Топ-5 громких сливов от генпрокурора Луценко

Руководителя Генеральной прокуратуры Юрия Луценко уже давно за глаза окрестили «пиар-прокурором».

В погоне за громкими заявлениями Луценко то разоблачает агентов под прикрытием, то сливает важные сведения дел, то предупреждает подозреваемых об обысках.

Как результат – под угрозой расследования скандальных дел и реальные наказания их фигурантов.

Более того, сам генпрокурор ответственности за сказанное не несет.

Параллельно Генпрокуратура открывает уголовное производство на директора НАБУ Артема Сытника в так называемом деле о вероятном разглашении данных следствия и получает разрешения на отслеживание телефонов журналисток Натальи Седлецкой и Кристины Бердинских.

Центр противодействия коррупции решил собрать известные случаи, когда генпрокурор Луценко публично разглашал детали дел топ-коррупции, и проанализировать, какие это имело последствия (Укр.).

ВИКРИТТЯ АГЕНТІВ ПІД ПРИКРИТТЯМ.

Наприкінці 2017 року саме від генпрокурора та його особистої прес-секретарки Лариси Сарган країна дізналася державну таємницю — справжні імена агентів Національного антикорупційного бюро й деталі спецоперації з викриття корупційних схем у міграційній службі.

Йдеться перш за все про відому «агента Катерину», яка брала участь у спільній спецоперації НАБУ та ФБР у гучній справі «бурштинової мафії».

У результаті спецоперації двоє народних депутатів з БПП та «Народного фронту» отримали підозри та позбулися депутатської недоторканості.

Крім «агента Катерини» розсекретили ще одного агента НАБУ, який брав участь в іншій спільній з американцями спецоперації — виявленні злочинної групи в Державній міграційній службі, яка, за версією слідства, торгувала українським громадянством, довідками та біометричними паспортами.

У листопаді 2017 року ГПУ та СБУ здійснили справжню облаву на агентурну мережу антикорупційного бюро.

На «схилянні до хабара» затримали одного з агентів НАБУ, провели обшуки на конспіративних квартирах, вилучили в агентів техніку, документи, гроші й телефони.

У НАБУ заявили, що такими діями ГПУ та СБУ зірвали не лише спецоперацію з викриття заступниці голови міграційної служби Діни Пімахової, а ще щонайменше три інші спецоперації.

У прокуратурі одночасно завели низку кримінальних проваджень на агентів.

Хоча закон (стаття 43 КК України) передбачає звільнення від відповідальності осіб, які діють в умовах виконання спецоперації з викриття злочинного угруповання — це стандартна міжнародна практика.

Більше того, генпрокурор визнав, що агентам ще до викриття вдалося зафіксувати злочини Пімахової.

Сам факт наявності таких проваджень дискредитує цю та решту спецоперацій НАБУ із залученням агентів, а також може зіграти на користь фігурантам справ у судах.

Генпрокурор особисто публічно коментував деталі операції під прикриттям та демонстрував у Раді відео зі справжніми іменами та прізвищами агентів, а фотознімки з конспіративних квартир гуляли в Інтернеті.

Викриття тоді обурило багатьох експертів, а його негативні наслідки важко переоцінити.

Це не просто зрив спецоперацій, даремно витрачені місяці часу та бюджетні ресурси, а й реальна небезпека для життя та здоров’я людей, за створення якої поки ніхто не поніс жодної відповідальності.

Центр протидії корупції звернувся до СБУ через те, що ГПУ розголосила держтаємницю та опублікувала прізвища і фото таємних працівників НАБУ.

За заявою активістів порушили кримінальну справу, проте результатів поки нуль.

РОЗКРИТТЯ СЕКРЕТНИХ СПІВРОБІТНИКІВ.

Засвічувала секретних співробітників НАБУ раніше й сама Генпрокуратура, яку на той час очолював Луценко.

У серпні 2016 року ГПУ затримала та впродовж 11 годин протиправно утримувала двох працівників НАБУ, які за рішенням суду стежили за скандальним екс-слідчим ГПУ Дмитром Сусом.

Сус відігравав не останню роль у Департаменті з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки, який ще називають «департаментом Кононенка-Грановського».

Після незаконного затримання працівників бюро НАБУ відкрило провадження щодо слідчих ГПУ через перевищення влади, незаконне затримання та завдання тілесних ушкоджень.

Справа вже 2 роки розслідується в СБУ — нікому підозри не пред’явили.

Однак справу щодо розголошення держтаємниці так і не порушили, відповідальності за оприлюднення на всю країну прізвищ та фото таємних працівників НАБУ ніхто не поніс.

