"Малолітні ультрас "Динамо" самі просять суспільство їх зупинити"

Днями в соцмережах поширювали відео, як зграя підлітків ногами гамселить лежачого.

На вигляд нападникам від 15 до 18 років.

Вони дуже збуджені, кричать і сміються.

Жителька Києва Ілона Силенко, яка не тільки стала очевидицею подій, а й намагалася захистити жертву нападу і теж була побита, зазначила, що все відбувалося біля станції метро "Палац спорту", в районі ТЦ "Гулівер".

Підлітки гуртом напали на одного перехожого.

На відео вони пояснюють свій вчинок тим, що він "вдарив дівчину ногою".

Деякі ЗМІ одразу записали їх в нацисти.

Є відомості, що учасники цього угрупування є учасниками руху ультрас "Динамо".

Цю версію підтверджує відео, на якому невідомі хлопці старшого віку проводять з нападниками виховну роботу, оголошують їм заборону ходити на сектор і в "Гулівер" (за деякими нападами, ця компанія скоїла ще кілька нападів біля цього ТЦ) тільки з мирними цілями.

Хлопці вибачаються, що "налетели толпой на мужиков", потім присідають, віджимаються і роблять інші спортивні вправи.

Проговорюється, що з дівчатами теж провели розмову і вони вибачилися за свою поведінку.

Варто зазначити, вибачаються вищезазначені молоді люди не перед жертвами своїх жорстоких нападів, а перед своєю спільнотою.

В коментарях користувачі соцмереж пишуть, що це вже не перший випадок, банда підлітків побила безпритульного в районі Бесарабського ринку.

Ще розповідали про конфлікт в ТЦ Ocean Plaza, там дівчата, серед яких була та сама моторна юнка в червоній куртці з відео, чіплялися до людей і погрожувала, що зараз "пацаны со стрелки на "Гулливере" приедут сюда, и вам всем будет п*здец".

Бачили їх і біля "Гулівера", де вони погрожували дітям, а потім почали масову бійку.

Подібні новини лякають багатьох, адже приводом для нападу цієї банди може стати будь що, а нападають вони гуртом на одного, тож захиститися від них дуже важко.

Цьому явищу навіть дали окрему назву – хеппіслепінг – побиття заради розваги.

Воно існує в різних країнах світу, тепер - поряд з так званою субкультурою ТРЦ, це коли підлітки проводять увесь вільний час в торгових центрах.

Там вони не тільки гуляють, спілкуються і приміряють речі в магазинах, існує кілька, так би мовити, культових способів розважитися.

Підлітки займаються дрібними крадіжками, беруть участь в "челенджі-24 години", завдання якого – сховатися в ТЦ перед закриттям і залишитися там на ніч, так, щоб тебе не спіймали.

Влаштовують змагання "на слабо" - наприклад, надкусити кілька тортів на прилавку і піти.

Бійки і напади на перехожих біля ТЦ - також частина цієї культури.

Про те, чому виникають підліткові банди, як уникнути того, щоб ваша дитина до них приєдналася і що робити, перестрівши їх на вулиці, Depo.

ua розповідає Наталя Улько - практичний психолог, психоаналітик, аспірантка кафедри загальної і соціальної психології та психотерапії НПУ ім.

Драгоманова, спеціаліст з роботи з емоційною травмою у дорослих та роботи з підлітками, тренер-експерт міжнародного класу.

Наталя Улько.

Фото надано співрозмовником.

- Банди підлітків , які нападають гуртом на одного і гамселять з особливою жорстокістю – це, в принципі, явище не нове.

Але усе ж таки, чим обумовлена поява цих угрупувань і такого явища, як хепіслепінг – побиття заради забави ?.

- Для початку давайте розберемося, хто такі підлітки і що з ними відбувається.

Підлітковий вік – це така перехідна зона, ти вже не дитина, але ще не дорослий.

Змінюються правила в родині (ти вже дорослий, тому не поводься як дитина), починається соціалізація, комунікація із зовнішнім світом іде по-іншому, відбувається переусвідомлення ціннісних орієнтирів.

Тому в підлітків часто виникають питання: чого вони варті, яке їхнє місце в світі, хто вони і чим їм займатися.

