Голова для полковника: Хто той Канівець, який очолив штаб Гриценка

Обов'язки начштабу народний депутат 7 скликання Олег Канівець начебто виконує вже два тижні.

Він очолював штаб Гриценка на парламентських виборах 2014 року, які партія Анатолія Степановича "Громадянська позиція" програла, не потрапивши до парламенту.

Що ж, можливо, з другої спроби у нього вийде краще.

Як нардеп, пан Канівець запам'ятався історію виходу у 2013 року зі складу фракції "Батьківщина" - від цієї політсили роком раніше він був обраний до Ради.

Гриценко тоді виступив адвокатом свого однопартійця, пояснюючи його крок конфліктом з керівниками фракції Арсенієм Яценюком й Олександром Турчиновим.

Начебто Канівеь "вичерпав усі засоби впливу на керівництво фракції, від якого протягом кількох місяців він вимагав зупинити брудну кампанію по його дискредитації".

На своїй сторінці у Фейсбук Гриценко наголошував, що втікач від Юлії Тимошенко не стане "тушкою".

Проте сам вихід цього депутата з опозиційної політсили зіграв на руку тодішній владі.

Канівець родом зі Стрийщини, де періодично нагадує про себе виборцям через акції благодійного фонду "Добре серце".

Займається бізнесом – від аграрного сектору (очолював ВАТ "Радехівцукор") до енергоносіїв.

У середині "нульових" років послідовно очолював фракції "Наша Україна" і "Батьківщина" у Львівській облраді.

Якщо інформація про призначення Канівця достовірна (сам кандидат поки мовчить), то повернення до команди Гриценка політичного діяча регіонального масштабу, який ще й конфліктував з Анатолієм Степановичем після виборів 2014 року, стане свідченням гострого кадрового дефіциту в оточенні екс-міністра оборони.

У березні 2016 року він писав на своїй сторінці у Фейсбук: "Я не бачу доцільності перебувати в політичній силі, яка фактично перетворилася на фан-клуб однієї особи, всі мої намагання по реформуванню партії, залученню до неї нових, молодих, перспективних, самодостатніх та авторитетних людей зазнали поразки.

Волюнтаризм керівника партії в прийнятті рішень, які потім схвалюються Радою та Коорд.

Радою, веде партію в нікуди".

Очевидно, за час, що минув, або Гриценко змінився, або Канівець вирішив задовольнятися статусом керівника його фан-клубу….

Подейкують, він навіть провів кілька нарад з працівниками штабу, проте невдовзі дав задню, заявивши, що очолить штаб тільки в тому разі, коли довкола Гриценка об'єднається низка політиків другого-третього ешелонів, яких відносять до демократичного табору.

Серед таких називали львівського мера Андрія Садового, лідера партії "Народний контроль" нардепа Дмитра Добродомова, "Рух нових сил" (очільники Юрій Дерев'янко і Давид Сакварелідзе), Віктора Чумака (партія "Хвиля"), Миколу Катеринчука ("Європейська партія"), Єгора Фірсова з партії "Альтернатива", Василя Гацька з "Дем.

Альянсу" та інших, з якими Гриценко, як носій найвищого серед них рейтингу, проводив зустрічі і намагався створити коаліції та блоки у різних форматах.

Проте Садовий уже завдав потужного удару по шансах Гриценка на перемогу-2019, оголосивши про самостійну участь у виборах.

До Садового приєднався Гацько.

У свою чергу, минулими вихідними на з'їзді своєї партії заяву аналогічного змісту зробив Добродомов.

Так що наразі Гриценку фактично вже немає з ким блокуватися.

Претендент на роль альтернативи чинній владі ніяк не може подолати організаційну невизначеність і помітні проблеми зі змістовим наповненням своєї кампанії.

Адже теми для піару розібрані іншими кандидатами.

Соціалка – за представниками "Опоблоку", про перемогу над російським окупантом більш переконливо говорять представники правого спектру, тоді як сам колишній міністр оборони спромігся лише на "мирний план", який виглядає нереалістично.

Поки незрозуміло, про що ж там конкретно йдеться.

Тут Гриценко нагадує поштаря Печкіна з мультика, який приніс листа для "вашого хлопчика", але не віддає, бо у хлопчика документів немає.

Не вдалося полковнику осідлати й тему підвищення тарифів на газ для населення: це питання стало темою №1 для Юлії Тимошенко.

Саме вона організовує протестні акції в регіонах, на які у Гриценка, схоже, немає ані матеріального, ані організаційного, ані кадрового ресурсу.

Відтак йому залишається подорожувати регіонами і повторювати загальновідомі речі на кшталт війну треба закінчити перемогою, красти погано, а чесних – більше.

Гриценко ледь не першим стартував.

Можливо, у цьому і головна його проблема.

І зараз без свіжих ідей і рестарту кампанія полковника не матиме успіху, хто б не став на чолі його штабу.

Кампанія Гриценка залишає більше питань, ніж дає відповідей.

Зокрема, незрозуміло, як політик, що так і не зумів об'єднати представників свого політичного середовища, зможе об'єднати країну в разі успіху на виборах.

Адже послідовна втеча його потенційних соратників в інші табори свідчить про невіру останніх у політичну перспективу "першого непрохідного" не лише на президентських, але й на наступних парламентських виборах.