/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FOct2018%2F450174.jpg)
Антитарифний "шатун": Хто першим поставить намети в урядовому кварталі
Вуличні акції почали "свободівці", до них приєдналися прихильники Юлії Тимошенко, яка закликала мітингувати не лише в столиці, але в регіонах.
Протести анонсував й Олег Ляшко, який закликав інші політсили долучитися до нього.
Проте так сталося, що вони не долучилися, а випередили "радикалів".
У цій ситуації, як кажуть, хто першим встав, того і тапочки: у кого більший мобілізаційний ресурс, той і на висоті.
Як жартували у соцмережах, склалося враження, що Тимошенко і Тягнибок змагалися, хто приведе менше людей на мітинг.
Переміг Тягнибок, бо сам не прийшов.
Проте слід розуміти, що сьогоднішня акція мала на меті не зібрати сотні тисяч прихильників, а застовпити територію і приватизувати саму тему протестів.
Простіше кажучи, хто перший поставить намети, той і переміг у внутрішньому опозиційному кастингу.
Іншим доведеться або домовлятися з власниками наметів, щоб постояти поряд, або шукати собі місце деінде.
Тому почали мітингувати сьогодні, а не 31-го жовтня, як пропонував Ляшко.
Хоча він і не пленарний.
За наявною інформацією, акції в урядовому кварталі столиці планують розгорнути відразу кілька політичних сил.
До вже згаданих "Батьківщини", "Свободи" й "радикалів" можуть приєднатися Сергій Каплін з профспілками.
Враховуючи політичні стосунки Капліна з групою "газовиків", ця колона не прямо представлятиме інтереси "опоблоківців", яких на протестні акції інші їх учасники не допустять.
Не складно прогнозувати участь у протестах сил різного спектру, тієї ж "АвтоЄвро.
Сили", соціалістів Іллі Киви чи "Нацкорпусу", адже ситуація з підвищенням ціни на газ дуже зручна для піару.
Наступної найближчими місяцями може й не бути.
Окрім проблеми, строкатості "антитарифного майдану" існують й інші складнощі.
Перша – проти його організаторів грає час.
У грудні українці отримають платіжки, в яких не буде тієї катастрофи, про яку зараз навипередки говорять опозиціонери.
Плюс – завдяки субсидіям найбідніші верстви населення підвищення ціни на газ не помітять.
Тобто, для того, щоб зібрати рейтингові бали через зростання тарифів в Тимошенко, Ляшка і компанії залишилося максимум півтора місяці.
Далі тема втратить актуальність.
Друга складність – схоже на те, що пікова активність протестів запланована на двадцяті числа листопада.
21 листопада починалися два Майдани – Помаранчевий та Євромайдан.
То ж під цю багато в чому сакральну дату розгойдуватимуть тему "третього майдану".
Такі сценарії вже розігрувалися в минулому, вони провалилися.
Але нині – передвиборчий період, тому варто очікувати вкладання максимального ресурсу у розкачування вулиці.
Причому її навмисно радикалізуватимуть, пам'ятаючи, що у грудні вже будуть платіжки, де не все так жахливо.
З одного боку, це серйозний виклик для влади, особливо для правоохоронців, яких провокуватимуть на конфлікти.
З іншого – враховуючи зацікавленість Москви у дестабілізації ситуації в Україні напередодні виборів, у влади з'являється чергове підтвердження на користь тези про проросійську сутність опозиції.
І тут все залежатиме від того, хто виграє війну в медіа за уми виборців.
Чим радикальнішими ставатимуть виступи "антитарифників", тим сильнішими будуть доводи влади.
Тому у виграші можуть виявитися ті політики, які критикуватимуть підвищення цін на газ, проте особисто в акціях участі не братимуть.
Третя складність полягає у тому, що одну акцію доведеться ділити між багатьма лідерами.
Зрозуміло, що процес хоче очолити Тимошенко.
Сьогоднішня її присутність на мітингу в Києві свідчить про намагання стати єдиним вожаком "антитарифного майдану".
Проте їй не дозволять цього зробити інші потенційні кандидати в президенти, які не захочуть віддавати Тимошенко зручний майданчик для передвиборчого піару, фрагментуючи акцію присутністю своїх людей і своїх партійних прапорів.