«Нові лідери» та стара школа

Претензії до «Нових лідерів» почалися ще з моменту анонсування: проекту закидали імітацію появи «нових облич» олігархами та неможливість формування політичної еліти через шоу.

Під час першого випуску у прямому ефірі 18 жовтня спільний проект Star.

Media і тридцяти громадських організацій зробив усе, щоби спростувати перший закид і довести другий.

Усі учасники «Нових лідерів» повинні були представити свою «програмну мету», на реалізацію якої в разі перемоги отримали б один мільйон гривень.

Шлях до цієї суми почали 1500 охочих, із яких до другого етапу кастингів дісталося сто: п'ятдесятьох було обрано голосуванням на сайті і ще п'ятдесятьох визначив відбірковий комітет, до якого увійшли авторитетні громадські активісти.

Останньому ж, вже під час телевізійних кастингів, довірили сформувати десятку конкурсантів для прямих ефірів.

При цьому варто підкреслити, що віддати комусь мільйон гривень — це не головна мета проекту, організатори позиціювали шоу радше як «стартап для майбутніх політиків, громадських діячів та держслужбовців».

Подібна відповідальна мета потребує високої довіри населення, з чим, як ми вже зазначали вище, виникли проблеми через участь у проекті групи Star.

Media олігарха Віктора Пінчука.

Очевидно, усвідомлюючи це, «Нові лідери» зробили все можливе, аби довести свої благі наміри.

Головний козир проекту в цьому сенсі — це, безперечно, відбірковий комітет, який формував склад учасників, а тепер коментує їхні дії та рішення.

Членами «журі» стали Ольга Айвазовська, голова правління, координаторка виборчих програм громадянської мережі «Опора», голова правління Міжнародного фонду «Відродження»; Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна; Таміла Ташева, координаторка ГО «КримSOS»; Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії; Андрій Вишневський, виконавчий директор ГО «Адвокат майбутнього»; Роман Бондар, керівний партнер компанії Odgers Berndtson Ukraine; Світлана Матвієнко, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, кураторка Української школи політичних студій.

Цим людям хочеться вірити.

Тим паче, що прозорість їхніх рішень тут активно підкреслюють.

Зокрема, однією з учасниць десятки фіналістів стала Ірина Заславець, журналістка СТБ.

Каналу, який входить до групи Star.

З обговорення її персони перший прямий ефір і почався: відбірковий комітет пояснив своє рішення та наголосив, що продюсери були проти участі Ірини, щоби не дискредитувати проект.

Але журі вона сподобалася, а змінювати критерії відбору учасників постфактум було би просто нечесно.

Інший приємний момент — це те, що принцип формування «десятки» глядачам пояснили.

Існувало чотири критерії: програмна мета, професіоналізм, довіра до учасника та голосування за нього глядачами у студії під час презентації проекту на телевізійному кастингу.

Останньому було присвячено два перших випуски програми, що вийшли 4 та 11 жовтня: сотня конкурсантів виступала перед аудиторією та відбірковим комітетом, відповідала на каверзні запитання, в тому числі й від ведучого Сергія Притули.

Шоумен тут відрізнявся від себе на «Євробаченні»: менше жартував, уживав професійні терміни та назви профільних владних органів і лише один раз змусив за себе по-справжньому червоніти.

Комік навіщось посварився із жінкою, яка активно захищала гендерний баланс у владі — ось цей момент.

В інший час ведучий за лаштунками, головним чином, розпитував учасників про плями на їхніх біографіях.

У когось «Нові лідери» знайшли фотографії у формі і з автоматом, хоча чоловік не воював.

Хтось, замість дітей воїнів АТО, возив у Хорватію дітей чиновників.

Загалом, через подібне багатовимірне сито пройшли, принаймні на перший погляд, гідні учасники.

Дві селищних голови, бізнес-коучі, лікарі, правозахисники, борці за екологію та за здоровий спосіб життя.

Тут варто вперше і востаннє порівняти «Нових лідерів» із шоу «Кандидат», адже, насправді, займатися подібним — просто не спортивно.

Різницю між ними найкраще показує те, що на «112» весь описаний нами складний процес відбору замінила двохвилинна співбесіда в народного депутата, члена партії «За життя» Нестора Шуфрича.

