Мрія судді Вулфа: Як створити антикорупційний суд, що судитиме Путіна

Американський федеральний суддя Марк Вулф, відомий своїми антикорупційними справами, останнім часом зайнявся активним лобіюванням мрії всього свого життя.

Суть цієї мрії - наступна.

Вулф пропонує створити Міжнародний антикорупційний суд, МАКС.

Який міг би судити корумпованих високопосадовців та політиків з тих країн, де правоохоронна та судова системи не здатні протидіяти владі.

Корупція в найвищих ешелонах влади, як підкреслює Вулф, існує в багатьох країнах.

При тому керівники країн та їх наближені в більшості випадків уникають покарання, тому що самі контролюють поліцію, прокурорів і суди.

На думку прихильників створення Міжнародного антикорупційного суду, повинен бути створеним якийсь зовнішній інститут, який міг би звинувачувати, судити і карати керівників країни, інші громадяни якої не здатні застосувати закон стосовно свого керівництва.

З точки зору судді Вулфа, взірцем подібних корумпованих країн є Росія.

В інтерв'ю російській службі ВВС федеральний суддя приводить ряд випадків, коли західні фірми були покарані за хабарі, видані російським посадовцям.

Ці випадки були задокументовані, рух коштів був відстежений, і влада США передала Росії (ще в момент президентства Медведєва) фактично розкриті кримінальні справи проти багатьох російських чиновників.

Про жодну з них не було почуто після того ні слова.

При тому Макрк Вулф чітко розуміє, що заарештувати, приміром, президента чи прем'єр-міністра Росії - чи навіть якоїсь невеликої африканської країни - у нього не вийде.

Як же зможе в такому випадку МАКС карати своїх "клієнтів"?.

Як мінімум, один спосіб зіпсувати їм життя існує.

Якось так історично складається, що всі "незамінні" і "альтернативно-демократичні" лідери чомусь не дуже хочуть тримати свої гроші в своїх власних "альтернативно-демократичних" країнах.

І чомусь зазвичай ці гроші проходять або через Швейцарію, або через Велику Британію, або через офшори.

Як то, до слова, продемонстрували "панамські папери" - останні відголоски ефекту від яких вчуваються впродовж двох із гаком років - приміром, у вигляді сьогоднішніх масштабних обшуків і затримань у Deutsche Bank.

І якби ці країни стали учасниками угоди про Міжнародний антикорупційний суд - арештовувати незаконно отримані кошти було б цілком можливим.

Тим паче, що вже зараз у Лондоні існує Антикорупційний координаційний центр, до роботи якого приєдналися Британія, США, Швейцарія, Німеччина, Нова Зеландія та Сінгапур.

І який, за словами Вулфа, вже зараз міг би забезпечити роботою Міжнародний антикорупційний суд.

При тому, якщо глянути на ситуацію ширше, подібний суд міг би вплинути на ситуацію у світі не тільки витрушуючи путіські чи чиїсь іще заначки у швейцарських банках.

Навіть сам факт проведення розслідування і винесення вироку стосовно того чи іншого корупціонера найвищого рівня примушував би західних лідерів вибудовувати стосунки із ним, оглядаючись на власну пресу і виборців.

Ну, просто щоб не читати потім матеріалів з підзаголовком "Наш президент тисне руку злодієві, що вкрав із казни своєї країни 10 мільярдів".

За словами Вулфа, істотний запит на роботу міжнародного антикорупційного суду є з боку країн Африки та Азії.

Де чітко розуміють, що через державну корупцію країни залишаються убогими, а молодь, втративши надії на адекватне життя, або втікає до Європи, або поповнює ряди екстремістських збройних угруповань.

Наразі судді Вулфу з його химерною мрією можна хіба лиш побажати успіху.

Ну і порекомендувати братись за ручку вхідних дверей свого помешкання обережно, а краще - одягнувши рукавичку.

Просто так, на всяк випадок.