Імпульсивний і різноплановий: Яким запам'ятається легенда радянського театру і кіно Микола Караченцов

Актор у дитинстві.

Ще одна зірка згасла.

За день до свого 74-річчя помер радянський і російський актор театру і кіно Микола Караченцов, найбільш відомий широкому глядачеві за фільмами "Людина з бульвару Капуцинів" і "Пригоди Електроніка".

"Це сталося в реанімації 62-ї лікарні в Москві, за десять хвилин до дев'ятої ранку", - повідомив пресі син актора Андрій Караченцов.

І на цьому поки все, що відомо про останні хвилини життя легенди радянського кіно.

Прощання з Миколою Караченцовим пройде в театрі "Ленком" 29 жовтня з 10:00 до 13:00, з 12:00 до 13:00 - громадянська панахида.

Про час і місце похорону поки не повідомляється.

Як почався творчий шлях Караченцова.

Микола Петрович Караченцов - корінний москвич.

Він з'явився на світ 27 жовтня 1944 року на Чистих ставках.

Його батьки були людьми творчими: батько Петро Якович - заслужений художник-ілюстратор РРФСР, тривалий час працював у відомому журналі "Огонек", мати Яніна Брунак працювала балетмейстером-постановником у престижних театрах Москви і нерідко допомагала ставити вистави у відомих театрах по всій країні.

Не дивно, що з ранніх років хлопчик почав цікавитися мистецтвом: любив балет, відвідував шкільну студію самодіяльності, в старших класах виступав у складі творчої групи "Актив" при дитячому театрі.

Після закінчення школи довго вагався з вибором майбутньої професії, але все ж зупинився на театральному виші, вирішивши пов'язати свою долю з театром і кіно.

Караченцов як актор театру.

У 1963 році Караченцов вступив до школи-студії МХАТ і, відзначившись у дипломних спектаклях "Метелиця" і "Іван Васильович", закінчив її з відзнакою в 1967-му.

Хоча зазвичай випускників студії автоматично відправляли до МХАТ, у рік випуску Караченцова в театрі ім.

Ленінського комсомолу виникла гостра нестача акторів через відхід головного художнього керівника Анатолія Ефроса, і Микола серед десятьох найкращих випускників потрапив до трупи театру Ленкома.

Цьому театру він фактично присвятив все своє життя.

Караченцов у молодості.

Першими театральними роботами молодого артиста стали вистави епохи Ефроса: "104 сторінки про любов", "Мій бідний Марат", "Знімається кіно" і "Прощавай, зброє!".

Глядачеві припала до смаку імпульсивність Караченцова, і він миттєво завоював любов і визнання.

Із приходом до Ленкома на початку 1970-х нового художнього керівника Марка Захарова життя в театрі почало бити джерелом.

Спочатку Караченцов отримав лише невелику роль у мюзиклі "Автоград 21" (увійшов до складу хору), але потім йому довірили головну роль – Тіля Уленшпігеля в однойменній постановці "Тіль".

Караценцов в ролі Тіля Уленшпігеля.

Вистава стала дуже популярною.

Образ сміливого і розумного героя-бунтаря, що спритно виходить сухим із води в складних ситуаціях, зробив Караченцова кумиром тодішньої молоді.

Крім того, його запам'ятали як універсального артиста: в постановці він показав себе і співаком, і мімом, йі акробатом.

Але воістину найбільш відомою театральною роботою актора вважають роль у легендарній рок-опері "Юнона і Авось".

Ця вистава на тривалий час стала візитною карткою Ленкома.

Караченцов в рок-опері "Юнона і Авось".

Прем'єра відбулася влітку 1981-го.

Олена Шаніна та Микола Караченцов зіграли головних героїв – Кончиту і графа Резанова.

Рок-опера мала такий успіх, що нею був зачарований знаменитий модельєр П'єр Карден.

Він представив виставу французькій публіці, після чого "Юнона і Авось" вирушили в грандіозний гастрольний тур світом.

Після цього Караченцов зіграв ще кількадесят головних ролей у мюзиклах, драмах, комедіях і рок-операх та отримав статус провідного актора сучасності.

Останніми його театральними роботами стали ролі у виставах "Шут Балакірєв" (2001) і "Місто мільйонерів" (2004).

Ролі Караченцова в кіно і музика.

Але жив Караченцов не тільки театром.

Як зазначалося на початку, він здобув популярність і як актор великого екрану.

Зніматися в кіно розпочав фактично в 1967 році, одночасно з випуском зі школи-студії.

Його першими екранними роботами став фільм "Штрихи до портрета В.

Леніна", а також невелика роль у картині "…І знову травень".

Проте по-справжньому кінематографічна біографія Караченцова почалася після тріумфу постановки "Тіль".

