Медреформа у дії: Куди поділися медсестри із шкіл та ДНЗ і чи прийде лікар до хворої дитини

У тонкощах медреформи вирішив розібратися журналіст сайту Depo.

ua .

Одне із болючих питань, яке все частіше з'являється у батьків як вихованців закладів дошкільної освіти, так і у батьків школярів - це наявність медсестри у закладі.

Медсестра у школі чи ДНЗ: Як має бути за законом.

Підставою для хвилювань став Наказ Міністерства охорони здоров'я № 157, який скасовує деякі медичні первинні документи.

Саме через цей наказ у багатьох батьків і з'явилися побоювання щодо ліквідації посади медсестри у школах та садочках.

Згідно з 22 ст.

ЗУ "Про загальну середню освіту", "Учні (вихованці) закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності", повідомляє " Лівий берег ".

Законодавством передбачено два варіанти організації роботи медичного кабінету школи: відкриття медичного кабінету як структурного підрозділу школи або укладення договорів про медичне обслуговування з районною поліклінікою.

Перший варіант через проблеми із документацією та відсутність врегулювання відносин МОЗ та МОН неможливий.

Залишається другий варіант.

Згідно з Законом №2002, школа має укласти договір із районною поліклінікою, яка має ліцензію, та підготувати приміщення, що відповідатимуть санітарним, будівельним та протипожежним вимогам відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01).

Відповідно до договору, школа з частини свого фінансування (яке вона отримує через субвенцію), платитиме поліклініці за послугу.

Тобто, сплачені за послугу школою гроші медсестра отримуватиме від школи через місцеву поліклініку-держпідприємство (або поліклініку-комунальне підприємство).

Через неузгодженість дій між МОЗом і Міносвіти, через дефіцитний бюджет, за який проголосувала влада, проблема медичного персоналу у садочках та школах залишається.

Головна проблема - відсутність інформації для керівництва шкіл та ДНЗ, як поводити себе у цій ситуації.

Тому наявнсть медсестри у закладі освіти залежить від недофінансованої освітньої субвенції – якщо директори шкіл знайдуть гроші на те, щоб заключити договір із поліклінікою, то медсестра в них буде, якщо ні – вони вимушені будуть порушити Закон.

Бо діюча влада проголосувала за бюджет, який не може у повному обсязі профінансувати жодну реформу.

Які ж ще зміни відбулися завдяки медреформі у школах та садочках.

Наприклад, раніше в школах раз на рік проводився поглиблений медогляд, на якому були присутні педіатр або сімейний лікар і лікарі-фахівці, які при виявленні проблеми могли назначити дитині додаткові аналізи та дати направлення до лікаря у районну поліклініку.

Наразі підрозділ, який займався оглядами в школах і дитячих садах, скасовано.

Тепер в навчальних закладах буде працювати самостійна медична служба.

Як роз'яснила директор Департаменту освіти Ольга Деменко, принципово медичне обслуговування в навчальних закладах не змінилося: шкільні медсестри і лікарі залишилися, але з 1 вересня вони стали працівниками школи, співробітниками медслужби навчального закладу.

Але як медпрацівники вони все одно будуть проходити атестацію та курси підвищення кваліфікації, повідомляє kh.

ua .

За словами чиновниці, профілактичні медогляди після канікул в школах залишаться.

Дітей будуть перевіряти на предмет простудних, інфекційних, шкірних захворювань.

А за поглибленим оглядом тепер треба буде звертатися в поліклініку.

"Зараз не дільничні, а сімейні лікарі, педіатри.

У посадових обов'язках сімейних лікарів прописано: "поглиблені огляди дітей шкільного віку, які проходять в присутності батьків.

Тобто це мати або батько повинен взяти дитину, привести до сімейного лікаря і пройти з ним поглиблений медогляд.

Якщо сімейний лікар виявить у дитини патологію, він направить його на подальше обстеження до профільних фахівців.

У зв'язку з реформою у нас немає повноважень проводити поглиблені медогляди в школах.

Тепер їх проводитимуть лікарі, які закріплені за сім'єю і дитиною", - говорить Ольга Деменко.

Висновки.

