Безпілотник-диверсант: Що за зброю купила Україна в Туреччини

Фото – Anadolu Agency.

Depo.

ua продовжує відстежувати новинки озброєння Збройних сил України.

Як відомо, під час візиту президента України Петра Порошенка до Туреччини 3-4 листопада цього року, було укладено угоду про закупівлю в турків одного комплексу безпілотних літальних апаратів "Bayraktar TB2" (до речі, технічним директором фірми-виробника є Сельджук Байрактар – зять самого Ердогана).

Точних подробиць угоди невідомо, однак деякі українські ЗМІ стверджують, що в контракт вартістю 69 мільйонів доларів включені 6 бойових дронів, 2 станції управління і 200 керованих ракет, плюс комплект запасних частин, сервісний супровід і навчання персоналу.

Крім цього, українській владі вдалося домовитись (а переговори тривали близько двох років) про те, що частина комплектуючих для "Bayraktar TB2" буде виготовлятись на виробничих потужностях ДП "Антонов", який входить до складу держконцерну "Укроборонпром".

Якщо це справді так, то ми отримали (чи отримаємо у найближчому майбутньому) не лише досить потужну одиницю озброєння, а й цікавий об'єкт для детального дослідження інженерів "Укроборонпрому".

Адже Туреччина хоч і не належить до топ-країн виробників бойових безпілотників і виробляє їх наразі лише для власних потреб (Україна стане першою іноземною країною-оператором цих дронів), однак має певні цікаві точкові напрацювання, які ми досі не освоїли.

Але спочатку давайте розберемось, що за "звіра", а точніше, "птаха", ми придбали.

"Bayraktar TB2" – це важкий розвідувально-ударний безпілотний комплекс, основним завданням якого є тривале патрулювання в заданих районах на невеликій швидкості і на великій висоті з подальшим завданням ударів високоточними бомбами і ракетами по малорозмірних цілях.

Він обладнаний двигунами внутрішнього згорання Rotax 912, має корпус з композитних матеріалів, обладнаний системою автоматичного зльоту і посадки і має наступні характеристики:.

Стеля: 6750 м.

Автономність: 24 год.

Радіус дії: 150 км.

Довжина: 6,5 м.

Максимальна злітна маса: 560 кг.

Вантажопідйомність: 50 кг.

Розмах крила: 12 м.

Максимальна швидкість: 222 км/год.

Крейсерська швидкість: 130 км/год.

Що стосується озброєння, то окрім керованих ракет він може нести авіаційні бомби.

До речі, "Bayraktar TB2" утримує світовий рекорд серед безпілотних літальних апаратів в своєму класі: 24 години 34 хвилини тривалість польоту на висоті 8 км.

На сьогоднішній день дрони "Bayraktar TB2" в Туреччині налітали більше 17 500 годин і активно застосовуються під час військових конфліктів на південному сході країни.

Щодо нових для українських зброярів технологій, то перш за все варто виділити керовані ракети OMTAS, з дальністю пуску 4 км і вагою 37 кг з трубою, які керуються прицільним комплексом "Байрактара".

Простіше кажучи, турки вирішили проблему наведення цілі безпосередньо з безпілотника, з чим Україна поки що не впоралась.

У нас таких технологій ще немає, хоча вони могли б бути корисними і для наземного озброєння, наприклад, для "Корсара" і "Стугни".

Разом з тим, цю новину про закупівлю турецьких дронів українські виробники БПЛА сприйняли різко негативно, запевняючи, що в разі виділення аналогічної суми на конструкторські розробки, Україна змогла б створити власне виробництво ударних безпілотників.

Тут варто нагадати, що Україні вже є чим похвалитись у цій сфері, але майже всі проекти досі не доведені до кінця.

Так, ще у 2017-му році почав проходити внутрішні випробування перший вітчизняний безпілотний авіаційний комплекс (БАК) на реактивній тязі.

Мова йде про проект "Обрій".

Також можна згадати і про розвідувально-ударний комплекс "Сокіл", який являє собою групу з однієї розвідувальної та трьох ударних бойових машин і здатний знаходити та точно вражати цілі, використовуючи, залежно від завдань, боєприпаси фугасної, осколково-фугасної та термобаричної дії.

Також в лінійці вітчизняного оборонпрому представлений безпілотник-камікадзе RAM UAV (від компанії "Оборонні електронні технології"), який по суті є керованим снарядом з системою відеонаведення.

Даний вид безпілотників відноситься до різновиду систем озброєння з автономним боєприпасом, який здатний зависати ("хитатись") над заданою площиною в пошуках цілі і атакувати її після виявлення.

Також вітчизняному оборонпрому є чим похвалитись і у сфері розвідувальних безпілотників.

Зокрема, новий український безпілотник ACS-3 від Авіаційної виробничої компанії СГ "Скаетон", який здатний перебувати у повітрі майже добу.

Більше того, Збройні сили України на ряду з Держприкордонслужбою вже зараз використовують новітні розвідувальні безпілотники, "нафаршировані" найсучаснішим обладнанням.

Мова йде про безпілотник "Spectator-M", який був розроблений у тісний співпраці між НТУ "КПІ ім.

Сікорського" та "Меридіан" ім.

Корольова", що входить до складу "Укроборонпрому".

Згідно техзавдання Міністерства оборони, це має бути стратегічний ударний безпілотний літальний комплекс зі злітною масою в 6 тонн.

Іншими словами, Україна зі своїм колосальним досвідом авіабудування вже вміє будувати бойові безпілотники, однак прицільно-навігаційних комплексів, які б дозволяли цим безпілотникам застосовувати керовану зброю, у нас поки що немає.

І з огляду на це "потримати в руках" далеко не найгірший у світі зразок зайвим точно не буде.

До речі, Туреччина саме цим шляхом і рухалась при створенні цього безпілотника.

В 2009-му році, після відмови США продати їм ударні БПЛА, турки взяли в Ізраїлю в оренду безпілотник "Heron" і на його базі за 7 років створили "Bayraktar TB2".

Також багато хто вже встиг написати, що на Донбасі в умовах дії російських засобів ППО ці бойові дрони використовувати не вдасться, тому їх закупка – марна трата коштів.

Варто визнати, що і вони праві.

Щоправда, лише частково.

Справа в тому, що Росія й справді розгорнула на окупованій частині Донбасу досить потужну систему протиповітряної оборони (ППО), однак, лише вздовж лінії зіткнення.

Якщо ж припустити, що якимось чином українська диверсійно-розвідувальна чи штурмова група зможе проникнути углиб окупованої території з таким безпілотним комплексом, то зможе наробити окупантам досить серйозних збитків.

Адже цілями для керованих ракет "Байрактара" можуть бути як арсенали з ворожою зброєю і склади паливно-мастильних матеріалів, так і, для прикладу, ворожа бронетехніка, скупчення живої сили ворога, блок-пости і опорні пункти, а також автомобілі високопоставлених чиновників окупаційної адміністрації чи генералів російської армії.