Chatham House: Як Путін хоче перетворити Чорне море на "російське озеро"

ua наводить адаптований переклад аналітичної статті Chatham House "In Sea of Azov, Russia Again Tests Its Strength".

Російські війська атакували україські кораблі, взявши в заручники 23 моряків і поранивши 6 чоловік.

Перед атакою Росія тимчасово закрила до понеділка навігацію для трафіку, що слідував через протоку не під російським прапором.

Такі дії демонструють, як Росія створює ескалацію на Азові, від провокацій у повітрі та на морі, до прямих військових дій проти України.

Це останній крок в тривалих зусиллях Кремля по дестабілізації України.

Спірне море.

Військова напруга в Азовському морі поступово наростала з травня, коли був відкритий Кримський міст, що сполучає російський материк з Кримом, а ФСБ зупинила кілька українських риболовецьких човнів у Чорному морі.

Ескалація відбулася влітку, коли війська Кремля зупиняли та інспектували не російські кораблі, які йшли протокою, виправдовуючи це своїм "суверенним правом на внуттрішні води".

Україна, звичайно, відкидала таке твердження.

Москва завдає Україні економічних збитків на Азовському морі після анексії Криму в 2014-му.

Рибальство та вантажні перевезення між азовськими приморськими містами та рештою України - головним чином вугільні, металургійні та сільськогосподарські - були "задушені".

Ця ситуація впливає на локальну економіку вздовж узбережжя і дестабілізує ситуацію в українських портах Маріуполя та Бердянська.

Військовий тиск в Азовському морі є ще одним інструментом у довготривалій стратегії Кремля з метою зробити Україну політично слабкою і розділеною, особливо перед президентськими виборами в березні 2019-го.

Провокації на морі допомагають деморалізувати українську армію і безпекове керівництво, які стануть ключовою складовою виборчого циклу.

"Російське озеро".

Останні дії також є частиною широкої стратегії Кремля по перетворенню Чорного моря в "Російське озеро" під військовим пануванням Росії.

А також закріплення твердження, що Крим є частиною Російської Федерації.

Будівництво Кримського мосту, яке розпочалося в 2016-му році, стало важливим кроком у процесі інтеграції півострова.

Швидко послідувало розширення ВМС у Севастополі та Новоросійську.

З 2014-го, Чорноморський флот був модернізований та переобладнаний.

Таким чином Росія не тільки поширює силу на морі, а також символічно тримається за Крим.

Закриття протоки для транзиту, навіть тимчасове, продовжує демонструвати присвоєння Росією півострова.

Замість пробивання коридору між російським материком та Кримом через Маріуполь та окупований Донбас, Москва отримала зовнішній морський зв'язок між кримською морською базою в Севастополі та Новоросійську на Чорному морі.

Акція 25-го листопада була націлена на позбавлення України можливості посилити власні угруповання на Азовському морі.

Перешкоджання доступу до активів ВМС - це зручний спосіб продемонструвати, що присутність України в Азовському морі більше не вітається і військове підсилення не буде допускатися.

Обмежені опції.

Українські політичні можливості зараз обмежені.

Внаслідок атаки український парламент проголосував за введення воєнного стану на 30 днів у 10 регіонах, які мають кордон з Росією, Кримом та Азовським морем (також Чорним морем і Придністров'ям, - Depo.

ua ).

Хоча воєнний стан навряд чи стримає подальші російські провокації, це дасть Києву більшу доцільність військового планування та операцій.

Правовий режим передбачає обмеження конституційних прав, а також можливу затримку виборів.

Частково українська політична еліта побоюється, що це принесе користь президенту Петру Порошенко напередодні виборів в березні 2019 року та збільшить його підтримку серед громадськості.

Це дійсно стане причиною для занепокоєння, якщо воєнний стан буде продовжено після 30 днів.

Тим не менш, це кращий варіант, ніж вихід з двосторонньої угоди з Росією 2003 року про спільне використання Азовського моря.

Незважаючи на анексію Криму, така угода робить Азовське море спільною водоймою Росії та України і однозначно дозволяє вільно використовувати його.

Скасування угоди в односторонньому порядку матиме неприємні наслідки для Києва, оскільки це означатиме визнання легальною вимогу Москви щодо Криму та встановлення територіального морського режиму, санкціонованого ООН.

Це зробить більш важчим процес реінтеграції Криму.

Що далі.

Росія не хоче трансформувати агресію на морі в сухопутну операцію проти України.

Кремль задовольняє статус-кво.

Якщо такі випадки стануть рутиною в Азовському морі, потенціал помилок і прорахунків з обох боків - від Росії та України - зростає.

Тим не менш, недільне загострення нагадало, що війна в Україні далеко не закінчена, і що Росія розраховує на західне самозаспокоєння.

Поки що реакція Заходу була одностайною у підтримці територіальної цілісності України.

Але існують лише обмежені можливості для протидії - заклик до Києва демонструвати стриманість і потенційне запровадження більших санкцій проти Росії.

Захід давно відмовився від Криму.

Здається, так само відбувається і з Азовським море.

Не занурюючись у вимоги Кремля щодо України, західні політики повинні намагатися обмежити ризик прорахунків і тактичних помилок, а не посилювати їх.

Нещодавні заклики до військової присутності в західній частині моря можуть стати саме такими прорахунками, оскільки вони лише підштовхують Москву.

Воєнний баланс у Азовському морі сьогодні не на користь України.

Незважаючи на допомогу США, українські ВМС та можливості патрулювання не є засобом проти російських сил.

Щоб гарантувати певний ступінь доступу в спірних умовах, Україні потрібно збільшити свій військовий потенціал не тільки на морі, але й на суші через систему прибережної та повітряної оборони.