Тобто, якщо штат школи чи ДНЗ включає посаду медсестри, а отже субвенція на цю посаду є, вона буде у закладі.

Але якщо грошей нема - то медперсоналу у закладі освіти не буде.

За чутками, нова медреформа у майбутньому може повністю скасувати цю посаду, адже насправді, за свідченням деяких батьків, медсестри зазвичай у садочках чи школах їм зустрічалися досить некваліфіковані, а повноваження їх взагалі обмежені.

Тому у складних випадках потрібно буде обов'язково викликати швидку допомогу, яка почувши, що невідкладна ситуація сталася у закладі освіти буде без питань приймати виклик та приїздити на допомогу.

Медсестра у школі чи ДНЗ: Як є насправді.

Прочитавши безліч відгуків батьків, скандальних історій, в яких медичні працівники навчальних закладів не діяли у кризових ситуаціях, може скластися враження, що посада медсестри у садочках та школах не потрібна.

Наприклад, під час епідемій ОРВІ та грипу у дитячих садочках батьки дивуються тому факту, що вихователі приймають до групи хворих дітей, які заражають інших.

Таким чином хвороби ходять по колу і діти постійно хворіють, при цьому не важливо, чи це перший рік адаптації до садочку чи старша група.

У посадових інструкціях зазначається, що медсестра може оглянути хвору дитину, зателефонувати до батьків, аби ті забрали хвору дитину.

Такі дії можуть робити і вихователі, адже побачити дитину з температурою неважко.

Проте звичайний кашель, шмарклі без температури не є підставою для того, щоб тримати дитину вдома.

Це може підтвердити навіть сімейний лікар.

Тому фантазійні надії батьків, що щодня медсестра буде оглядати усіх вихованців 5-10 груп на предмет вірусних захворювань - це утопія.

Уявіть, 80-120 дітей, яким треба заглянути у рота, поміряти температуру, і одну медсестру.

До вечора може і змогла б завершити огляд, але хто придбає спеціальний одноразовий інструмент для огляду ротової порожнини? Питання...

По факту маємо у садочках медсестер, які, як відомо батькам, відмічають присутність дітей і оформлюють табель на харчування.

На цьому повноваження медперсоналу закінчується.

На своєму досвіді можу сказати, що двічі, коли моя дитина була поранена, першу допомогу їй надавали саме вихователі, у кожній групі яких є аптечка.

На сьогодні по країні є безліч садочків, у яких медсестра відсутня.

Батьки, звичайно, хвилюються, проте досі окрім хвилювань якихось прецедентів на рівні країни зафіксовано не було.

В ідеалі - проведення курсів для вихователів та вчителів з азів невідкладної допомоги та своєчасне реагування швидкої на виклики, які надходять із шкіл та садочків.

Така ситуація і у школах.

Там, де медсестра є, батьки жаліються на її повну бездіяльність.

Почитавши групу "Батьки SOS", можна дізнатися про жахливі випадки, коли діти ламали руки чи ноги, а медсестра прикладала їм до місця ураження мокрі ганчірки та давала звільнення від уроків.

Навіть не викликала батьків до школи, уявіть! Чи коли дитина вдарилася головою об батарею і мала відкриту рану, то медсестра лише розвела руками і порадила помити водою, бо у школі не було жодних медикаментів, які б зупинили кров.

Чи випадки, коли медсестри робили щеплення тим дітям, батьки яких писали відмови.

І деякі не через бойкотування щеплень, а страх робити ці маніпуляції у школі, побоючись низької кваліфікації медперсоналу.

При цьому, згадуючи свій досвід: і у садочку, і у школі медсестри реально щось робили.

Пам'ятаю у мене в носі застрягла кулька чорного хлібу (побилися об заклад з другом), і завдяки довгому пінцету його витягнули.

Також пам'ятаю постійні медогляди.

У школі також мені допомогли з вивихом кисті, з запамороченням голови.

Була частим клієнтом медсестри і навіть подумати не могла, ані я, ані батьки, що вони не можуть не надати допомогу.

Як на мене, висновок можна зробити такий: потрібно дуже уважно підійти до проблеми медперсоналу у школах та садочках.

