Темні дні Мадуро: Чи введе Путін війська у Венесуелу

Венесуела повільно, але впевнено поринає в дедалі глибший морок.

Більш ніж сумнівна "перемога" Ніколаса Мадуро на президентських виборах, яку відмовились визнавати не тільки на Заході, але навіть у сусідніх латиноамериканських країнах, продовжує невпинно руйнувати політичну реальність в країні.

Формально Мадуро вже тиждень як приступив до виконання президентських обов'язків.

Власне, виконувати їх він ні на мить і не переставав ще з 2013 року.

Він також провів інавгурацію, на яку приїхали представники Росії, Туреччини та Ірану.

Втім, паралельно існує дуже багато "але".

По-перше, на першій же цьогорічній парламентській сесії Національної асамблеї Венесуели президента Мадуро визнано нелегітимним.

"Ми підтверджуємо нелегітимність Ніколаса Мадуро", - заявив спікер Хуан Гуайдо, на думку якого 10 січня Мадуро просто "узурпував владу", зважаючи на що Національна асамблея стала "єдиним законним представником народу".

Що характерно - у своїй промові Гуайдо закликав військових Венесуели підтримати зусилля, спрямовані на "відновлення демократії".

По-друге, громадяни Венесуели дуже-дуже роздратовані не зовсім коректним, на їхню думку, потрактуванням їхнього волевиявлення, в зв'язку з чим планують 23 січня масово вийти на вулиці з вимогою відставки Мадуро.

При тому навіть тюремні терміни, які неодноразово пообіцяв учасникам протестів Мадуро, здається, їх не надто лякають.

І, по-третє, заклик парламенту до військових не залишився без уваги.

Першими на нього відгукнулись військові з елітних підрозділів, яких Мадуро минулого року звинуватив у підготовці перевороту і засудив до тривалого тюремного ув'язнення.

Втім, засудити виявилось простіше, ніж ув'язнити - військові тимчасово покинули країну, розбивши табори в Перу.

І зараз, коли парламент Венесуели оголосив їм амністію, вони виступили з відозвою, в якій стверджують, що не визнають Мадуро президентом країни, попереджають всі зацікавлені сторони, що він - узурпатор, і надалі виконуватимуть розпорядження парламенту.

За чутками, у "армії в екзилі" є чимало симпатиків у рядах збройних сил, які наразі залишились у Венесуелі.

Все це відбувається на тлі епічної економічної катастрофи.

Минулорічна інфляція склала рівнісінько один мільйон відсотків.

У країни більш ніж 100 мільярдів доларів зовнішніх боргів, сплачувати які, ясна річ, немає звідки.

З 29 мільйонів мешканців країни (за даними 2010 року) за останніх три роки від 3 до 7 мільйонів втекли за кордон, спровокувавши одну з найбільших міграційних криз на планеті.

І швидкість міграції наразі тільки наростає.

Не в останню чергу тому, що в багатьох регіонах країни починається голод.

І все це, помітимо, стосується країни, яка має найбільші розвідані запаси нафти на планеті - 298 мільярдів барелів, що більше, ніж в Саудівській Аравії (268 мільярдів), і набагато більше, ніж в Росії (80 мільярдів).

Такими єрезультати економічної політики Мадуро і його попередника, Уго Чавеса.

За таких умов можливість революції в країні видається питанням часу.

Але якщо вона таки трапиться - це буде революція людей, які втомились від соціалізму і пошуків "особливого шляху", втомились від ненависті до США та любові до Росії, яку активно проповідує Мадуро.

Тому подібна революція зовсім-зовсім не підходить Володимиру Путіну.

І він, ймовірно, зробить все можливе, щоб її уникнути.

Звичайно, це вимагатиме більших ресурсів, ніж періодичні візити російських стратегічних бомбардувальників, які були символами російсько-венесуельської дружби дотепер.

Зважаючи на географічну віддаленість, допомога Мадуро хоч зброєю (якої в президента Венесуели і без того достатньо), хоч "зеленими чоловічками" не буде ні дешевою, ні простою.

Але візити президента Венесуели до Москви, а російських військових - до Венесуели недвозначно натякають на можливість щільної співпраці між двома "майже легітимними" президентами двох вельми віддалених країн.

Чи зможуть російські війська, в разі потреби, втримати Ніколаса Мадуро при владі? Відповідь, скоріше за все, негативна.

В разі широкомасштабного народного руху, який підтримають як сусіди Венесуели, втомлені від хвиль мігрантів, так і США, втомлені від Мадуро, особливих шансів у "новообраного" керівника Венесуели немає.

А от влаштувати криваву колотнечу, давши якісь гарантії Мадуро і підтримавши його зброєю та живою силою, Володимир Путін цілком здатен.

І степінь його рішучості в цьому питанні ми зможемо точно оцінити вже в найближчі тижні.