А головним «суддею» шоу, замість семи членів поважних організацій, став Вадим Рабінович, теж народний депутат, «обличчя» тієї ж таки партії «За життя».

Членство у передвиборчому списку «За життя» — це і є головний приз «Кандидата».

Так само драматично відрізняються всі інші аспекти програм, крім шоу-складової.

«Нові обличчя» — це, звісно, не «політичний “Дім-2”», як часто описують програму «112» під відео на You.

Tube, але своєму серйозному кастингу, який глядачі побачили у змонтованих двох ефірах 4 та 11 жовтня, прямоефірний конкурс на ICTV, який розпочався 18 жовтня, поки що не відповідає.

Перший коментар першого учасника в першому ж конкурсі «Нових облич» звучить так: «Я такая сразу посмотрела: так, кто на желтом стуле? О, два нормальных, отлично!».

Таким чином Анна Петрова з команди «жовтих» миттєво опустила глядачів на землю і поклала початок типовому українському талант-шоу, цього разу на політичну тематику.

У першому випуску «нові лідери» розділилися на дві команди (сині й жовті) та поїхали в село Іванківці, де за тиждень та за 20 тис.

гривень мали виконати три завдання: системно вирішити одну проблему села, допомогти одній родині та організувати культурний захід.

Сюжети про пригоди лідерів у селі були зроблені за всіма канонами та шаблонами змагальних реаліті: камери робили акцент на сварках та взаємних звинуваченнях, учасники у своїх інтерв’ю за спинами оцінювали колег, монтаж пройшли, головним чином, курйози та фейли.

І все це супроводжувала типова музика із набору «Драматичні та веселі моменти — 2007».

Єдиним, що не дало впасти мені як глядачу у відчай, знову стали відбірковий комітет і конструктив у структурі програми.

Після кожного сюжету про пригоди однієї з команд їхні помилки та здобутки детально розбирали в студії під час прямого ефіру.

Тут організаторів «Нових лідерів» справді є за що похвалити.

Наприклад, «синя команда» в завданні «системно вирішити проблему» взялася за порятунок сільської школи [перший сюжет «Нових лідерів» був про стару школу — о, іронія].

Для цього учасники через свої канали запросили двох народних депутатів — від БПП та від «Опозиційного блоку».

Перший не приїхав, а от Юрій Павленко на камери посвітився.

За це своїх суперників розкритикували «жовті», ведучий та експерти, і справа була зовсім не в партійності «опозиціонера».

«Жовті» закидали опонентам популістичні рішення та методи старої системи, Сергій Притула запитував, які повноваження має народний депутат у контексті конкретної школи, експерти вирішили, що команда взялася за утопічну в рамках їхніх можливостей мету.

Запросили також члена сільради, який пояснив, що школу взагалі не планували закривати.

Аналогічну увагу організатори проявили до всіх рішень учасників.

«Жовті» допомогли одинокій матері, купивши їй швейну машинку, але за місяць після зйомок та нею жодного разу не скористалася.

«Сині» організували для селян безкоштовний медогляд, проте експерти закинули їм банальний, одноразовий підкуп виборців.

Адже наприкінці тижня жителі Іванківців голосували за команди, й саме представник аутсайдерів мав покинути шоу.

Перемогли на виборах «сині», що відверто розчарувало, хоч і не здивувало експертів.

Протягом усієї програми вони звинувачували цю команду в популізмі, несистемності рішень, старих агітаційних методах та егоцентризмі учасників.

«Жовтих» же, навпаки, регулярно хвалили за командну роботу, залучення населення до вирішення його проблем та креатив.

Ольга Айвазовська описала «жовтих» як «зіркові команду зірок», а «синіх» — як «суперзірок, але не команду».

Проте видається, що подібні оцінки — все ж несправедливі й винні в них, у першу чергу, монтажери ICTV.

Так, «сині» справді запросили Юрія Павленка й привезли знайомих лікарів, але, за їхніми словами під час прямого ефіру, зробила команда й багато чого іншого, системного та корисного, що в сюжети не потрапило.

Цю скаргу обидві команди озвучували постійно протягом усього шоу і в результаті розповіли про свої здобутки значно більше, ніж самі сюжети.

