, як і якесь ортодоксальне Єнакієво, за Януковича.

Система дала збій лише один раз – у випадку з Терещенком.

В облозі Деркача.

Деркач та його намісники у Глухові, включаючи й попереднього мера Бурлаку, розгорнули активну кампанію з дискредитації Терещенка.

Враховуючи, що в їх руках залишилися майже всі важелі – медіа, органи влади, громадські утворення та, що найважливіше, більшість у міській раді – Терещенко вже зовсім скоро опинився у облозі.

Він не міг навіть скористатись послугами глухівської комунальної газети, оскільки віддана попередньому керівнику редакторка вперто не стала поступатись своєю посадою людині Терещенка.

Тож репатріанту, аби бути почутим власною громадою, доводилось навіть вдаватись до самвидаву "бойового листка", у якому мер звітував про плани та перемоги.

І в цей же час по меру "били" з головного рупора Деркача – всеукраїнської ТРК "Ера" та локальних ЗМІ, лояльних до Деркача.

Згодом з'ясувалося, що прибічників у мера стає все менше - в тому числі і у лавах депутатів міської ради.

Вже через півроку свого правління Терещенко, вкотре оглядаючи напівпорожню сесійну залу і не маючи можливість провести через міськраду жодне рішення, був змушений шукати підтримки деінде.

Так з'явилася ініціатива Терещенка про розпуск ради.

Але цей процес через нюанси законодавства виявився занадто складним для реалізації.

Натомість по Терещенку почали бити вже не лише з екранів та сторінок, а й протоколами та кримінальними справами.

Так, органи внутрішніх справ порушили справу за перешкоджання Терещенком журналістській діяльності за скаргою редакторки газети "Неделя", яку мер колись наполегливо випроводив з засідання у міськраді.

Незабаром Терещенку пред'явили приховування від декларування машини, яку він придбав за 385 тисяч гривень.

Попутно виникали справи стосовно господарської діяльності органів, підпорядкованих меру.

Знову в еміграцію?.

Але на фоні всіх цих політико-кримінальних змагань, у особистому житті колишнього громадянина Франції відбувалися позитивні процеси.

Восени 2016 року Терещенко одружився на 24 років молодшій від нього Олені Єскіній – киянці і громадській активістці, з якою він здибався під час Євромайдану.

Молодята придбали житло у Києві і вже тоді почалися розмови про те, що експат надасть перевагу подружньому затишку з молодою дружиною і полишить Глухів.

Але він триматиметься ще два роки, аж поки 27 вересня 2018 року не оголосить, що таки полишає посаду.

"Для мене це остання крапля: сьогодні на надзвичайно важливу для міста сесію з‘явилося лише два депутати! За три роки боротьби такого ще не було!", - написав поки що мер у своєму Facebook.

Гіркота поразки, з якою говорить Терещенко про свою відставку, можливо є розчаруванням не лише в мерстві, а й в Україні.

Бо останнім часом критики від Терещенка зазнавали не лише губернатор Сумщиник Микола Клочко і нардеп Деркач - у бідах, що охопили Україну Терещенко почав бачити провину і президента Порошенка.

Плюс до того, нещодавно виявилося, що кілька тижнів тому Терещенки виставили на продаж свою розкішну квартиру в середмісті Києва, яку придбали після весілля.

Вспливло також і те, що Терещенко зовсім недавно продав і свій бізнес в Глухові.

Тож злі язики вже активно обговорюють можливу еміграцію подружжя Терещенків і саме з цим пов'язують наміри полишити посаду мера Глухова.

У Глухові глухо.

Тим часом у Глухові виборці Терещенка, які так радо підтримували його у 2015 році, звістку про його відставку сприймають без ажіотажу.

Останнім часом, говорять вони, про нього щось геть не чутно у місті: всі його проекти так і залишились проектами, а декларації не перетворились на реальні зрушення.

Дехто з глухівчан пояснює це тим, що "він хотів, а йому не дали".

Але більшості байдуже на причини: вони оцінюють результати, які для них не стали втішними.

І цілком спокійно говорять про те, що епоха Терещенка була зовні яскравою, але вона завершується.

І вже незабаром все знов повернеться до звичного порядку речей.