Відставка Сешнса і "російський слід": Чим загрожує Трампу удар по Мюллеру

Генеральний прокурор США Джефферсон Борегар "Джефф" Сешнс III покинув свій пост.

І хоч він оголосив про свою відставку в листі на ім'я Трампа самостійно — ні для кого не секрет, що звільнення відбулося, як зазначено в тому ж листі, "на прохання Білого дому".

З одного боку, ця відставка була практично неминучою.

Чорна кішка між президентом і його генеральним прокурором пробігла ще в першій половині 2017 року.

Коли Сешнс з одного боку підпадав під звинувачення у підозрілих зустрічах російським екс-послом Сергієм Кисляком, а з іншого — став генпрокурором, і, в силу посади, куратором розслідування російського втручання у американські вибори.

Тоді Сешнс вирішив не йти у відставку, але самоусунувся від розслідування і передав справу своєму заступникові, Роду Розенстайну.

Який виділив розслідування російського втручання в окреме провадження, призначивши спеціального прокурора - колишнього директора ФБР Роберта Мюлллера.

З того дня Дональд Трамп неодноразово публічно й нищівно критикував Сешнса, а джерела ЗМІ в президентській адміністрації періодично повідомляли про бажання Трампа звільнити генерального прокурора.

Втім, бажання доводилось стримувати.

Чимало авторитетних членів Республіканської партії Сешнса підтримували — і настійливо стверджували, що його відставка напередодні виборів ні до чого доброго не приведе.

Тому один із найвірніших і найпослідовніших ентузіастів політики Трампа, який підтримував більшість безумних ініціатив — включно з ідеєю жорстких санкцій проти міст, що приймають нелегальних мігрантів, та кримінального переслідування постачальників маріхуани для медичних цілей — досидів таки у кріслі до дня виборів, після чого був звільнений.

І вся його відданість Трампу не допомогла, коли стало зрозуміло, що розслідування спецпрокурора Мюллера він припиняти не збирається.

Зараз новим виконувачем обов'язків генпрокурора був призначений Метью Уїтакер, дотепер - керівник апарату Джефа Сешнса.

Що є беззаперечним порушенням американської традиції, згідно з якою місце генпрокурора тимчасово, до призначення наступника, займає перший помічник колишнього керівника.

Втім, Рода Розенстайна Трамп не захотів бачити на цій посаді навіть тимчасово.

А Уїтакер, окрім всього решту, відомий ще й тим, що публічно (в ефірі CNN) роздумував на тему того, як можна "заглушити" розслідування Мюллера без зайвого скандалу.

Зокрема, він пропонував тоді просто скоротити бюджет розслідування до такого рівня, щоби проводити його стало неможливо.

Вся ситуація недвозначно вказує на те, що Трамп хоче припинення розслідування Мюллера — і готовий задля цього на рішучі й радикальні кроки.

Проблема лиш у тому, що кроки в нього виходять хоч і рішучі, але достатньо незграбні.

Оскільки навіть щойно обраний склад Конгресу вже достатньо жорстко реагує на нехитру одноходівку Трампа.

Зокрема, член Палати представників демократів Ненсі Пелосі, яка, цілком ймовірно, стане спікером палати нового скликання, встигла охарактеризувати звільнення Сешнса наступним чином: "Це не що інше, як кричуща спроба Трампа підірвати і закінчити розслідування спецпрокурора Мюллера.

- З огляду на погрози підірвати і ослабити російське розслідування, Метью Уїтакер повинен відсторонитися від розслідування Мюллера.

Конгрес повинен негайно вжити заходів для захисту верховенства закону і недоторканності розслідування".

Її підтримав дружний хор конгресменів-демократів з обох палат.

Які хоч і не любили Сешнса за далекі від політики демократів рішення — але в даному випадку виступили на його боці.

Але і представники республіканців наразі не в захваті від звільнення Сешнса.

І хоча від прямих коментарів вони наразі ухиляються, немало впливових республіканців — на кшталт Ліндсі Грема — обіцяли президентові "неприємності" в разі звільнення популярного в партії Сешнса.

Тому складається враження, що намагаючись захистити свою персону та репутацію від результатів розслідування спецпрокурора Мюллера, чинний президент США з притаманною йому граційністю провокує новий конфлікт, який продовжить руйнування його і без того не надто міцних політичних позицій.

Що, зважаючи на домінування республікаців у Сенаті, навряд чи призведе до імпічменту.

Але, з іншого боку, ненастанне й жорстке протистояння з Палатою представників, члени якої не без підстав звинувачують чинного господаря Білого дому в маніпуляціях на межі з порушенням закону, примусить Дональда Трампа до збереження максимальної обережності в будь-яких контактах з Росією.

А також до застосування нових антиросійських санкцій в якості аргументу на свою користь у внутрішньополітичному протистоянні.

Що в сухому залишку не може не тішити.