Хоча, згідно з вимогами законодавства, відомості про належність осіб до спеціального оперативного підрозділу НАБУ складають держтаємницю з грифом «таємно».

Пізніше, навесні 2017 року, співробітники НАБУ затримали Суса в аеропорту «Бориспіль» за підозрою в заволодінні чужим майном у великих розмірах.

Наразі справу слухають у суді на стадії розгляду доказів.

ПОПЕРЕДИВ НА КАМЕРУ ПРО ОБШУКИ.

У вересні 2016 року генпрокурор спочатку гучно заявив про чергову «велику рибу», а потім публічно на брифінгу в Одесі попередив цю «рибу» про майбутні обшуки в нього вдома та в офісі.

Йдеться про члена Вищої ради юстиції Павла Гречківського, який, за словами генпрокурора, вимагав хабарі за вирішення питань у судах, та якого врешті судять за підозрою в шахрайстві.

Не дивно, що під час обшуків на наступний день після брифінгу Луценка в Гречківського ніяких доказів не знайшли і нічого не вилучили.

Справу згодом таки направили до суду за шахрайство, і наразі її слухають у суді на стадії розгляду доказів Генпрокуратури.

РОЗКРИТТЯ ДЕРЖТАЄМНИЦІ.

Особиста сторінка генпрокурора у Facebook стала ще й майданчиком для розголошення державних таємниць.

У травні 2018 року після операції із попередження замаху на журналіста Аркадія Бабченка, коли СБУ зімітувала вбивство журналіста, щоб начебто викрити замовників, Луценко у Facebook повідомив статистику проведення схожих операцій: «Така імітація передбачена ст.

271 КПК і використовувалася понад 30 разів за останні 2,5 роки».

Статистика щодо кількості таких спецоперацій, як у справі Бабченка, становить державну таємницю, що визначено наказом СБУ «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю».

Зокрема, у п.

4.4.4 цього наказу визначено, що відомості про проведення комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для розкриття інших злочинів, містять гриф секретності «таємно».

Озвучена генпрокурором статистика міститься у відповідних таємних звітах і не може розголошуватися.

Посилаючись на цей же наказ, у СБУ, наприклад, відмовляються надавати навіть загальну статистичну інформацію про роботу у сфері економічної безпеки Служби.

Пояснення: це «статистичні показники контррозвідувальної діяльності органів та підрозділів СБУ становлять державну таємницю та підлягають захисту».

Розголошення державної таємниці, навіть формальне, передбачає кримінальну відповідальність за ч.

1 ст.

328 Кримінального кодексу з покаранням від 2 до 5 років позбавлення волі, а також дисциплінарну відповідальність прокурора.

Рішення щодо дисциплінарного проступку ухвалює Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.

Втім, як показує досвід, прокурорська кваліфкомісія Юрія Віталійовича карати не збирається.

У лютому 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів встигла відкрити й успішно закрити провадження за пости Луценка в соцмережах.

Тоді КДКП вирішила, що його не можна притягнути до відповідальності, оскільки наказ про застосування стягнення на підставі рішення КДКП має підписувати генпрокурор, а Луценко не може це зробити щодо себе самого.

За законом, кваліфкомісія дійсно не може ухвалити рішення про догану чи інше стягнення для генпрокурора.

Проте в КДКП є можливість звернутися до Верховної Ради з поданням про його звільнення.

Transparency International Україна зверталося до кваліфкомісії через дописи Луценка у Facebook.

В організації зазначали, що у своїх публікаціях щодо конкретних осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, генпрокурор порушує принцип презумпції невинуватості.

РОЗГОЛОШЕННЯ ТАЄМНИЦІ УСИНОВЛЕННЯ.

Розголошувати дані — очевидно, стара погана звичка Луценка.

2009 року під час своєї прес-конференції, перебуваючи на той час на посаді міністра внутрішніх справ, він на камеру розголосив таємницю усиновлення.

Коментуючи ситуацію щодо розбещення дітей в Артеку, міністр повідомив, що постраждалі діти були всиновлені батьками.

Тоді матір дітей просила президента Віктора Ющенка про особистий контроль при розгляді Генпрокуратурою її заяви про притягнення Луценка до кримінальної відповідальності за розголошення таємниці усиновлення.

Проте в ГПУ відмовились навіть відкривати кримінальну справу.

Схоже, що кримінальні справи за фактами незаконного розголошення щодо Луценка відкривати ніхто й зараз не збирається.

Сподіваємось, що слідчі та прокурори встигають штампувати дозволи на розголошення відомостей досудового розслідування генпрокурором.

Інакше все це черговий раз підтвердить, що Юрій Луценко на посаді займається нічим іншим, як лише блефуванням та маніпуляціями.