Воєнний стан: Що нардепи і Порошенко показали українцям в Раді

Вчора Верховна Рада зібралася на позачергове засідання з метою розглянути законопроект про введення воєнного стану після захоплення росіянами в Азовському морі наших трьох кораблів і 23-х моряків.

Більше п'яти годин опозиціонери вилазили на президію, вимагали зустрічі з президентом, критикували його і банально торгувалися за умови ухвалення одного з найбільш важливих рішень для України за останні місяці.

Все це завершилося 276 голосами "за" і 30 - "проти".

Цілих три голоси несподівано дала група "Відродження".

З побаченого вчора в парламенті можна виділити кілька моментів.

Початковий Указ Петра Порошенка, що надійшов до ВР і став підсумком засідання РНБО в ніч на 26 листопада, пропонував ввести воєнний стан на всій території України на 60 діб.

Тобто до 25-го січня.

Це б відтерміновувало початок виборчої кампанії, яка стартує за 90 діб до виборів - 31-го грудня.

Вибори ж мали відбутися 31-го березня.

В Законі про воєнний стан чітко прописуються обмеження конституційних прав громадян, які можуть вводитися.

І хоча Олександр Турчинов наголошував на слові "можуть", а не обов'язково вводитимуться, і Петро Порошенко також повідомляв, що не планує користатися обмеженнями, зокрема "урізати" свободу слова, "радикали" Ляшка і "Батьківщина" Тимошенко вирішили зіграти саме на цьому.

Вони звинувачували Порошенка у бажанні через введення воєнного стану ледь не узурпувати владу.

"Оппоблок" від самого початку обіцяв не підтримувати рішення, бо це можливість для зриву виборів.

Ляшко вилазив на президію, поближче до Парубія, і хотів перерви та зустрічі з Порошенком.

Виглядало так, що в стінах парламенту було три політичних групи.

Одна в обличчі більшості нардепів з коаліції БПП і "Народного фронту" (мали свої умови) від самого початку підтримувала введення воєнного стану.

Інша - відверто проросійська, котра була в опозиції, відхиляла таку необхідність зміщуючи акцент на зрив виборів Порошенком через його низькі рейтинги.

А третя - політсили, котрі розуміли необхідність голосування за воєнний стан, але прагнули протиснути власні умови.

У цій групі були "радикали" і "Батьківщина".

Заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд ("Самопоміч") також казала, що воєнний стан на всій території України - це нагода маніпулювати виборами і згадувала про диктатуру.

От тільки "Самопоміч" дала голоси "за" через позицію, що від самого початку підтримували ідею воєнного стану.

Ляшківці і тимошенківці, грали на тому, що в указі Порошенка не прописаний конкретний перелік обмежень прав українців.

А також їх дивувало, що воєнний стан необхідно вводити по всій території України.

Ляшко апелював, що можуть обмежити право на освіту і дивувався, яким чином це допоможе у війні з агресором.

"Народний фронт" мав власний погляд на воєнний стан.

Вони хотіли введення ВС на 30 діб з можливістю пролонгації і лише на окремих територіях України.

Окрім цього політсила виступала за закріплення 31-го березня днем виборів.

В цьому плані їх підтримували в "Батьківщині" і у Ляшка.

Останні намагалися всіляко затягнути голосування і попіаритися на захисті українців від "президента-узурпатора".

За кілька годин з'явилася "Фейсбук-трансляція" звернення Порошенка, у якій той зазначив, що в РНБО йому рекомендували ввести воєнний стан на 60 діб, але він прийняв рішення про 30-ти денний термін.

Також президент обіцяв закріпити дату виборів на 31 березня, не вводити обмежень прав для українців, а також поки не проводити часткову мобілізацію, про яку говорилося раныше також.

Відповідно до цього згодом був виданий і новий Указ.

Ляшко побивався, що нардепи так і не бачили, що в ньому.

Парубій оголосив переву.