Якщо він є - то має бути забезпечений усім необхідним, а головне - знаннями.

Обов'язково проходити курси невідкладної допомоги, це було б ідеально і для усіх, хто має справу з дітьми.

Дирекція закладів освіти має укладати договір з медичними установами, які гарантують, що їхній працівник може надати необхідну допомогу дитині, а не бути "одиницею штату", відтягуючи зайву копієчку у держави.

У разі, коли це не можливо, краще за все не надіятися на бездіяльний медперсонал, а одразу телефонувати до швидкої.

Декларація із лікарем: Чому до хворої дитини педіатр не прийде додому і що робити.

Одним із нововведень згідно з медичної реформи, яке налякало багатьох українців, стало те, що лікарі отримали право не ходити до пацієнтів додому, а швидкі тепер можуть відмовитися приїхати на виклик.

Усе це відбувається на законних засадах.

Одразу розкажу про власний досвід.

Підписавши декларацію із лікарем, в якого обслуговувалася багато років, мала надію, що буде якийсь виняток і все ж іноді лікар буде приходити у складних випадках.

Проте - ні.

Усе закінчується консультацією телефоном, призначаються ліки, а у складних випадках доводиться йти на прийом.

Я деякий час раділа, що з'явився запис онлайн, але на місці побачила страшенні черги і повне непорозуміння серед черги "який такий запис, я тут всеж годину чекаю".

Дорослі ще якось можуть взяти себе у руки та прийти до лікаря, а що робити із хворою дитиною двох-трьох років, яка навіть без температури почуває себе кволою і не має сил йти до педіатра.

Нещодавно мене обурив один із випадків, коли у колеги захворіла маленька дочка і одним із тривожних симптомів була зависока температура.

Лікар відмовився приходити, сказавши, що просто не має це робити за новим законом.

Проте, уважно прочитавши закон, розуміємо, що у педіатра чи сімейного лікаря є три години на день, коли в нього є змога здійснювати візити до хворих, проте він сам вирішує, до кого йти чи ні.

Я, звісно, не лікар, але висока температура це є пряма причина для візиту, адже цей фактор становить небезпеку не тільки для малечі, а й для дорослих.

Особливо, коли дитина ще не здатна точно визначити, що і де саме в неї болить.

Проте, все залежить не тільки від лікаря, а і від закладу, а точніше керівництва медустанови, в якій він працює.

Зіткнувшися із медреформою головне, що я зрозуміла, проблема не в ній самій, а в тому, що нема жодної уніфікації.

Кожен заклад виконує накази з нової медичної реформи як заманеться і, судячи з усього, їхні дії та виконання чи дотримання закону не контролюється.

Чому роблю такий висновок? Із досвіду.

У поліклініці Оболонського району пацієнтам, хворим на діабет, спокійно видають французькі ліки, а на Печерську про таку можливість і не чули.

Не кажучи вже про безкоштовні талони на будь-які (майже) види діагностики.

Моя знайома навіть на МРТ ходить безкоштовно.

Так, є черга в місяць-два, але є ж такі випадки, коли можна почекати.

Так ось, останній раз, коли захворіла моя дитина, не дивлячись на те, що я не підписала ще декларацію із дільничним педіатром, вона прийшла до нас.

Роблячи виклик телефоном, я чесно сказала, що нема температури, але страшний кашель не давав дитині спати і закінчувався блюванням.

Була вже готова, що диспетчер скаже, що о нас не прийдуть, проте жінка сказала "Очікуйте!".

І педіатр до нас прийшла.

Виходить, що наш лікар знайшла змогу занести хвору дитину до свого насиченого графіку візитів додому, а лікар з іншого району - ні.

Виходить, що у МОЗ мають подумати над переліком кризових станів, симптомів, які потребують уваги сімейних лікарів та педіатрів і не можуть ігноруватися.

Чи, аби не вводити людей в оману, слід просто скасувати візити як вид.

Тут можна привести приклад страхової медицини у США, проте безліч спеціалістів визнають цю систему недосконалою.

Ті, хто постійно дивиться американські серіали про медиків, знають, що страховка, а головне - її наявність - вирішує усе.

