Жінки в армії: Чи справді Україна зрівнялася з НАТО

Фото – ВВС.

23 січня під час участі у панельній дискусії Українського дому у Давосі віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе заявила, що у Збройних силах України сьогодні служить майже такий самий відсоток жінок, як в арміях НАТО.

"У нас нині 10,6% Збройних сил складають жінки.

Це дуже близько до середнього показника армій НАТО, який складає 10,9%", – зазначила віце-прем'єр.

При цьому вона відзначила, що протягом останніх років вдалося зняти заборону на більш ніж 400 професій, які раніше вважалися "небезпечними" для жінок.

Також був розширений список військових професій і звань, які можуть обіймати жінки, бо, за словами пані Климпуш-Цинцадзе, на початку війни ті з них, хто воював, були змушені записуватися бухгалтерами чи поварами.

Насправді, дискусії із приводу інтеграції жінок у збройні сили ведуться досить давно, у тому числі й в Україні.

Американська дослідниця Меді Сігел виокремила три групи чинників, що спричиняють інтеграцію жінок в армію: зміни збройних сил, зміни соціальної структури суспільства та зміни культури.

Найголовнішим чинником є, звісно ж, перший.

Під змінами у збройних силах дослідниця розуміє зміну концепції національної безпеки, воєнної технології, організаційної структури армії, призначення збройних сил та політики рекрутування військовослужбовців.

В Україні до недавнього часу як в ЗСУ, так і в інших військових формуваннях існувало "особливе" ставлення до жінки.

Зокрема, законодавство суттєво обмежувало залучення жінок до виконання певних завдань, їхню участь в бойових діях, можливість займати певні посади.

Великий прорив у цьому питанні стався 6 вересня 2018-го року , коли Верховна Рада прийняла " Закон про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях".

Закон надає особам обох статей рівні можливості щодо укладення контракту на проходження військової служби, визначивши, що жінки можуть укладати контракт на проходження військової служби до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Крім цього, у законі закріплюється принцип, за яким жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками, що включає рівний доступ до посад і військовий звань та рівний обсяг відповідальності під час виконання обов'язків військової служби.

Також скасовуються необґрунтовані обмеження щодо служби жінок у військовому запасі та проходження військових зборів чоловіками та жінками.

Фото – BBC.

Вже згадана віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе 2 листопада 2018-го року навела цифри, згідно яких в ЗСУ понад 25 тисяч жінок проходять контрактну військову службу нарівні з чоловіками, з яких 3,4 тисячі – на офіцерських посадах.

Більше того, Україна вже має перших жінок генералів: Людмилу Шугалей та Оксану Хоменко.

Людмила Шугалей, перша жінка генерал ЗСУ.

Фото – Радіо Свобода.

Однак, хоч останніми роками зростає чисельність українських військовослужбовиць, особливо на службі за контрактом, жіночі активістки схильні вважати, що це пов'язано не з престижем самої служби, а більше з небажанням чоловіків займати малооплачувані посади.

Окрім того, на їх думку, жінки досі займають переважно так звані "фемінізовані" спеціальності: медперсонал, фінансисти, логістика та зв'язок.

А що ж у світі? Якщо покопатись у світовій історії, то піонером з залучення жінок до збройних сил постає Канада – у 1895-му році жінок почали приймали на військову службу в мирний час не тільки у структури забезпечення, а й у бойові частини, а прийнятий у 1985-му році Закон про права людини сприяв тому, що жінкам стали доступними 75% військових спеціальностей.

Не набагато спізнилась і Велика Британія – у 1917-1919-х роках у складі Британських Збройних сил були сформовані Жіночі королівські військово­повітряні сили, Королівський допоміжний корпус ВМС і Жіночий легіон секції автотранспорту чисельністю 100 тисяч осіб.

У 1995-му році для жінок вперше була відкрита участь у бойових частинах.

Щоправда, це стосувалося в основному допоміжних частин: артилерії, інженерних частин і бойових медиків.

Зараз же, в рамках найбільшої реформи Королівських збройних сил, відбувається суттєве розширення прав жінок.

Нові зміни торкнуться піхоти, Королівської морської піхоти, бронетанкових частин та Королівських ВПС, де раніше жінки не служили.

Починаючи з жовтня 2018-го року для жінок у Британії відкриті всі військові спеціальності у всіх видах військ , включаючи підрозділи сил спецоперацій, такі як Спеціальна повітряна служба (SAS).

Також були усунуті всі перешкоди для просування до найвищих військових звань і дозволено жінкам брати участь у бойових зіткненнях.

Тут варто зазначити, що до недавнього часу у світі були лише дві країни, в яких жінки були позбавлені будь-яких обмежень і проходили військову службу нарівні з чоловіками – це США і Австралія.

В США у жовтні 2018-го року жінка навіть очолила Командування сил армії США .

Ще одним гарним прикладом участі жінок у розбудові збройних сил своєї країни є Ізраїль.

Там жінки з самого початку заснування держави у 1948-му році були залучені до створення армії і сьогодні армія оборони Ізраїлю ЦАХАЛ на 35% складається із жінок.

Також вражає чисельність жінок серед офіцерського складу – 26%.

Серед українських сусідів найбільшого прориву в цьому питання досягла Польща.

Віднедавна там започатковано армійську посаду Уповноваженої у справах військової служби жінок.

По суті, це військовослужбовиця (а на цю посаду мають право претендувати лише жінки), яка опікується усім спектром жіночих проблем у війську.

Що стосується міжнародних об'єднань, то в НАТО з самого початку декларували політику рівних можливостей для чоловіків і жінок У 1976-му році було утворено таку структуру як Комітет із питань жінок у збройних силах НАТО, який у 2009-му році було перейменовано на Комітет НАТО із гендерних питань.

В деяких країнах НАТО жінки займають навіть посаду міністра оборони, зокрема: Мімі Кодхелі (Албанія), Роберта Пінотті (Італія), Жанін Хенніс-Пласшерт (Нідерланди), Урсула фон дер Ляєн (Німеччина), Іне Марі Еріксен Сорейд (Норвегія), Флоранс Парлі (Франція).

Щоправда, всі вони є цивільними особами, а не військовими, але менше з тим.

В Резолюції 1325 Ради безпеки ООН "Жінки, мир, безпека", прийнятій у 2000-му році і яку Україна ратифікувала в лютому 2016-го року , також підкреслюється важливість зміни бачення ролі жінок не тільки як жертв конфліктів, а й як учасниць розв'язання конфліктів і миротворчої діяльності на рівні із чоловіками.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що Україна знаходиться лише на початку шляху до гендерної рівності в армії.

Однак, не можна не відмітити бажання української влади рухатись у цьому напрямку.

Принаймні, на законодавчому рівні створені всі умови для участі жінок у військовому житті країни на рівні з чоловіками.

Залишилось лише дотримуватись прийнятих законів і не забувати, що ключове слово тут – рівність.