"Будапешт плюс" та воєнний кабінет: З якою "зброєю" Тимошенко йде на вибори

Про те, що далеко не всі згодні з Юлією Володимирівною, стало зрозуміло ще на ближніх підходах до Національного спорткомплексу "Олімпійський".

На зовнішньому периметрі стадіону під осінньою мрякою мокли кілька десятків людей у камуфляжі з шевронами і прапорами УНА-УНСО.

Огорожа була прикрашена плакатами, за якими можна вивчати основні претензії до лідерки "Батьківщини": "Вона жодного разу не відвідала солдат ані на фронті, ані в шпиталі", "Вона пропонує мирний план, який збігається з планом Кремля", "Вона вимагала відмовитись від збройного опору Путіну", "Тимошенко підтримує зв'язки з російським агресором", "Вона не пожертвувала на армію жодної копійки", "Юля, мир – не капітуляція" тощо.

На прохання журналістів деталізувати їхні претензії до Тимошенко один із молодиків, який не захотів представитися, відповів: "Вона кинула нас (членів УНСО – Ред.) під час акції "Україна без Кучми" 2011 року, і ми не хочемо бути зрадженими ще раз".

Попри все, мітинг відбувався доволі мирно і розійшовся з початком форуму.

Можливо, тому, що організатори дуже ретельно потурбувалися про безпеку: окрім суворої приватної охорони, вхід боронив підрозділ поліції, частина поліцейських була в масках.

Ближче до стадіону стояв автобус Нацполіції.

А під трибунами легендарного стадіону охорони було ще більше.

Складалося враження, що на кожного учасника припадав один охоронець у цивільному.

Знавці поділилися секретом: мовляв, така увага до безпеки – звична річ для масових заходів, які організовує "Батьківщина".

Утім, певні зміни все ж мали місце: на відміну від установчого форуму "Новий курс", який Тимошенко у червні провела в столичній "Експо.

Плазі", цього разу під час виступу лідерки можна було скористатися туалетними кімнатами (тоді охоронець забороняв деяким журналістам покидати залу під час багатогодинного спічу ЮВТ).

Не було й стриптизера, який порадував глядачів три з лишком місяці тому.

І сама Юлія Володимирівна постала у більш строгому, ніж тоді, іміджі – наглухо застебнутий темний піджак, біла блузка, зібране в гульку, а не розпущене, як на червневому форумі, волосся.

Конкуренцію пані Юлії не лише за популярністю, але й за строгістю образу, могла скласти співачка Анастасія Приходько, яка буквально напередодні форуму заявила, що йде в команду "Батьківщини".

До "Олімпійського" вона прийшла у темному гольфі та зі строгою зачіскою.

Також серед учасників заходу було чимало військових, учасників і ветеранів АТО, волонтерів, експертів з питань безпеки.

Привертали увагу своєю присутністю на форумі журналіст Юрій Бутусов, екс-голова Служби зовнішньої розвідки України Віктор Гвоздь, відомий дипломат Володимир Василенко.

Активно роздавав коментарі народний депутат від "Батьківщини" Ігор Луценко.

Тим часом якось неприкаяно ходив кулуарами значно більш впливовий представник оточення Юлії Тимошенко – Андрій Кожемякін.

Тричі нардепа довго не могли посадити кудись у перші ряди.

"Чого я там буду стирчати", - нервово заперечував він і зникав поміж делегатів, серед яких були помічені іноземці з числа дипкорпусу і міжнародних організацій.

Виступ Юлії Тимошенко почався з 18-хвилинним запізненням і затягнувся майже на дві з половиною години.

Після пасажу про те, що світ довкола України радикально змінюється, прозвучала теза про необхідність створити спеціальну комісію з вивчення глобальних ризиків.

Почати роботу комісія має після президентських виборів, а її координатором названо нардепа Григорія Немирю, заступника голови ВО "Батьківщина", який в команді Тимошенко відповідає за міжнародне співробітництво і якого називають "особистим міністром закордонних справ Тимошенко".

Ще одна озвучена на форумі ініціатива ЮВТ – початок формування воєнного кабінету.

Цим процесом буде керувати кримчанин, депутат парламенту України трьох скликань від "Батьківщини", засновник Чорноморської телерадіокомпанії Андрій Сенченко.

Між іншим, Юлія Володимирівна вочевидь забула, і ніхто їй не нагадав, що воєнний кабінет в Україні вже існує – робочий орган при Раді нацбезпеки і оборони з такою назвою створений ще у лютому 2015 року.

Він регулярно засідає, ухвалює рішення.

Навіщо країні альтернативний воєнний кабінет – незрозуміло.

Далі вона висловилася щодо членства України в НАТО.