Це період, коли атрибутика дорослості заміщає саму дорослість.

Підліток вважає, що він вже може вживати алкоголь, курити, матюкатися, займатися сексом, адже він вже дорослий.

Вірніше, раз він може це робити, значить він вже дорослий.

Батьки уже не авторитети, більше слухають друзів.

Підлітковий період – це постійні коливання від поганого до хорошого.

Так званий підлітковий максималізм: якщо любов – то навіки, якщо дружба – то назавжди.

Вибудовування своєї ціннісної бази, пошук ідентичності.

Уявляєте, наскільки це складний вік?.

Підліток стає дуже уразливим, відчуває себе дуже слабким і починає захищатися.

Існує багато чинників, від яких залежить, як він буде захищатися від своєї слабкості, це залежить від його родини, виховання, гіперопіки або недоглянутості, того, були поряд з ним слабкі чи сильні люди.

Це може бути дорослий механізм, так звана сублімація – ми перенаправляємо увесь арсенал енергії не на щось деструктивне, а на конструктивне, це коли дитина іде в навчання, в спорт, чимось захоплюється.

Це може бути такий механізм захисту, як ухід в депресивні стани, і дуже часто ми чуємо про підліткову суїцидальність.

Крім депресивного напрямку може бути ухил в надмірну сексуалізацію або негативізм.

А негативізм ще більше посилює слабкість.

Починається пошук підліткових угрупувань, тому що разом не так страшно, прагнення наслідувати в усьому лідера угрупування і самоідентифікація себе з усіма членами групи.

Лідер розказує, що зараз ми покажемо соціуму, які ми сильні і як ніхто не може нас зупинити, і вони його слухаються.

А насправді те, що вони роблять – це звернення до суспільства: "Зупиніть нас", "Вкажіть, де межа".

Вони намагаються виплеснути назовні агресію і дуже сильне збудження через свої психофізіологічні зміни, з яким вони ще не в змозі владнатися.

Вони якимось чином намагаються розрядитися, але напевно є хтось, хто їх на це підбурює.

Який каже, що "нам за це нічого не буде".

Підлітки, не витримуючи своєї внутрішньої агресії, намагаються її позбутися та викидають її назовні, оскільки свою агресію вони зупинити не можуть, то чекають, хто ж їх зупинить.

І це якраз той період, коли ми радимо батькам стояти на тих позиціях, що є певні рамки і правила.

Якщо сім'я зможе дати дитині можливість сублімувати енергію, зможе побудувати довірливі стосунки, утримати дитину в цих рамках буде можливим.

Якщо нема сильної сім'ї, нема меж і правил, в батьків слабка воля і все дозволено - дитина шукатиме рамки поза домом і її зупинятиме міліція, вулиця, лікарня, смерть зрештою.

- В той же час, в суспільстві вважається, що до вуличних банд вступають не ті, кому все дозволено, а ті, кого батьки б'ють, принижують, де гіперопіка і зовсім нема свободи вибору.

Мовляв, вони озлоблюються і відриваються на слабких.

- Ваше питання також містить крайності, однак є ще контекст, від якого залежить, який шлях обере підліток.

При цьому, в родині де батько алкоголік, одна дитина може стати професором, а друга – алкоголіком.

І одна дитина казатиме – я бачив, що мій батько алкоголік і я точно знав, яким не хочу бути, а друга дитина скаже – ну ви бачили, що в мене батько алкоголік, то ким ще міг стати я? Багато чого залежить від того, як дитина соціалізувалася, хто був з нею поруч, хто став авторитетом для неї.

- Хепіслепінг – термін новий, але явище в принципі, не нове.

І в попередні роки були банди підлітків, які нападали на людей без очевидної причини .

- Так, були і раніше ті, хто чіплявся до перехожих під якимось приводом.

Оте саме "закурити є?", або через дуже модний одяг, або через дівчину.

Ми можемо просто бачити різні форми прояву, але це одна і та сама історія.

Традиційно приплітають суспільну напругу, погану владу, доступний інтернет...

- Батькам дуже важко визнати, що їхнє любиме чадо отаке зробило, адже дуже часто ці діти вдома дуже чемні, дуже виховані і гарно навчаються.

