Двічі герой: Навіщо депутати знову витягли карту Бандери

5 грудня в парламенті зареєстрували цікаву постанову.

Цікаву – і, можна сказати, характерну.

Два десятки народних депутатів пропонують звернутися до президента із пропозицією "присвоїти звання Героя України Бандері Степану Андрійовичу (посмертно)".

Коли цю постанову розглядатимуть в Раді, і які списи навколо неї ламатимуть – поки що невідомо, але є всі підстави поговорити про неї в історичному розрізі.

Майже 9 років тому, 20 січня 2010 року, тодішній президент Віктор Ющенко своїм указом присвоїв Бандері це звання.

А 2 квітня того ж року Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням скасував президентський указ.

Скасував елегантним щиглем: "Відсутність підстав для нагородження позивач доводить аналізом положень Конституції України, Закону України "Про державні нагороди", головним з яких є те, що нагороджувана особа не є і ніколи не була громадянином України, що уможливлює нагородження саме даною державною нагородою".

І от маємо нову спробу.

Для початку – про рішення суду.

Дійсно, Степан Бандера ніколи не був громадянином України (а саме цього вимагає Статут звання Герой України ).

Ба більше, він і громадянином УНР ніколи не був – тільки ЗУНР.

Тобто тут і подію 24 серпня 1992-го, коли президент УНР в екзині Микола Плав'юк передав відповідні документи президенту України Леоніду Кравчуку, таким чином засвідчивши правонаступництво нинішньої України щодо УНР – не прив'яжеш.

Втім, українське законодавство тим і відрізняється, що можна прив'язувати що завгодно і куди завгодно.

Принаймні, на словах, як популісти люблять на підставі Конституції вимагати для "маленького українця" дешевий чи взагалі безкоштовний газ.

Але головна в цій історії навіть не юридична сторона питання.

А етична, логічна, якщо хочете, сторона адекватності.

Для початку давайте згадаємо, що це звання – Герой України – за часи незалежності було просто страшно дискредитоване.

Ось вам список персон , яким присвоєне це звання – подивіться нагородження до моменту втечі Януковича.

Як ви думаєте, приємно було б Бандері знаходитися у одній шерензі із цими персонажами?.

А тепер подивіться список нагороджених після 20 лютого 2014-го.

Майже всі – крім Небесної Сотні та кількох активістів на кшталт Володимира Жемчугова – це військові, які воюють чи воювали за незалежність України на російсько-українській війні.

Як бачите, Степан Андрійович ні в ті списки, ні в ці ну ніяк не вписується.

До 2014 року нагороду і звання роздавали кому завгодно, після краху януковичського режиму принцип нагородження став значно адекватнішим.

Питання – навіщо заради Бандери цей принцип ламати? Чи він без цього звання має мало поваги і пошани в українському суспільстві? Аж ніяк – всього цього у нього стільки, що Коновалець із Мельником позаздрили б.

Та й у нагородженнях за таким, "історичним" принципом можна докотитися до героїв України Тараса Шевченка чи взагалі Володимира Великого.

Трохи смішно – і не-трохи дискредитує звання, хоч і з протилежного від кучмівсько-януковичського принципу боку.

Хочете відзначити Бандеру, хочете зібрати якийсь національний пантеон? Створіть якийсь відповідний титул, який би надавався винятково посмертно, причому з люфтом у мінімум 50 років – тобто для персон із однозначно минулих епох.

І збирайте цей Пантеон – причому в буквальному смислі, переносячи могили в одне місце, яке стане священним для кожного українця.

А у звання "Герой України" інша суть, інший функціонал, якщо хочте.

Крім того, давайте подивимося на список депутатів, які запропонували цю ідею.

БПП і НФ.

Навіщо їм це? Так вибори ж на носі.

Можна згадати, що Ющенко вчинив перше присвоєння Бандері між 1 і 2 турами своїх останніх президентських виборів.

Як не попіаритися на такому славетному прізвищі.

До того ж майже всі ініціатори представляють Галичину та Поділля – тобто регіони однозначно патріотичні, для яких Бандера - не нацистський посіпака, а справді герой.

То чом би не козирнути – не на президентських, а на парламентських виборах, у себе в окрузі – цим фактом.

Мовляв, бачте, це завдяки мені Бандері звання Героя, вкрадене донецькими, повернули! Смішно, скажете ви.

А вибирати Парасюка за пустопорожній виступ на Майдані – не смішно?.

До того ж, у разі протесту з боку інших умовно проукраїнських політичних сил – а він цілком може бути, навіть з боку умовно націоналістичної "Свободи" – можна відігратися на них, що особливо актуально для представників "Народного фронту", рейтинги якого, відповідно до багатьох соцопитувань, давно знаходяться в районі статистичної похибки.

Мовляв, бачте, хто тут патріот, а хто Бандеру не поважає.

Чи принесе ця повторна "героїзація" якийсь електоральний профіт Порошенку? Можливо.

До речі, на парламентських виборах 2014 року БПП набрав більшість голосів не в галицьких областях, а на Поділлі, в центрі, на півночі та частині півдня України, де бажаючих побачити Бандеру знову Героєм України не так багато, як у Стрию чи Коломиї.

Тобто це може бути така спроба зіграти на галицькому електоральному полі.

Втім, навряд чи Порошенку можна розраховувати на якийсь серйозний ефект від цього рішення.

Щось, може, і додасться, але у досить скромних рамках.

Одним словом, звання Героя України для Бандери знову, як і тоді, 2010 року – ніяк не вписується в українські реалії.

Тільки з протилежної щодо тих часі причини.

Тоді владу отримали антиукраїнські сили, яким Степан Андрійович стояв поперек горла.

А тепер в Україні і у українців – нові герої, герої сучасної України, які ведуть свою війну за незалежність.

2010-го у нас таких героїв просто не було, тож, можливо, і був якийсь символічний сенс у піднятті на щит саме провідника ОУН(б).

А тепер, коли у нас є Кульчицький і Сліпак, Завада і Гордійчук – вибачте за прямоту, постать Бандери відходить на ті історичні позиції, де їй і належить бути.

І ще одне, можливо, моє суб'єктивне.

При всій повазі до Степана Бандери, у мене викликає подив те, що забувають ще як мінімум двох рівновеликих йому персонажів тієї епохи – Євгена Коновальця та Романа Шухевича.

Шухевичу, до речі, теж присвоїли за Ющенка звання Героя України, а за Януковича позбавили.

Чому ж тоді ви за Головного Командира УПА не згадуєте, шановні нардепи? Про творця Організації Українських Націоналістів, таке враження, вони і не знають.

І це ще один аргумент проти цього нагородження.

Не ставте хоч зараз когось одного вище за іншого.

Всі вони – Коновалець, Бандера, Шухевич – внесли свою лепту в українську історію, в майбутню українську незалежність.

Як і Мазепа з Хмельницьким, як і Володимир з Ярославом.

Тож вшануйте їх, але вшануйте гідно, без прив'язки до нагород сьогодення, і без виставляння одного поперед іншого.

Вони всі – наша історія і наші герої.

Не варто ліпити з когось одного героя, більшого за інших.