Монтажери проігнорували проведення в селі інтернету, проект, за допомогою якого діти почали заробляти кошти (зокрема, на продажі солодкої вати), реальну допомогу з лікуванням кільком людям, запуск сайту із журналістськими матеріалами й багато чого іншого.

І «жовті», і «сині» провели в селі по тижню, тож у півгодинні нарізки природно не можна було вмістити всю їхню діяльність.

Але якесь місце явно звільнилося б, якби ICTV намагався змонтувати не «Міняю дружину», а пошук нових лідерів.

Та, на жаль, суто вадами інфотейнменту проблему пояснити не можна.

Не з кращого боку показали себе й учасники шоу.

Адже перебивати ведучого, грубити один одному, кричати і драматизувати вони продовжили й у прямому ефірі.

Що змусило експертів відверто визнати: не такого вони очікували від нових лідерів.

«Я, мягко говоря, разочарован [...] На основании этих роликов и даже по тому, как ребята ведут себя в зале, я могу сказать, что вижу сборище звёзд, но не звёздную команду [...] Соревнование эго [...] Меня крайне возмутила фраза “цель оправдывает средства”.

Моральное падение начинается там, где человек перестаёт различать добро и зло, и ситуация с депутатом “Оппоблока” меня вывела из себя», — так Роман Бондар оцінив перший конкурс від команди «синіх».

Схожі настрої у членів відбіркового комітету панували протягом усієї програми.

Зазначимо, що при цьому жодного впливу на долю конкурсантів експерти не мають.

Їхню подальшу участь у проекті визначають за канонами телевізійної драми.

Учасники команди, що програла голосування селян, мала назвати двох своїх колег, яких номінують на виліт із проекту.

У чому сенс подібного, крім довгих (справді довгих) мук вибору, зрозуміти складно.

Троє із п’яти «жовтих» номінували, зокрема, самих себе.

Далі за пару номінантів, користуючись невідомо якими критеріями, голосували есемесками глядачі.

Власне, в одного з номінантів на виліт ще після першого конкурсу запитали, а що він робив, поки його колеги реалізували свої ідеї.

Тож, як бачимо, за сюжетами про конкретних «лідерів» судити було неможливо.

Не надто допомогли оцінці глядачів і експерти, адже вони всю програму критикували «синю» команду та хвалили «жовту», й робили це так само не персоналізовано.

У результаті проект покинув Ростислав Зауральський, який мав проект із заготівлі, зберігання й використання аутоплазми, що буцімто міг забезпечити скорочення післяпологових ускладнень на 90 %.

Він сам та колеги номінували його на виліт, тому що знання лікаря було складно проявити, зокрема, під час вирішення проблем сільської родини й організації культурних заходів.

Тож «Нові лідери» — це суспільний проект із хорошим кастингом, хорошою експертною оцінкою дій учасників, хорошою структурою конкурсу з коментуванням усіх рішень у прямому ефірі.

Але також «Нові лідери» — це реаліті-шоу Star.

Media старої генерації із закадровим поливанням брудом, акцентами на курйозних ситуаціях, спірною системою голосування та не завжди адекватною поведінкою конкурсантів.

Після першого прямого ефіру та двох кастингів ми не помітили системних серйозних натяків на заангажованість програми в інтересах олігархів чи політичних сил.

На жаль, не помітно також і принципової зміни у форматі талант-шоу, де, замість найкращого екстрасенса, шукають лідерів для держави.

У рамках високої мети, яку тут декларують, можна було би поступитися рейтингами і зробити акцент у сюжетах на менш яскравих, проте більш ілюстративних діях учасників.

Відправити експертів із командами в село, а не давати їм оцінювати конкурсантів за суб’єктивним монтажем.

Накласти вето на будь-які особисті розбірки й перемивання кісточок в інтерв’ю.

Та головне — посилити вплив відбіркового комітету на долю учасників.

Можливо, як у «Євробаченні», розділити рішення між журі та глядачами 50 / 50.

Якщо ж «Нові лідери», навпаки, все більше схилятимуться в бік телевізійної драми, то переможець проекту отримає тільки заплямовану репутацію.