Найбільший жах Польщі: німецький парламент може ухвалити закон, який значно спростить міграцію

Досі в пошуках заробітку українці їхали переважно в Польщу, Росію, Італію, Чехію, Угорщину, Португалію.

А цього року полювання на якісні кадри починає Німеччина.

В країні - переломний момент.

Робочої сили не вистачає настільки, що парламент збирається ухвалити закон, на який не відважувався три десятиліття, йдеться у сюжеті ТСН.

Пінг-понг з американцем, кава від італійця, обговорення з австралійцем.

В офісі українки Христини – справжня мультикультурність.

Земляків стає все більше.

"Тут уже просто ходять жарти реально, що скоро українці заповнять половину компанії", - розповідає співробітник компанії з пошуку нерухомості Христина Сваричевська.

Христина - лідер команди IT-спеціалістів, слова керівник чи начальник тут не люблять.

Роботу їй запропонували після навчання в Німеччині.

Вона працює за так званою "блакитною картою".

Це дозвіл на роботу для людей з вищою освітою.

Його ввели в 2012 році і це був перший крок Німеччини до відкриття ринок праці.

"Ти приходиш в міграційну службу в Німеччині, всі знають, що таке "блакитна карта", і українців вже ідентифікують, і впізнають, і вже знають, що це наші ІТ спеціалісти, що їх дуже дуже багато, зокрема, і в моїй тут компанії, де я працюю.

Принаймні на 1 поверсі зі мною працює шестеро українців", - зазначає вона.

Український десерт і вегетаріанська вечеря – у Берліні Христина мешкає із чоловіком - українцем і також "айтішником".

Німецьку посаду випускник радіофізичного факультету університету Шевченка знайшов в Україні.

"Я склав резюме і просто почав його розсилати на всі вакансії, які тільки були", - розповідає він.

Співбесіди проводили по скайпу, а диплом взагалі цікавив тільки чиновників міграційної служби.

Навіть знання мови не вимагали, на роботі і Олексій, і Христина спілкуються англійською.

"Якщо ти виходиш буквально за центр 2 кілометри там вже все англійська мова закінчується і починається світ Німеччини, і ти приходиш в супермаркети, оце перше, де ти зустрічаєшся зі своєї безпомічністю, і коли ти потрапляєш в інший соціум, тобто ти намагаєшся знайти сіль.

Тобто я перший тиждень жив без солі, бо я просто не міг знайти", - зазначає Олексій.

Зарплата спеціалістів з “блакитною картою” від 52 тисяч євро на рік і вище.

Молодій родині вистачає на оренду квартири в центрі Берліна вартістю в тисячу євро на місяць і головне – на улюблене - подорожі.

Українка Світлана у центрі догляду за людьми похилого віку працює вже два роки.

Утім історія її працевлаштування не безхмарна і нагадувала гостросюжетну драму.

"Я була прохачем притулку.

Ну а як, іншого варіанту у мене тоді не було", - зазначає вона.

Тоді – це в 2015 році, Світлана з дітьми та хворим чоловіком виїхала від війни - до Польщі, а потім до Баварії.

Вона знала - шанси на отримання притулку для українців мізерні.

Та замість чекати на рішення чиновників і отримувати соціальну допомогу, медсестра за фахом засвоювала мову, вчилася і працювала доглядачкою за людьми похилого віку.

Попит на такий медперсонал у Німеччині шалений.

Ось 90-річний Мартін гордо показує фото дружини – їй 99, а справжня модель.

Та і у самого пам’ять у свої 90 - дай Боже кожному.

"Світлана працює дуже добре, вона швидко вчиться, надзвичайно швидко вивчила німецьку мову, вона дуже важлива для нашої команди", - підкреслює керівник центру для догляду за людьми похилого віку Біргіт Шедер.

Статусу біженця українці не дали і вона попросила дозволу вчитися і працювати.

Німецька мрія розбилася на світанку, у двері подзвонили поліцейські –депортація.

"Якщо люди хочуть знати як це відбувається, то можна сказати дійсно несподівано.

Ти спиш вночі.

Як правило це вночі.

У нас було в 4 ранку.

Ви будете депортовані", - розповідає жінка.

У Німеччині за Світлану заступилися і на роботі, і просто знайомі німці.

Через 10 днів німецький суд повернув Світлану з родиною назад.

Не як біженку, а як добре інтегрованого спеціаліста, фахівця, якого критично потребує німецький ринок праці.