Вдома вони не виплескують свою агресію, бо бояться, що зруйнують свою родину.

- І що робити батькам , в яких отаке дитя? Хтось каже, що треба здати у військовий ліцей, хтось – що треба бити, хтось – що в 15 років вже пізно виховувати.

- Ви знаєте, батьки самі дуже розгублені і їм потрібна допомога психологів в цих випадках, тому що вони раптово зустрічаються зі своїм безсиллям.

Дуже часто діти саме для цього і бунтують, щоб показати батькам, що вони безсилі, а вони - всесильні.

Це така форма донести до дорослого, що ти не можеш мене контролювати, ти не маєш наді мною влади.

Дуже важливо розмовляти з дітьми в цей період.

Зрозуміло, що батьки – не авторитети, але вони можуть вислухати дитину.

Краще витримати на словах ці удари, ніж дитина піде і буде когось насправді бити.

Коли діти полемізують, доводять що батьки не праві (хоч вони 100% праві), вони виплескують дуже багато негативної енергії.

Тут батькам важливо витримати і сказати: так, ти маєш право на свою думку, але є певні правила, недотримання яких може призвести до конкретних наслідків.

Ти можеш чинити як вважаєш за потрібне, але ти маєш знати про це.

- Це ж скільки терпіння треба….

- От тут якраз і родзинка, тому що в пубертатний період найголовніше вижити не підліткам, а батькам.

Підліток виживе, інше питання як: в депресивному форматі, чи в негативізмі, чи сублімуватиме, але він цей стан переживе.

Тому ми дуже часто працюємо саме з батьками і звернення до психолога допомагає змінити ситуацію.

Відповідати дзеркально, бити дитину, це фактично підтвердити її право на агресію.

Якщо дорослі б'ють, значить і він має право робити так само.

Биттям тут точно не допоможеш і це саме дурне, що може бути, коли в підлітковому віці батьки від безсилля б'ють своїх дітей.

Важливо розмовляти з дітьми, пояснювати, що відбувається з ними, з їхнім тілом.

Це все для них справді непросто і вони справді потребують підтримки.

Тому вони, власне, і вступають в різні групи, бо там їх підтримують, розуміють, визнають їхню дорослість, а не розказують, які вони ще діти, нечепури і бовдури.

Я завжди кажу, що батькам треба готуватися до того, що їхнє дитя виросте і доведеться приймати ці зміни, і надавати адекватну підтримку.

Але найлегше знайти винуватого в тому, що дитина стала "не керована", бо це знімає відповідальність з самих батьків.

І що роблять наші підлітки? Вони також шукають винуватого.

"А чого він на мене так подивився", "А чого він мені так відповів", "Мені не сподобалося, як він одягнутий".

- До речі, як поводитися, якщо ідеш вулицею і зустрічаєш отаку компанію, якій може не сподобатися будь що .

- В цій ситуації треба чітко розуміти, що ти один не дасиш ради і не зможеш з ними провести переговори.

Я пропоную тікати.

Підходити до когось з людей, щоб не бути одному.

Знайти спосіб відійти від цього натовпу.

- Тобто не має сенсу намагатися пояснити їм, що ти не проти них і тебе не треба чіпати?.

- Вас не почують.

Заряджений натовп в цей момент вас не почує.

Взагалі, коли ви бачите агресивну людину, намагайтеся уникати її.

Не вступайте з нею в суперечку.

- Як відрізнити просто групу підлітків від банди, яка підшукує собі жертву серед перехожих ?.

- По емоційній зарядженості – якщо вони агресивні, вони будуть голосно розмовляти, кричати.

Хоча, ви знаєте, для компанії підлітків це взагалі дуже характерно.

Я би радила, якщо ви бачите натовп і не знаєте, безпечний він чи ні, обійти їх, перейти на інший бік вулиці.

Якщо ви бачите, що натовп агресивний і контакту не уникнути, одразу телефонуйте в поліцію, чи комусь на кого можете покластися, хто зможе у разі небезпеки викликати поліцію.

Встигніть сказати де ви і що на вас напали.

