Європа без голови: Як "жовті жилети" у Франції вдарять по Україні

Суботній протест "жовтих жилетів" показав масштаб проблем у Франції.

Третина мільйона учасників, паралізований рух у більшій частині країни, 230 постраждалих, і одна загибла (хай і випадково) — масштаб невдоволення французів направду вважає.

При тому, що уряд Франції і не планує відміняти нових податків на дизпаливо і бензин, які призвели до 23% зростання цін на пальне, і, більше того, на початку 2019 року заплановано ще одне підвищення податків, нескладно передбачити, що суботні акції стануть не останніми виявами незадоволення громадян політикою Парижу.

При тому, судячи з усього, невдоволення французів Еммануелем Макроном не обмежується виключно його економічною політикою.

Рівень задоволення діяльністю президента загалом також не вражає висотою.

За жовтень рейтинг Макрона знизився на 4% і дійшов до рекордно низького рівня — 25%.

"Обвалився" і рейтинг прем'єр-міністра Едуарда Філіпа, втративши за місяць 7 з гаком відсотків.

Чи приведе це до скорої відставки Еммануеля Макрона? Питання неоднозначне.

Вчора півтори тисячі учасників протестів намагались прорватись до Єлисейського палацу, шин під час мітингів також було спалено немало вимоги про відставку чинного президента звучали регулярно.

Але незалежно від того, перетвориться економічний протест на антимакронівський — чи ні, цілком очевидним є факт, що нинішнє керівництво Франції зіткнулось із масштабною і системною кризою довіри з боку своїх громадян.

Бажання Макрона стимулювати розробки в області екологічно чистого палива та поновлюваної енергетики, а також знизити залежність країни від нафти французи не зрозуміли.

А рішення прем'єр-міністра країни виділити компенсації на паливо малозабезпеченим французам більшість учасників протестів зовсім не потішило.

Дрібні фермери, власники невеликих магазинів та підприємств, які є кістяком теперішніх протестів, не зможуть — та й не захочуть "отримувати субсидію".

Вони хочуть купувати товари за адекватною ціною, і залишатись незалежними від рішень уряду.

Втім, все це подробиці французької політики.

Цікавішим є той факт, що радикальне падіння рейтингу Макрона і початок антипрезидентських протестів у Франції фактично залишає ЄС без сильних та авторитетних лідерів.

Британія завершила переговори про вихід, канцлер Німеччини з очевидними проблемами балансує на своїй посаді й відверто заявляє, що це її останній термін, Італією керує нестійка коаліція химерних проросійських популістів, а у Франції розпочалася "паливна революція".

Подібна ситуація є достатньо загрозливою для України.

Відсутність керованості союзу з боку ключових учасників хоч і не змінює суть політики ЄС, але ставить під сумнів її практичну реалізацію через відсутність центру прийняття рішень, який би мав можливість стежити за їх виконанням.

І якщо фінансовій допомозі та спільним програмам України та ЄС мало що загрожує, то консолідація політичної позиції у питанні антиросійських санкцій стане помітно складнішою.

При тому що як Велика Британія, так і США зараз не мають великого впливу на справи на континенті, якось впливати на ситуацію може тільки Брюссель.

І саме для євробюрократів ослаблення ключових європейських держав є шансом продемонструвати свою здатність керувати ЄС.

Втім, чи зможуть вони цим шансом скористатися — питання також наразі без відповіді.