Невдовзі після цього вийшла психологічна драма Віталія Мельникова "Старший син", в якій головних персонажів зіграли Євген Леонов, Михайло Боярський, Світлана Крючкова і Наталя Єгорова, а ось йому дісталася роль того самого сина.

Кадр із фільму "Старший син".

Так, з другої половини 1970-х Караченцов став одним із найбільш затребуваних акторів радянського кіно.

Він знімався в різних жанрах й амплуа: Вася із фільму "Білі роси", маркіз Рікардо із "Собаки на сіні", лейтенант Орлов із драми "Батальйони просять вогню", гангстер Уррі із "Пригод Електроніка", голова із фільму "Колгосп інтертеймент".

Окремо в цьому списку варто також відзначити роль ковбоя Біллі Кінга в комедії "Людина з бульвару Капуцинів".

Кадр з фільму "Людина з Бульвару Капуцинів".

З останніх робіт актора на екрані примітними є серіали, що увійшли в моду: "Петербурзькі таємниці", "Королева Марго", "Досьє детектива Дубровського" і "Таємниці палацових переворотів".

Всього ж на його рахунку понад сто яскравих образів у кінострічках.

При цьому варто відзначити, що захопленням всього життя Караченцова був також спів, яким він займався попри щільний графік у театрі та кіно.

Хітами співака можна назвати пісні "Кленовий лист", "Леді Гамільтон", "Мені снився сон", "Архангел Михаїл", "Патріарші ставки".

А "золотою" - пісня "Я тебе ніколи не забуду".

Крім цього, актор займався дубляжем та озвучуванням фільмів.

Голосом Караченцова говорять майже всі герої Жана-Поля Бельмондо, а також персонажі картин "Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна", "Будинок на піску", мультфільмів "Пес у чоботях", "Кіт Котофеєвич", "Бюро знахідок" та ін.

За численні заслуги перед радянським мистецтвом він був удостоєний звання заслуженого та народного артиста РРФСР, нагороджений орденом Пошани та орденом За заслуги" (четвертий ступінь).

У 2002 році йому вручили Державну премію Російської Федерації.

Особисте життя Караченцова і головна трагедія.

Все своє життя Караченцов був одружений з однією жінкою – актрисою Ленкома Людмилою Поргіною.

Зірки театру розписалися в 1975 році й відтоді не розлучалися.

У 1978 році в акторів народився син Андрій, який згодом став успішним адвокатом, одружився і подарував їм разом з дружиною Іриною трьох онуків: сина Петра (2002) і дочок Яніну (2005) та Ольгу (2015).

Караченцов із родиною.

Життя і кар'єра Караченцова затьмарилися в 2005 році.

Тоді актор потрапив в аварію.

Він відпочивав на дачі в Підмосков'ї, коли зателефонувала дружина і повідомила про смерть матері.

Актор зірвався в дорогу, мчав Мічурінським шосе щосили.

Побачивши попереду трамвайні колії, дав по гальмах, але колеса покотилися, автомобіль занесло і кинуло в ліхтарний стовп.

Після цього Караченцов фактично був змушений піти зі сцени.

Він дістав перелом черепа і внутрішню черепну гематому, травму живота і зламав три ребра.

Довго відновлювався в різних лікарнях у Росії та за кордоном, але все ж не зміг повернути мову в повному обсязі і мляво реагував на зовнішні подразники.

Караченцов після аварії.

Рівно через 12 років після першої аварії, 28 лютого 2017 року, знову потрапив у ДТП і зазнав струсу мозку, а через кілька місяців після цього в нього було виявлено ракову пухлину в лівій легені.

Припускається, що вона й привела актора до смерті.

У 2014 році в розпал протистояння на Майдані Караченцов бував в Україні.

Разом зі своєю дружиною він літав до Києва, щоб відвідати Києво-Печерську Лавру.

Однак крім цього, актор зі своїм другом, українським композитором Володимиром Бистряковим, також відвідав Майдан і барикади на Грушевського.

Пізніше його дружина Людмила прокоментували це так: "Ми були на Майдані на початку лютого, коли це все тільки почалося.

І Микола попросив відвезти його туди, ми жили в готелі поруч.

Він сказав, що це початок громадянської війни, тут кров'ю пахне".

Водночас у сюжеті про відвідування Караченцовим Києва в 2014 році, який вийшов на НТВ, артист написав привітання для українців: "Україна для мене - друзі".

Згодом багато і часто почали говорити, що сім'я Караченцова підтримує агресивну політику Путіна й анексію Кримського півострова, - головним чином через те, що в кількох інтерв'ю дружина актора дозволила собі висловити особисту думку про те, чий Крим, хто винен у катастрофі "Боїнга" поблизу Донецька і загалом - війні на Донбасі.

Його немає в списку діячів мистецтва, які створюють загрозу національній безпеці України, складеному Міністерством культури.