Кошулинський йде: В яку гру на виборах зіграють націоналісти та Білецький

Підписанти спільного звернення наголошують, що на президентських та парламентських виборах необхідно зупинити наступ реваншистських сил.

Саме тому вони підтримують Кошулинського як кандидата на посаду президента та закликають до цього всіх українців.

Під зверненням стоять відповідно підписи Олега Тягнибока, Андрія Тарасенка, Богдана Червака, Степана Брацюня та Євгена Карася.

Раніше ідею висунути в президенти колишнього віце-спікера підтримав Дмитро Ярош.

Проте кидається у вічі відсутність підпису Андрія Білецького.

Водночас, заявив він, цей кандидат може обговорюватися.

"Я не бачу в цьому проблеми.

"Національний Корпус" висуне мене, "Правий сектор", швидше за все, - Андрія Тарасенка.

Ми будемо ще обговорювати всі кандидатури між нашими політичними силами, вузьким колом ", казав Білецький.

Як бачимо, Тарасенко приєднався до ініціаторів висунення Кошулинського.

Таким чином, лідерові "Нацкорпусу" доведеться або приєднуватися, наступаючи на горло власним амбіціям, або висуватися самому.

Що в націоналістичних колах відразу розцінять як розкол.

Можна лише здогадуватися, чому під пактом немає підпису Білецького.

Можливо, він не поділяє негативного ставлення підписантів до нинішнього керівництва МВС, зокрема, до Арсена Авакова.

Про якого лідер "Нацкорпус", підполковник Національної гвардії, яка входить у структуру Міністерства внутрішніх справ, неодноразово позитивно відгукувався.

Не забігатимемо наперед, скажемо лише, що ідеологічні соратники перекинули м'яча на поле Білецького.

Йому доведеться приймати непросте рішення.

Адже націоналісти заявляють про спільну програму дій не лише на президентську, а й на парламентську кампанію.

Звідси ключовий момент - якщо "Нацкорпус" не підтримає кандидата від п'ятірки підписантів (плюс Ярош), у нього можуть в подальшому виникнути тертя з іншими націоналістами.

Depo.

ua вже аналізував версії, чому саме Кошулинський виявився об'єднавчою фігурою у націоналістичному таборі.

По-перше, він має сприятливий баланс негативу і позитиву.

Повернувшись з великої політичної сцени на львівський рівень, Руслан Володимирович не бере на себе той негатив, яким встигли обрости нинішні депутати.

У тому числі й "свободівці", які взяли звичку не голосувати за важливі рішення.

Можна згадати їх не голосування за закон про деокупацію Донбасу, коли вони опинилися в компанії з "опоблоківцями", за законопроект про забезпечення функціонування української мови як державної , і були проти закону про освіту.

Проти також голосували 14 "опоблоківців".

З інших міркувань, аніж "свободівці", проте факт залишаться фактом.

По-друге, під Кошулинського, не незаплямованого бійками з представниками ЛГБТ та різноманітними радикальними акціями, можуть виділити не лише кошти, але й ефірний час.

Ключовим спонсором проекту об'єднання націоналістів називають львівського бізнесмена й екс-нардепа Ігоря Кривецького.

Проте для успіху на виборах в загальноукраїнському масштабі потрібна, так би мовити, диверсифікація фінансування.

Потрібен і значно ширший медіа-ресурс, аніж зараз є у націоналістів.

Кошулинський хоч і не харизматичний, проте доволі хороший спікер.

Відсутність у нього показного радикалізму сприятиме збільшенню присутності в інформаційному полі.

По-третє, успішний результат на президентських виборах дає Кошулинському шанс "взяти Львів" на виборах мера цього міста.

В разі ж не успіху, в даному випадку не потрапляння до чільної п'ятірки кандидатів на булаву, "Свобода" може повернутися до сценарію самостійної участі у парламентських перегонах, списавши провал Кошулинського на недостатню згуртованість націоналістичних сил.

І, останнє.

Мабуть, і самі підписанти угоди про єдиного кандидата розуміють, що у другий тур їхній висуванець не вийде.

Тому їм вже зараз необхідно розуміти, на кого вони поставлять після першого туру.

Щоб у підсумку не програти все восени 2019-го.

На думку експертів, Кошулинський відбиратиме голоси як у діючого президента, так і в Юлії Тимошенко.

Її соціальний популізм багато в чому перехрещується з їхнім.

Тому в цій історії цікавіше не місце спільного висуванця від націоналістів, і навіть не приєднання чи не приєднання до них Білецького, а поведінка після 31 березня 2019 року.