Це – унікальний випадок у практиці, каже адвокат з питань міграції.

"Світлані дозволяють закінчити тут навчання і потім два роки працювати і потім я виходжу з того, що вона отримає довготривалу посвідку на проживання, бо вона вже провела тут чимало часу", - розповідає він.

Історія українки з Донецька безпрецедентна, однак вже скоро німці дозволять жити, вчитися і працювати мігрантам, яким відмовили у статусі біженця, але не можуть вислати додому – спочатку на 2 з половиною роки.

Бо краще дати людям заробляти, аніж дозволити жити за гроші німецьких платників податків – кажуть у цьому центрі, де навчають будівельним спеціальностям.

"Попит на будівництво у Берліні дуже високий, усі будкомпанії зайняті під зав’язку.

Я буквально вчора говорила з підприємцями, вони буває змушені відкладати замовлення або не можуть реагувати на спонтанні проекти, тому що у них просто не вистачає людей.

І така ситуація на багатьох підприємствах", - зазначає керівник центру з навчання будспеціальностей Герріт Вітшас.

От тільки тут без німецької вже ніяк.

"Це звичайно питання безпеки, бо якщо я не знаю, чи можна мені ступити ліворуч чи праворуч або звідки насувається кран, то як тоді працювати, потрібно володіти німецькою мовою", - підкреслює жінка.

Так вирішила і німецька влада.

Базове володіння німецькою – передумова для трудової міграції.

Більше не хочуть повторювати помилки післявоєнних років – коли мігрантів запрошували працювати, а не інтегруватися.

"Ми готові стати країною мігрантів для кваліфікованої робочої сили", - заявив федеральний міністр економіки Петер Альтмайер.

Шукати роботу дозволять і на місці – відповідну візу даватимуть на півроку, головне мати гроші на шість місяців життя в Німеччині і не зазіхати на соціальну допомогу.

Закон про трудову міграцію збираються затвердити в парламенті Німеччини упродовж цього року.

Діяти він почне вже з 2020.

Тут кажуть – переломний момент в історії країни.

Уже в перший рік в Німеччині очікують до 200 тисяч мігрантів.

Вважають, що тільки так є шанс зберегти економіку і рівень добробуту в країні.

А де німецька гостинність наробила переполоху, так це в Польщі.

Тут прогнозують – якщо українці поїдуть працювати в Німеччину, ВВП країни обвалиться на третину.

Марина та Анна виготовляють деталі до освітлювальних приборів.

Тут реалізують проекти у 20 країн світу.

Третина персоналу на заводі в місті Кентшин – українці.

Без них, кажуть, не зможуть виконувати великі замовлення.

"Ми чули про те, що німці відкриють ринок праці для українців.

У якійсь мірі ми сприймаємо це як загрозу для нас, поляків.

Ми побоюємося того, що частина українських працівників емігрує до Німеччини і там буде працювати.

У такій ситуації у нас могли б з'явитися проблеми із пошуком працівників", - пояснює операційний директор Ярослав Кшиштоф Лободзінський.

І здається острах поляка не марний.

Якщо Німеччина дійсно відкриється, то більшість українців поїдуть у Німеччину, покинуть Польщу через заробітну плату.

Вивчити чужу мову і поміняти країну – не тільки для заробітку, а щоби побачити світ.

Молоді українські IT-спеціалісти уже міркують отримати німецькі паспорти і так отримати ще більше свободи пересування.

"Ми майже кожен місяць подорожували останні 3 роки якусь нову країну, ми в принципі по Європі багато де поїздили, по самій Німеччині і для нас це було настільки круто", - розповідає IT-спеціаліст Христина.

А Світлана, яку в Німеччину сенсаційно повернули ще до чинності нового закону, мріє колись повернутися додому, в мирний український Донецьк.

Із відкриттям ринку праці Німеччина стає серйозним конкурентом за розумні голови і вмілі руки.

І Україна дуже зручний для цього банк людських ресурсів.

Варшава, яка колись зробила ставку на українців і виграла- має чого переживати з цього приводу.

Але тепер питання чи не пора переживати офіційному Києву і національному бізнесу, якщо країна зостанеться без слюсарів, медсестр, айтішніків і будівельників.

Бо як тільки вони скажуть "Я" на запитання "Шпрехен зі дойч?" ціна їх рук і голів підскочить у 5 чи навіть 10 раз.

І втримати їх стане дуже важко.

Наталія Фібріг.