/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FOct2018%2F450332.jpg)
Фейкові антикорупціонери: Коли Шабунін і компанія почнуть співпрацю з правоохоронцями
Національна поліція повідомила про викриття злочинного угруповання, члени якого під маркою громадської організації займалися вимаганням грошей з обраних ними жертв, використовуючи фальшиві посвідчення борців з корупцією.
Вилучили вогнепальну зброю.
А в одного з членів групи знайшли паспорт так званої "Луганської народної республіки".
Зловмисники розшукували компромат на держслужбовців і працівників комерційних структур та шантажували ним людей.
Якщо жертви відмовлялися платити, "борці з корупцією" переходили до погроз фізичною розправою і знищення майна.
Нарешті, зловмисники повідомляли в Інтернеті про викриття ще одного "корупціонера" і розповсюджували фальсифіковану інформацію.
Організатора злочинної групи поліцейські затримали після вимагання коштів.
Про кого саме йдеться, не повідомляється, проте загалом це поганий сигнал для антикорупціонерів.
Актуальність теми боротьби з корупцією в нашій державі та її актуалізація багатьма політиками під вибори зробили статус антикорупціонера не просто модним, але й вигідним – сьогодні це надійний "дах" від небажаних контактів з правоохоронними органами.
Тож не дивно, що чимало громадських активістів у нас користуються статусом антикорупціонерів.
Звісно, багато хто з них – цілком адекватні люди чи структури з історією успіху.
Але є й подібні до тих, яких викрила Нацполіція.
І саме вони дискредитують весь антикорупційний рух.
Подібні повідомлення давно не унікальні.
Ось лише кілька з цієї добірки.
2016 рік: СБУ затримала "антикорупціонерів"-хабарників з обласного управління Комітету правового захисту України на Одещині.
2017 рік: у Слов'янську СБУ і поліція затримали трьох "антикорупціонерів", які під прикриттям громадської організації по боротьбі з корупцією, тероризмом і оргзлочинністю поставили на потік вимагання грошей з місцевих підприємців.
2017 рік: у Хмельницькому двох "громадських активістів" - члена організації "Хмельницький майдан" і так званого представника територіальної громади – зловили на вимаганні 600 доларів хабаря у директора комунального підприємства за безперешкодне призначення на посаду.
Попри об'єктивно непросту ситуацію з корупцією в нашій країні не можна не зауважити, що боротьба з цим явищем стала самодостатнім заняттям для певного прошарку активістів.
Не всі з них, звісно, займаються вимаганням грошей зі своїх "клієнтів".
Та за великим рахунком громадські антикорупціонери відрізняються від викритих кількома моментами.
По-перше, вони фінансуються грантодавцями із Заходу і таким чином мають прикриття.
Показовими тут можна вважати історії керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, навколо якого вистачає скандалів, та головного редактора програми розслідувань "Схеми" на радіо "Свобода" Наталії Седлецької.
На захист активістів відразу стали громадські організації, західні структури та їхні спікери.
Freedom House в Україні, "Реанімаційний пакет реформ" та інші назвали обвинувачення проти Шабуніна політично вмотивованими.
На захист Седлецької із заявами про наступ на свободу слова виступили "Репортери без кордонів", нью-йоркський "Комітет із захисту журналістів", Європейська комісія, Парламентська асамблея Ради Європи.
Зрештою, 18 вересня 2017 року Європейський суд з прав людини зобов'язав українську владу утриматися від доступу до будь-яких даних з телефону журналістки.
Варто звернути увагу на швидкість ухвалення рішення – зазвичай справи у ЄСПЛ розглядаються роками.
Відмінність друга.
У своїх викриттях справжні антикорупціонери не розмінюються на дрібних чиновників, а б'ють по знакових особах.
Тим самим забезпечують собі недоторканність, адже в тому, щоб із ними нічого не трапилося, зацікавлені і владні структури, і самі фігуранти корупційних розслідувань.
Не дай Бог якоїсь НП з громадськими антикорупціонерами – тінь впаде не лише на підозрюваних, але й на владу загалом.
На жаль, антикорупціонери подекуди зловживають своїм статусом, у критичних для себе ситуаціях навішуючи ярлики на опонентів.
Але затримання фейкових "борців з хабарництвом", які частішають, можуть призвести до зміни стереотипів у свідомості громадян.
Та, за великим рахунком, цей процес уже триває.
Згадайте, якими популярними були молоді й сміливі викривачі оборудок нечесних чиновників ще кілька років тому.
У 2014-2015 роках вони, складалося враження, жили в телеефірах.
А зараз чимраз більш помітно, що інтерес ЗМІ до них уже не той.
Можна припустити, що для багатьох стало зрозуміло: навіть найбільш успішні антикорупційні викриття могли бути кимось замовлені.
Щоб викривали саме цих, а не інших.
Фактично ті фейкові "антикорупціонери", яких по різних областях періодично виявляють правоохоронці, діють схоже, тільки більш примітивно – методом грубого шантажу і погроз.
За що і поплатилися.
За певних умов можна відкоригувати суспільну думку в тому напрямку, що всі ці громадські антикорупціонери одним миром мазані.
Тому адекватні неурядові організації зацікавлені допомагати правоохоронним структурам викривати своїх фальшивих двійників.
Але навряд чи вони цим перейматимуться.
Адже це приземлене й марудне заняття, від результатів якого не отримаєш піару для себе – тільки руки вимастиш.