На відміну від десятирічної давнини, коли напередодні Бухарестського саміту Альянсу тодішня прем'єр Тимошенко вельми критично говорила про можливість і необхідність вступу України до цієї організації, зараз вона каже, що НАТО нам потрібне.

І пропонує рухатися до членства в Альянсі одночасно з двох напрямків: у Верховній Раді – через внесення змін до Конституції, і на всеукраїнському референдумі.

Наступною гучною тезою стала заява про те, що відмова від ядерної зброї – це наша історична помилка.

"Нас грубо ошукали", - сказала Тимошенко, констатувавши, що відновити ядерний арсенал Києву зараз не по кишені.

Цікаво, якби така можливість була, чи справді Юлія Володимирівна скористалася б нею, і до кола яких держав після цього потрапила б Україна?..

Від фантазій Тимошенко перейшла до погроз і пообіцяла після перемоги на виборах президента зробити аналіз того, "хто продавав армію".

"Для цих злочинів не буде терміну давності", - ці слова аудиторія зустріла оплесками.

Як і наступні її слова: "Обіцянку Порошенка про нульову терпимість до корупції саме я втілю у реальність.

І в першу чергу випробую її на Порошенку".

Плавно повернувшись до міжнародної політики, Юлія Володимирівна розкритикувала Мінські угоди, які назвала недостатніми для досягнення миру і "головним досягненням Кремля у війні проти України".

Замість "беззубої дипломатії заморожених конфліктів" вона пропонує політико-дипломатичний формат переговорів "Будапешт плюс", залучивши до нього, водночас із російським агресором, "всіх світових лідерів" - США, Великобританію, Китай, Німеччину, Францію, а також Верховного представника ЄС з питань безпеки.

У такому форматі, на її думку, доцільно вести мову про нові гарантії Україні.

Нібито "старий" будапештський меморандум 1994 року, під якими підписалася в тому числі й Росія, чимось допоміг нашій державі….

Залишилася до кінця незрозумілою позиція кандидата в президенти щодо вимушених переселенців: пролунала обіцянка спростити їм процедури повернення додому і відновлення втраченої власності та документів.

Але нічого не було сказано про життєві потреби тих сотень тисяч родин, які осіли на новому місці й більше не повернуться на Донбас.

Була, правда, обіцянка визнати переселенців на державному рівні жертвами збройного конфлікту.

А також була дана порада постраждалим внаслідок війни українцям позиватися проти Росії в Євросуді з прав людини.

При цьому чи не вперше лідер "Батьківщини" вдалася до риторики про необхідність посилення санкцій проти агресора, обов'язкове звільнення української території і неприпустимість загальної амністії в ОРДЛО.

Про перспективи автономізації Донбасу Тимошенко висловилася не менш чітко: "Ніякого особливого статусу ані для Донецької, ані для Луганської областей бути не може.

Нам потрібна нова Конституція, яка дасть повноваження і свободу всім громадам в Україні, але залишить нашу державу унітарною.

Ніякого федералізму не буде допущено, тому що це шлях до нового сепаратизму".

Пройшовшись по проблемах армії, Тимошенко пообіцяла запровадити контрактну армію.

У "Батьківщині", як виявилося, розробляють проект контракту для служби у Збройних силах, який передбачатиме покращення соціально-економічного забезпечення військових.

Фінансування ж військових потреб з держбюджету в час війни має становити не 2, а принаймні 3 відсотки ВВП, вважає вона.

Наприкінці виступу екс-прем'єр не втрималася і перейшла на звичні для неї приземлені теми інфляції, критики дій Нацбанку, кредитної політики влади тощо.

На цьому моменті остаточно заснув колоритний літній учасник форуму з шевченківськими вусами, який всі дві години сумлінно намагався вслухатися у думки своєї лідерки.

Не перервали його хропіння і розказана з фірмовим трагічним надривом історія про те, як ЮВТ "на свято Покрови, як завжди, їхала помолитися" кудись майже на лінію розмежування на Донбасі, і там влада, "не встигнувши зігнати проти мене куплених людей, виставила переодягнених сбушників".

Жінки у залі осудливо перешіптувалися, скрушно похитуючи головами.

Та не цьому трилеру, за задумом райтерів, судилося стати "бантиком" спічу Юлії Володимирівни.

Завершила вона свою промову з того, з чого й почала – з патетики про "таємні сили українців" і "запах степу".

Тут прокинувся вусань і стало зрозуміло, що час Юлії Володимирівни сплив.

У другій частині форуму відбувся "круглий стіл", під час якого запрошені експерти, дипломати, політики творчо розвинули і доповнили сказане своїм лідером.

Тепер протягом кількох тижнів політики та експерти розкладуть на атоми ініціативи Тимошенко.

Хтось знайде там плагіат, хтось – нестиковки.

Ну, а хтось назве це панацею.