Проте існують випадки, коли і без неї люди можуть отримати невідкладну допомогу, проте - не більше.

В США також лікарі не ходять по домівках, а швидка допомога приїздить лише у разі загрози життю, прошу звернути увагу - саме загрозі життю, а не здоров'ю.

В усіх інших випадках американці йдуть до лікарень, адже майже усі ліки можна придбати лише за рецептом, аби не допустити самолікування, завдяки якому українці виживають.

Візити лікаря додому може собі дозволити лише заможний американець.

Приватна медицина цінується дуже високо, тому один виклик лікаря з приватної практики вартує у США від 200-1000 доларів, і це без урахування інших маніпуляцій.

Чи готові українці платити за виклики лікарів додому? Більшість - ні.

А той, хто має таку змогу вже користується страховою медициною та звертається в разі чого до приватних клінік, яких зараз - як грибів.

Що робити, коли дитина потребує невідкладної допомоги: Власний досвід.

Поки що при поліклініках працює невідкладна допомога.

Саме їх потрібно викликати у разі високої температури чи якихось загроз життю дитині.

Особливо такі спеціалісти актуальні для немовлят першого року життя.

Головне - дізнатися телефон цієї служби і терміново звертатися по допомогу до них.

Ви запитаєте, чому не звичайна швидка, а я відповім із власного досвіду.

Якось, коли в дворічної дитини страшенно боліли вуха, була температура під 40, до нас приїхала швидка, бо був вже вечір і невідкладна допомога не працювала.

Два амбали довго дивилися на дитину, мацали їй живіт, ставили запитання, дивилися в вуха, проте не могли з'ясувати, що в неї болить.

"Я не педіатр, я не знаю, що це! Навіщо взагалі викликали!" - почула я від лікаря швидкої.

"Збирайтеся, мамочка! Поїдете з малим до лікарні, там зранку вас оглянуть і будуть щось вирішувати", - підсумував так званий лікар.

Після цього ми викликали швидку відомої приватної клініки.

Там вже навіть зробили аналізи сечі, послухали, поміряли, у вуха подивилися, проте діагноз встановили неправильно, проблему не вирішили.

Це коштувало 1500 грн.

Лікарі поїхали, а проблема залишилася.

Нас врятував дільничний педіатр, яка прийшла вже наступного дня подивитися, що ж коїться з дитиною.

Одразу, подивившися на вуха без спеціальних пристроїв, вона сказала: "Терміново до ЛОРа.

Це отит!".

Як виявилося, стався за цей час, поки горе-лікарі вгадували діагнози, гнійний отит з перфорацією барабанної перетинки.

Потім я пожалілася на приватних лікарів, мені навіть телефонував головний лікар, який щось говорив-говорив, обіцяв покарати та гроші, звісно, не повернув.

Якщо б я жила в США, я впевнена, що змогла б засудити цю клініку та заборонити тим лікарям і надалі знущатися над дітьми.

Саме тому я раджу звертатися саме до невідкладної допомоги дитячих поліклінік, у якій працюють педіатри, а не лікарі "я не педіатр, я не знаю".

Також добре мати контакт педіатра, який у будь-який час доби зможе допомогти і скоординувати ваші дії: кого викликати, куди бігти, що робити.

До речі, у декларації прописано, що ви маєте право знати номер телефону свого лікаря і звертатися до нього у разі виникнення запитань.

Висновок.

Поки медична реформа не запрацювала у всю силу, ви маєте знати алгоритм своїх дій у разі виникнення кризової ситуації.

Не соромтеся поцікавитися у педіатра чи сімейного лікаря, що потрібно робити у разі надзвичайної ситуації.

Завжди майте під рукою номер свого лікаря та номер телефону невідкладної допомоги свого району.

Як і раніше, пам'ятайте - що ваше здоров'я і здоров'я вашої дитини лише у ваших руках.

Завжди будьте готові до того, що у разі виникнення проблем із здоров'ям, вам доведеться кудись їхати, витрачаючи кошти на таксі, звертатися до лікарів, а інколи - платити за це.

Бо жодна медична реформа не зможе гарантувати українцю безпеку його здоров'я, не кажучи вже про безпеку життя...