Обшуки у "Паші-мерседеса": Навіщо СБУ трусить московських попів

Сьогодні співробітники Служби безпеки України провели обшук за місцем проживання предстоятеля Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Павла – на території підсобного господарства Києво-Печерської Лаври у селі Вороньки Бориспільського району.

Про те, що знайшли, обіцяють повідомити додатково.

Цікаво, що СБУ стверджує: майновий комплекс, де відбувся обшук, "належить митрополиту Павлу (Лебедю)".

Натомість у Лаврі наполягають, що комплекс "зареєстрований на Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру".

Слідчі дії здійснено у межах кримінального провадження за ч.

2 ст.

161 ККУ (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, розпалювання міжконфесійної ворожнечі).

Хто ж такий цей намісник Києво-Печерської Лаври, і чому ним зацікавилася спецслужба? Петро Дмитрович Лебідь, він же владика Павло, митрополит Вишгородський і Чорнобильский, намісник Успенської Києво-Печерської Лаври, вікарій Київської митрополії, постійний член Священного Синоду УПЦ Московського патріархату – волинянин.

Навчався у Луцькому технікумі радянської торгівлі.

Не цурається світу: не лише неодноразово був депутатом обласних рад Волині та Київщини, але й позиціонував себе як активний прихильник попередньої влади, з низкою чільних представників якої товаришує.

Був депутатом Київради від "регіоналів".

В інтерв'ю назвав себе засновником Партії регіонів водночас із Азаровим і Рибаком.

22 січня 2014 року, коли на Майдані вже пролилася кров, провів публічне богослужіння в Лаврі у присутності тодішнього президента Януковича.

Скандально "уславився" неодноразовими конфліктами з журналістами, які намагалися взяти у нього коментарі з приводу дорогого автомобіля та інших престижних речей, які він отримував у подарунок.

За пристрасть монаха до атрибутів розкішного життя його назвали "Паша-мерседес".

Після зміни влади регулярно "попереджує", що "радикали готують захоплення Лаври" та інших храмів і монастирів, які "знаходяться у віданні канонічної Української Православної Церкви".

Востаннє з таким зверненням, яке не сприяє міжконфесійному миру в країні, виступив у вересні через You.

Tube-канал Києво-Печерської Лаври.

Роком раніше писав листи до керівництва держави, СБУ, МВС, Генпрокурора з проханням попередити захоплення Лаври.

Націоналісти навіть були змушені спростовувати наявність у них відповідних намірів.

За свої висловлювання митрополит Павло потрапив до розділу "Чистилище" сайту "Миротворець".

Там його названо антиукраїнським пропагандистом і противником незалежності українського православ'я.

Підставою для внесення у базу стало відео в You.

Tube, де митрополит погрожує "божим прокляттям" тим, хто поверне Києво-Печерську Лавру Українській церкві.

На терміново скликаному брифінгу Павло постав у подобі "лебедя миру".

Говорив тихим голосом, ласкаво посміхався, як і личить справжньому пастирю.

І аж не вірилося, що це той батюшка, який проклинав журналістів і розпоряджався гнати їх з Лаври.

Сьогодні він запевняв, що "ніколи не був проти суверенітету своєї держави".

А її дії "проти церкви" назвав "певною мірою неправомірними".

Скаржився на тиск влади на себе і "багато інших єпископів і священиків".

"Те, що мені інкримінують на основі релігійності якість непорозуміння, що я неправильно відношуся до Патріарха Варфоломія (предстоятеля Вселенського патріархату – Ред.), що якимись нецензурними словами називав Філарета (патріарха Української православної церкви - Ред.) – це все є домисли і неправда", - переконував Павло.

І наступним же пасажем засвідчив, що залишається противником української церкви: "Я Михайла Антоновича Денисенка як людину поважаю, але він не є патріархом… бо за ряд порушень наша церква його відлучила від богослужіння і предала анафемі 1995 року, коли він був митрополитом Київським".

Держава, переконаний батюшка, не має права втручатися у це питання, яке є суто церковним.

Нагадав, що у цей час відбувається ревізія майна Лаври за наказом Міністерства культури.

"Даний наказ, щоб були перевірені всі реарітети", - цитуємо з оригіналу.

Визнав, що під час ревізії "ніхто нікого не штурмував і не турбував".

"Головне, щоб у нашій державі настав мир", - ця його теза збіглася з написами на білбордах Вадима Новинського, спонсора кремлівського православ'я, обраного головою фракції "Опозиційного блоку" у Верховній Раді, і його Партії миру.

Зрештою, не втримався Павло від критики на адресу закону про державну мову.

"Для чого його ухвалювати, адже ми й так живемо в Україні", - задав хитре питання представник московської церкви.

Справді, зараз вперше з моменту відродження Лаври у 1988 році комісія Міністерства культури проводить там перевірку святинь і цінностей.

Перевіряють "наявність мощей у Ближніх і Дальніх печерах Лаври", – повідомляє інформаційно-просвітницький відділ УПЦ МП.

Причиною стала стурбованість Мінкульту щодо збереження історичних і культурних цінностей у храмах УПЦ МП.

Існує не позбавлена глузду думка, що після чи перед наданням Томосу Українській церкві цінне майно з храмів, які зараз використовуються УПЦ МП, можуть незаконно вивезти до Росії.

Перевіряють і стан збереження майна у Свято-Успенській Почаївській лаврі, що у Тернопільській області.

Кількома тижнями раніше Міністерство юстиції за скаргою заповідника скасувало незаконну передачу комплексу споруд Почаївської лаври в оренду Московському патріархату аж до 2052 року.

Мова про два великі собори, монастирські келії, архієрейський будинок – загалом шість споруд, які перебувають, повторимо, у державній власності.

Представники московської церкви користуються цими абсолютно законними перевірками як інформаційним приводом для заяв про тиск на них і про те, що перевірки стануть приводом передати Лаври церкві українській.

З одного боку, такі заходи з боку держави справді можна витлумачити як примус Московської церкви в Україні до миру – відмови від вчинення перешкод створенню Української помісної православної церкви.

Проте, враховуючи наміри Кремля малювати своєму ідеологічному філіалу в Україні – УПЦ МП - образ "церкви-мучениці", влада діє абсолютно правильно.

Адже у контрольованих росіянами церковних спорудах можна знайти чимало цікавого.

Скажімо, документи про політичні зв'язки з попереднім режимом, російськими спецслужбами або документальні сліди зловживань господарського характеру.

Чи, зрештою, банальну підміну церковних цінностей, факти їхнього збуту.

І тоді стане зрозуміло: церква-"крадійка" не може бути "мученицею".