Безпорадні з ООН: Що і хто робитиме далі на Азові

Засідання Радбезу ООН стосовно вчорашньої сутички в Азовському морі не принесло, на жаль, радикальних несподіванок.

Якщо в сухому підсумку - то учасники Радбезу відмовилися брати до уваги російську позицію щодо ескалації в Чорному і Азовському морях і розглядати напад ФСБ на українські кораблі в нейтральних водах як "порушення кордону Росії".

Із 15 членів - постійних і тимчасових - 7 були проти, 4 - утримались, і ще 4 - разом з Росією - проголосували "за".

Також постпред США в Радбезі Ніккі Хейлі заявила, що американський уряд у зв'язку з ситуацією "занепокоєний..

на найвищому рівні".

Натомість її російський колега, в.

постпреда Росії Дмитро Полянський, назвав дії атакованих і захоплених українських кораблів "бандитизмом", а обговорення в РБ ООН "розбірками в пісочниці".

Іще в.

постпреда РФ заявив про те, що в Україні не раз погрожували підірвати Керченський міст.

Було помітно, що декому з присутніх захотілося викликати Полянському лікаря.

Але, врешті, ніхто цього не зробив.

Чи то через вроджену делікатність, чи то через очевидну безнадійність випадку.

Після чого постійний представник України в ООН Володимир Єльченко звинуватив Росію в акті агресії проти України.

І взявся переконувати присутніх в тому, що Україна не збиралась - і не могла атакувати російську ескадру буксиром і двома катерами, а українські моряки не стріляли в себе самі і не плили до Керчі в полон - а всі ці недружні й відверто агресивні дії вчинили все-таки росіяни.

Звичайно, це засідання Радбезу, напевно, слід було провести.

Як якийсь химерний міжнародно-політичний ритуал, де чітко визначені люди говорять абсолютно передбачувані фрази.

По великому рахунку, переважна більшість засідань Радбезу ООН, які стосуються російської агресії в різних кутках світу, зводиться зараз до певних ритуалізованих рухів.

Ну і до політінформації для усіх зацікавлених глядачів цих сюжетів.

Але реальні рішення стосовно наслідків вчорашнього інциденту будуть прийматися іншими людьми — і в інших місцях.

Завтра, 27 листопада, Рада ЄС в Брюсселі буде виробляти загальноєвропейську позицію стосовно загострення конфлікту на Азові.

Захід, скликаний главою МЗС Австрії Карін Кнайсль, вочевидь, не стосуватиметься вальсів з Путіним.

Принаймні, на сьогоднішній зустрічі послів ЄС, яка передувала завтрашньому заходу, питання введення нових санкцій достатньо активно піднімалося.

І шанси на нові санкції в цій ситуації насправді є.

ЄС — це торгівельний союз.

І в ситуації з Донбасом - вперше зіткнувшись із гібридною війною і російськими заявами про "право народу Донбасу на самовизначення", частина західноєвропейських держав не надто прагнула в цю історію втручатись.

А от напад на кораблі у відкритому морі — байдуже, торговельні чи військові — це "стара і добра" морська війна, добре знайома британцям і французам, голландцям та іспанцям.

Побачивши таку "примару з минулого" - тим паче в ситуації, коли російську агресію неможливо правдоподібно приховати, вони діятимуть жорсткіше.

Конгрес США, що намагається встигнути до початку різдвяних канікул впоратися з масивом нормативних актів, нагальних для економіки США, цілком ймовірно, таки не встигне прийняти "пекельні санкції" цього року.

Але доручення притягти до відповідальності Росію, озвучуване республіканськими конгресменами в індивідуальному порядку, вже найближчим часом буде узагальнене в формальному документі.

Форму обіцяного канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель "посередництва у подоланні ескалації" наразі передбачити складніше.

Хотілось би вірити, що справа піде далі, аніж екстрене засідання в нормандському форматі - але гарантувати того наразі не може ніхто.

Втім, що б не робили наші союзники у справі деескалації на Азові, найкращі ліки від можливих загострень - це підвищення боєготовності армії і адекватна поведінка владної вертикалі у країні.

Тому, надіючись на допомогу США і ЄС, українським депутатам не варто було б забувати, що парламентська криза - не найкращий спосіб відповіді на загострення на фронтах.