У той же час Порошенко приїхав до Ради, очікував на виступ в кабінеті Парубія близько години, та поїхав, коли зрозумів, що Тимошенко і Ляшко все зривають, створюючи балаган.

Голосування затягувалося, Порошенко вдруге приїхав у Раду, до зали внесли штандарт президента і він таки виступив.

Виглядав втомленим, роздратованим, але контролював себе.

Під час промови із лав "Радикальної партії" лунала лайка.

Порошенко навіть попросив не матюкатися.

Коли президент говорив про новий указ, Ляшко волав, що його не бачив і вимагав показати.

Президент України пояснив, що по всій Україні воєнний стан вводити не треба, а лише в регіонах, які межують з Росією, Придністров'ям і мають виходи до Чорного та Азовського моря.

А воєнний стан вводитимуть на 30 діб.

Перед голосуванням Ляшко побіг до Порошенка, спровокувавши штовханину з Мельничуком, який висунувся на захист президента, та ще кількох "радикалів" і нардепів від БПП.

В підсумку - депутати проголосували.

Ляшко та Тимошенко були у числі 276 депутатів, які дали голоси "за".

А згодом постанова про вибори президента 31-го березня 2019-го набрала 298 голосів нардепів.

Воєнний стан ввели на 30 діб в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Луганській, Донецькій, Сумській, Харківській, Чернігівській, Вінницькій областях.

Що все це було.

Те, що відбувалося в парламенті, можна назвати політичним цирком.

Особливо, якщо сконцентруватися на поведінці "радикалів".

Але якщо говорити точніше - ми побачили характерну картину передвиборчої кампанії.

Той випадок, коли ледь не всі розуміли необхідність голосувати за воєнний стан, бо в Азовському морі була пряма агресія російської армії.

Але хотіли власних умов.

Найбільше, що хвилювало велику частину політикуму після рекомендації РНБО і рішення Порошенка про введення воєнного стану - доля майбутніх виборів.

Про полонених моряків у Раді практично забули, навіть їхні прізвища не звучали, та і практично не згадувалися хлопці, яких захопили росіяни.

Хіба тоді, коли потрібно було пояснити, чому воєнний стан треба вводити.

Бо замість якогось чіткого плану лунала думка, що такий правовий режим допоможе нам захиститися від Росії та навіть звільнити моряків.

"Батьківщина" мала досить обмежений простір для маневру щодо критики воєнного стану.

Бо Тимошенко за ці роки приділила чимало уваги питанню війни з Росією, яку нарешті потрібно почати називати війною.

Тому Юлія Володимирівна і використала один інструмент - захист українців, яким не пояснили, які ж права обмежать.

Не проголосувати за воєнний стан вона не могла - електорат би не зрозумів.

Та сама ситуація у Ляшка.

Його політсила так само побивалася через українців, але все ж намагалася розширити поле для піару та наїздів, звинувачуючи президента в узурпації влади.

Робочий клас і простий люд, на який опирається Ляшко - цілком зрозумів посил.

Тимошенко і Ляшко витисли максимум із історії.

Як і Юрій Бойко, що зосередився на критиці Порошенка розуміючи, що його електорат не підтримує будь-які кроки лідера держави.

У Порошенка на історії з воєнним станом отримали і власні бонуси.

Безумовно, початкова ідея із впровадженням цього правового режиму по всій території України та ще й на 60 діб давала чимале поле для маневру.

Фактично вибори не відтерміновувалися, втім мала б припинятися агітація.

А в центрі уваги протягом всього часу був би головнокомандувач, який сконцентрував владу і протидію агресору виключно на собі.

Він вже став центральною фігурою - таким собі захисником України.

Нардепи, які його критикували, у багатьох маркувалися "агентами Кремля".

Історія в Азовському морі та введення воєнного стану мають нагадати українському виборцю, що в державі досі війна і є серйозні проблеми.

Українець також має побачити, хто може їх краще його захистити - дехто з лідерів соціологічних рейтингів, або ж діючий президент.

Порошенко зробив все, щоб виглядати в очах українців сильним державником.