Лукашенко ще бореться: Як Путіну не вдалося поглинути Білорусь на "передноворічному обіді"

Вчорашні переговори президентів Росії та Білорусі не обіцяли бути ні легкими, ні швидкими.

Як писало Depo.

ua , впродовж останніх місяців Москва жорстко пов'язала збереження економічних преференції для Мінська з "поглибленням інтеграції".

А інтеграцію в Кремлі пропонували настільки глибоку, що вона передбачала відмову Білорусі від помітної частини інститутів незалежної держави - на кшталт Центробанку та власної митниці.

У відповідь на що президент Лукашенко, за чутками, провів нараду з вищими білоруськими посадовцями, присвячену жорсткому тиску з боку Росії, і ухвалив на ній рішення "до кінця стояти за незалежність".

І навіть напередодні вчорашньої зустрічі російський прем'єр Дмитро Медведєв у черговий раз нагадав про необхідність злиття державних інституцій Росії і Білорусі в рамках Союзної держави.

А перший віце-прем'єр і міністр фінансів Росії Антон Силуанов перед самою зустріччю заявив про те, що компенсація втрат Білорусі, пов'язаних із виконанням російського "податкового маневру" в ході якого Мінськ буде вимушений сплачувати всі податки на російську нафту та нафтопродукти, можлива у тому випадку, коли в Союзній державі з'явиться "нарешті, наприклад, хоча б єдина валюта".

На такому інформаційному тлі російські експерти та журналісти роздумували про наслідки "поглинання Білорусі" як про практично вирішену справу.

І навіть знаходили у всій цій історії "геополітичне виправдання", яке полягало в тому, що Путіну, звичайно, треба буде знову обиратися на посаду президента в 2024 році, що за російсько Конституцією ніби як не дозволено.

Натомість створення реальної "Союзної держави" дозволить російськму президенту знову "обнулити лічильник" періоді свого правління - адже "Союзом" він ще не керував.

Втім, у свою чергу білоруський президент на роль бек-вокалу для Володимира Володимировича демонстративно не поспішав.

І за день до зустрічі також заявив, що Москва відхилила всі пропозиції Мінська щодо цін на газ і компенсації за "податковий маневр" в нафтової галузі.

А заодно натякнув, що така позиція ні до чого доброго не приведе.

Тому нікого не здивував той факт, що з вчорашньої чотиригодинної зустрічі, в якій взяли участь не тільки президенти обох країн, але й без малого половина кабмінів Росії та Білорусі, вийшло доволі мало результатів.

Якщо говорити коротко, то прес-служби обох президентів повідомили про якесь достатньо неозначене "зближення позицій" сторін.

Зокрема, за даними речниці білоруського керівника Наталі Ейсмонт, "були зближені" позиції стосовно ціноутворення на газ, роботи білоруського нафтопереробного сектора в умовах російського "податкового маневру", та поставки білоруських продуктів харчування на російський ринок.

А перший віце-прем'єр і міністр фінансів Росії Антон Силуанов розповів журналістам, що Росія і Білорусь "створять робочу групу для підготовки пропозицій щодо інтеграції і вирішення спірних питань".

"У нас ціноутворення на газ – з цим питанням ми повинні визначитися і, починаючи з 2020 року, виробити пропозиції щодо формування цін на цей вид енергії", - розповідав він на прес-конференції, явно намагаючись сказати щось чітке й конкретне.

Але відчуваючи при тому, що чітка й конкретна констатація того факту, що переговори фактично провалились, не сподобається декому у Кремлі.

Втім, той факт, що Путін та Лукашенко прийняли рішення іще раз зустрітись до Нового року - попри вчорашній "передноворічний обід" - достатньо прозоро натякає на те, що домовленостей з розряду "пільги на вуглеводні в обмін на державний суверенітет" досягнуто не було.

Що, загалом, і прогнозовано.

З одного боку, і Олександр Григорович не для того стільки років лавірував у своїй багатовекторній політиці, щоби легко "здати" суверенітет.

І не для того він, врешті-решт, сина Миколку стільки років ростив, без зайвої сором'язливості позиціонуючи його як єдиного легітимного наступника.

І помітимо, майже виростив.

Це для кандидата на посаду президента 14 років - безнадійна молодість, а для спадкоємця престолу - цілком пристойний вік.

З іншого боку, і Володимир Володимирович вже не той, яким був.

П'ятнадцять років існування без дієздатної опозиції, без реального політичного конфлікту, сильно зменшили здібності Путіна до переговорів і пошуку компромісу.

Тому, здається, на президентів Росії та Білорусі чекає ще не один "перед", а також і "післяноворічний" обід.

Питання полягає лише в одному.

Рано чи пізно Володимир Володимирович зрозуміє, що добровільного приєднання Білорусі до Росії не трапиться.

Від того, яке рішення він прийме після цього, залежить доля сусідньої до нас держави.

А почасти - й наша власна.