Російська нафта і війська: Про що Порошенко домовлявся з Лукашенком

Зустріч президента України Петра Порошенка та його колеги з Білорусі Олександра Лукашенка пройшла, на перший погляд, строго за протоколом.

Петро Олексійович подякував Олександру Григоровичу за проведення форуму регіонів України та Республіки Білорусь, відзначив його результативність, і розповів про дружбу та довіру, яка є підвалиною співробітництва між Україною та Білорусією.

На що Олександр Григорович заявив, що в сьогоднішнього форуму є велика перспектива - і цей захід стане регулярним.

А далі, за звичною калькою, заявив, що Гомель, де проходив форум, "нічим не відрізняється від чудових українських міст".

Тиждень тому білоруський президент так само заявляв, що "Могильов та Вітебськ нічим не відрізняються від російських міст".

Втім, це подробиці.

Сторони підписали навіть низку якихось угод.

Зокрема, серед них такі важливі документи, як угода про реадмісію, план консультацій між МЗС України та МЗС Білорусі на 2018-2019 роки, а також, як вишенька на торті, угода між міністерствами молоді та спорту про співробітництво у сфері фізичної культури.

Втім, виникає підозра, що ці три епохальних документи не були єдиними, ба навіть головними причинами зустрічі двох президентів.

А направду вагомих причин для зустрічі, схоже, було дві.

Перша проблема полягала в тому, що президент Росії Володимир Путін всерйоз вирішив розмістити в Білорусі наземну базу (як мінімум одну).

І можливості Лукашенка протидіяти цьому наміру Кремля (в першу чергу - економічні), практично вичерпані.

При тому, як у Мінську, так і у Києві розуміють, що розміщення російських наземних сил стане геополітичною катастрофою як для Лукашенка, так і для Порошенка (при чому для першого - навіть більшою).

Але єдиною альтернативою для Мінська наразі видається дефолт за боргами перед Росією.

Який може призвести до нестабільності в Білорусі, якою Кремль неминуче скористається.

Єдиним натяком на цю історію за весь сьогоднішній візит Порошенка до Гомеля стала хіба лише промова перед білоруськими українцями, де президент заявив, що українсько-білоруський кордон "є кордоном дружби, і в жодному разі не маємо допустити, щоб для України з території Білорусі була будь-яка загроза".

А впавши у відвертість, Петро Олексійович навіть назвав загрозу конкретним іменем, заявивши, що "ми не хочемо, щоб Росія використала Білорусь для того, щоб зайти нам у фланг".

Другою, ще більш очевидною темою сьогоднішніх переговорів стали обмеження на реекспорт нафтопродуктів, які наклала Росія на Білорусь, позбавивши Мінськ багатомільярдного джерела прибутку.

І примушуючи при тому Київ купувати нафтопродукти напряму з Росії.

Що, як не крути, приводить до немалої економічної залежності від північно-східного сусіда, який може в будь-який момент заморозити поставки, залишивши Україну на голодному бензиновому пайку.

Якими є можливі опції сторін у цій ситуації? Їх насправді, небагато.

Спонсорувати білоруську економіку напряму Київ, звичайно, не може.

Але досягнути домовленості про те, що Україна продовжить закупку продуктів переробки нафти не в російських, а в білоруських НПЗ, загалом, можливо.

У такому випадку Росії буде складніше одномоментно "перекрити кран" - оскільки тоді Лукашенко отримає привід говорити про "штучні бар'єри всередині союзної держави".

Звичайно, для потенційних агресивних дій Путіна це не надто потужна перешкода - але кращої наразі немає.

Ще одна роль, яку президент Порошенко може зіграти для свого колеги - це роль посередника у можливих переговорах із Європейським Союзом.

Посадовцям якого Петро Олексійович може доступною їм мовою пояснити, що трапиться із безпекою ЄС, якщо російські війська будуть не тільки в Калінінградській області, але й на всій території Білорусі.