Історичні факти: як росіяни століттями знищували українську мову

Нижче наведені не всі приклади спроб російської влади знищити українську мову, та ця кількість показує, що однією забороною не обійшлося.

Роками російська влада намагалась викорінити українську мову, та їй цього не вдалося через ініціативних та активних українців.

Інтелігенція України попри штрафи, арешти, висилання та ув’язнення не припиняла нести українську мову в маси.

Друкувала брошури, книжки, газети, збиралася у літературні угрупування.

Звичайно, це все було таємно, але все ж було, що й стало на заваді Росії знищити нашу мову.

Нині Україна збирає плоди спільної українсько-російської історії.

Адже всі ці заборони не минулись, а залишили великий відбиток, який досі не дає українській мові самостійно існувати.

Саме укази 1876-1895 років були скеровані на повне усунення української мови із суспільного життя.

Вони наклали слід і на взаємини між людьми і на видавничу справу.

Притиски української мови зі сторони Росії.

1677 рік – початок цензури українських книжок у Московській державі.

Патріарх Іоаким наказав видирати з українських книжок листки, бо вони "несходны с книгами московскими";.

5 жовтня 1720 рік – указ Петра I про підпорядкування усіх вільних друкарень цензурі Духовної колегії та заборону друкувати в Малоросії будь-які книжки, крім церковних, слов’янською мовою; тексти мали бути ідентичними друкованим у Росії, "дабы никакой розни и особого наречия не было";.

22 лютого 1721 рік – розпорядження Синоду ввести мовну цензуру.

Усі книжки "исправления ради и согласия с великороссийскими" треба було надсилати до Синодальної контори, а доглядати за друкарнями поставлено цензора.

Він мав переглядати українські видання, порівнюючи їх з великоросійськими, і лише ті з них дозволяти до друку, що нічим не відрізнялися від московських;.

1731 рік – імператриця Анна Іоановна наказала забрати з українських церков книжки старого українського друку і замінити їх книжками московських видань та ввести викладання у колегіумах російською мовою;.

1759 рік – Св.

Синод видав розпорядження вилучити зі шкіл українські букварі;.

1769 рік – Синод Російський православної церкви заборонив друкувати та використовувати український Буквар;.

жовтень 1786 рік – указ Катерини II, за яким усі книжки, "не свидетельствованые в Синоде", підлягали конфіскації на всій території імперії;.

13 лютого 1786 рік – наказом митрополита Самуїла Миславського російська мова стає єдиною мовою викладання в Києво-Могилянській Академії;.

29 жовтня 1786 рік – наказ Синоду митрополитові Київському Самуїлові Миславському про обов’язкову цензуру всіх перекладених книжок, що їх друкували в Лаврі для Академії: "Святейший Синод на печатание в Киевопечерской типографии вышеупоминаемых новых переводов, без надлежащего их освидетельствования, дозволения дать не может.

А естьли Ваше Преосвященство какие для той Академии переводы находите нужными, об иных с приложением с каждого перевода екземпляра, представлять Святейшему Синоду о каждом особо";.

16 листопада 1786 рік – наказ Синоду митрополиту Київському Самуїлові Миславському, щоб у книжках, що їх друкували в Лаврі, "никаких несходств с печатаемыми в Московской Синодальной типографи книгами произойти не могло";.

16 вересня 1796 рік – указ Катерини II "Об ограничении свободы книгопечатания и ввозе иностранных книг, об учреждении цензур".

Цим указом заборонено друкарні, крім тих, що містяться при урядових установах, або таких, що мають царський дозвіл.

За вказівкою цариці всі такі друкарні в Україні опечатали.

Засновано особливу з однієї духовної і двох світських осіб, у столицях – підпорядковані сенатові, в інших місцях – під наглядом губернської влади;.

9 липня 1804 рік – запроваджено обов’язкову попередню цензуру книжок.

"Высочайшим повелением" затверджено цензурній Статут.

У ньому сказано: "Ни одна книга или сочинение не должны быти напечатаны в Империи Российской, ни пущены в продаж, не быв прежде рассмотрены цензурой";.

листопад 1804 рік – прийнято Статут Міністерства освіти, що нав’язував українським школам систему освіти.

Вчителям та учням наказано вживати лише російську мову;.

18 липня 1863 рік – таємний Валуєвський циркуляр.

Заборонено видавати українською мовою книжки релігійного змісту, навчальні та призначені до початкового читання народу.

До друку дозволено лише твори красного письменства;.

14 липня 1864 рік – уряд Росії прийняв новий статут про початкову школу, згідно з яким навчання наказано проводити лише російською мовою;.

18-30 травня 1876 рік – імператор Олександр II підписав у німецькому місті Емсі таємний цензурний указ (Емський указ).

До пунктів Валуєвського циркуляру додано заборону сценічних вистав і читання на малоросійському наріччі, а також і друкування на такому ж текстів до музичних нот.

Окремим пунктом заборонено видавати газету "Киевский телеграфъ";.

1892 рік – у Малоросії заборонено перекладати українською мовою російські твори;.

2 грудня 1895 рік – Головне управління у справах друку спеціальним указом заборонило видавати українською мовою книжки для дітей, "хотя бы по существу содержания они и представлялись благонамеренными";.

21 липня 1914 рік – у Російській імперії закрито всі українські газети та журнали.

Далі закрито регіональні осередки, українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою.

Багатьох українських діячів вислано за межі України;.

6 червня 1922 рік – радянську цензуру оформлено організаційно: "при Народном комиссариате просвешения РСФСР" створено "Главное управление по делам литературы и издательств – Главлит".

СНК РСФСР прийняв "Положение о Главном управлении по делам литературы и издательств", де докладно визначено його функції: попередній контроль усіх видів друкованої продукції, надавання дозволів на видавничу діяльність, укладання списків забороненої літератури.

Територію УСРР у цьому документі потрактовано як таку, що перебуває під юрисдикцією російських цензурних органів;.

25-29 травня 1959 рік – у Москві відбулася Всесоюзна термінологічна нарада.

В її рекомендаціях проголошено "принцип минимального расхождения в соответствующих терминах между литературными языками народов СССР";.

31 серпня 1978 рік – таємна постанова ЦК КПРС "Про дальше вдосконалення і викладання російської мови в союзних республіках";.

22-24 травня 1979 рік – у Ташкенті відбулася Всесоюзна науково-теоретична конференція "Русский язык – язык дружбы и сотрудничества народов СССР", що ухвалила розгорнуті рекомендації з російщення народів СРСР.