Задля оперативності корисно мати аварійний номер телефону поблизу, щоб зателефонувати якомога швидше.

- Ми говоримо про дітей, а асоціація виникає з порадами на випадок зустрічі із собачою зграєю ….

- Саме це і відбувається в той момент зарядженості, рівню адреналіну.

А ще ми ж не знаємо, чи вживають вони якісь хімічні препарати.

Це теж має велике значення, тому що такі групи мають тенденцію до вживання алкоголю, наркотиків тощо.

Очевидно, що є і якісь соціальні речі, які будуть підсилювати агресію.

- Але на війні – героїка, патетика.

А тут – семеро на одного, б'ють ногами лежачого.

Це завжди засуджувалося, така поведінка.

В ній ніякого героїзму нема.

- Це ви так думаєте, а вони точно знають, що вони герої.

Вони вважають це героїкою, проявом сили.

Тепер їх визнають, з ними рахуються.

- Чому тепер у підлітків це вважається героїчним і проявом сили?.

- Можливо тому, що вони бачать в інтернеті як інші цим хизуються, один перед одним показують, хто більш несамовитий.

Підлітки завжди гуртувалися і робили якусь шкоду.

Але тепер в них є інтернет, який дає можливість про це розказати всім.

Є ще важливий момент – підліток має певні уявлення про життя, яким воно є.

Але є реальне життя.

І момент дорослішання якраз є тим часом, коли ти розумієш, що твоє уявне життя і реальне дуже часто відрізняються.

Інтернет – це дуже часто уявне життя в якому підлітки проводять дуже багато часу і в них відбувається підміна реального життя віртуальним.

- Що робити суспільству, щоб та банда біля ТЦ "Гулівер", чи будь-яка інша зграя підлітків припинила нападати на людей? Навряд чи варто влаштовувати гучне затримання і судовий процес, бо тоді вони стануть дорослими героями для своїх однолітків.

- Це двояке питання.

Адже визнати героїку можна тоді, коли вона не покарана.

А тут і має з'явитися реальне життя для цих дітей: вони мають чітко оцінити ситуацію – замість інститутів і вільного життя на них може чекати колонія.

Тому поліція має реагувати на випадки такого хуліганства.

Жалістю тут не допоможеш.

Таке реальне життя: є закон і його порушення карається.

Такому явищу як булінг, наприклад, недавно дали також правове означення.

- Може, дати їм зрозуміти, що вони довели всім, що сильні і дорослі і можна вже зупинитися зупинитися?.

- Тут якраз питання в тому, що вони не дорослі.

Дорослий – це той, хто несе відповідальність за свої вчинки, точно розуміє наслідки.

До них треба донести, що отакими діями вони не підтверджують свою дорослість.

Вони якраз із закликом до нас ідуть, щоб ми їх зупинили і сказали: стоп, так дорослі не роблять, так роблять діти.

Тому я вважаю, що мають включитися дільничі поліцейські, психологи, соціальні працівники.

Треба залучити тих, хто в цих підлітків має авторитет, щоб вони пояснили їм – те, що вони роблять, не є проявом мужності і сили, це навпаки прояв їхньої слабкості.

І що вони, звісно, можуть продовжити цим займатися, але це поведінка не дорослого і за це буде покарання.

Їм особисто, а не їхнім батькам.

Якщо всі ЗМІ казатимуть, що це прояв слабкості...

- Але ж вони не читають ЗМІ.

- Читає хтось інший і це профілактика для того, щоб хтось інший перед тим як піти в таку групу, подумав над тим, що йому там робити.

Ми можемо попередити інших підлітків і тих, хто має в них авторитет.

- Так, тому що зараз, коли "подвиги" цієї банди обговорюють всі, вони для певної кількості однолітків є героями.

Обов'язково з'являться ті, хто захоче їх наслідувати.

А коли в суспільстві сформується думка, що хепіслепінг – це прояв слабкості, це перестане бути модним.

Але треба наголосити, що про це не треба казати банді підлітків, опинившись перед ними на вулиці.

- Звичайно, бо вони цього і не почують.

Вони обезцінюють дорослих і роблять все, щоб показати – ви з нами нічого не можете зробити.