Сурков йде на "заморозку": Який план для Донбасу підготував Путін

Про те, що довірений помічник президента Росії Влад Сурков намагається покинути пост куратора сепаратистських "республік", і його керівник стосовно цього не має радикальних заперечень, чутки ходили давно.

Передача частини повноважень Суркова стосовно взаємодії з сепаратистськими анклавами Олексію Філатову теж говорила на користь цієї версії.

А от опублікована в близькому до Кремля Telegram-каналі Незигарь інформація про те, що дистанціюватись від поточного управління політичними процесами в "Л-ДНР" збирається і Кремль, тягне на сенсацію.

В тому разі, якщо вона, звичайно, правдива.

В якості підтвердження цієї інформації висуваються наступні аргументи.

"Якщо судити вже з тієї обставини, що реорганізація сурковського блоку припала на період підготовки виборів в "ДНР" і "ЛНР", Кремль відсуває Владислава Суркова від роботи із самопроголошеними "республіками" Донбасу, і, можливо, відсувається і сам".

Оскільки в Москві, буцімто, вже зрозуміли нереальність набрати додаткових "очок" від проекту "Л-ДНР", проривних стратегій на українському напрямку не з'явилося, та й мінські домовленості можна вважати мертвими.

Певні резони для зміни стратегії щодщо Донбасу у Кремля, звичайно, є.

Оскільки глибока економічна криза, яка накладається на потребу продовжувати купувати лояльність деяких російських регіонів, зокрема, на Кавказі, вимушує Кремль шукати можливості для скорочення операційних витрат.

І безнадійний на разі донецький проект — очевидний варіант такого скорочення.

Але до чого призведе такий варіант розвитку подій?.

Першим і неминучим наслідком стане поступова "децентралізація" влади на Донбасі.

На перших етапах це буде "децентралізація" виключно політична — по мірі того, як місцеві й призначені з Росії ватажки зрозуміють, що Кремль, самоусунувшись від жорсткого ручного управління регіоном, не зможе перешкоджати і конкуренції.

Але з плином часу подібна "децентралізація" неминуче призведе і до анархічної роздробленості на глибшому, силовому рівні.

Неминуче загостряться і зараз вже наявні конфлікти між російськими найманцями, місцевими впливовими офіцерами та посадовцями, та кадровими російськими військовими.

Кілька років подібної анархії можуть перетворити і без того далекий від благополуччя Донбас на своєрідне "дике поле", поділене між озброєними феодальними ватажками, реінтеграція якого до українського легального і громадянського простору буде довгою, важкою, кривавою і "токсичною" для іміджу влади, яка буде змушена цим займатися.

Що, напевно, є позитивним варіантом розвитку подій для Росії, де рішення щодо майбутнього Донбасі на разі відсутнє.

Але управлінський хаос однозначно сприятиме появі відносно проукраїнських фракцій, які будуть апелювати до того факту, що "|Москва кинула Донбас" - тому потрібно домовлятись із Києвом.

Ці фракції будуть однозначно підтримуватись частиною вцілілих бізнесменів Донбасу, і можуть знайти відгук в рядах місцевих бойовиків.

В разі розширення і активного правозастосування амністії українською стороною, для Кремля все це може стати істотною проблемою.

Тому ризикувати таким розвитком подій у Кремлі не ризикують.

А здійснена реорганізація управління окупованими територіями Донбасу, скеоріше за все, має набагато більш приземлену мету.

Оскільки конфлікт явно зайшов у довготривалу стадію, то тримати високооплачуваних фахівців на кшталт Суркова на цьому напрямку банально немає сенсу.

І кремлівські політтехнологи для "виборів" на Донбасі могли би пригодитись тільки в тому випадку, якби там були якісь міжнародні спостерігачі.

А оскільки нічого такого не передбачається — то намалювати потрібну цифру можуть і місцеві "фахівці".

Тому, складається враження, що на "Л-ДНР" очікує не "вільне плавання", як то припускають російські журналісти — а радше "підневільне гниття".

Без "ефективних менеджерів".

Без субсидій з федерального бюджету.

З майбутнім, де проглядають лиш низькооплачувані російські найманці під керівництвом посередніх бюрократів, яких воля кремлівського господаря закинула на "безперспективний напрямок".