ЄС "йде на війну": Чи зупинять Путіна 100 мільярдів доларів

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час дискусії на Всесвітньому економічному форумі у Давосі, а згодом під час інтерв'ю американському телеканалу CNBC, зробив сенсаційну заяву, яка, втім, пройшла не надто поміченою.

Суть її зводиться до того, що європейські союзники по НАТО та Канада мають намір збільшити витрати на оборонну сферу до кінця наступного року на $100 мільярдів.

"На основі національних планів, що надходять від всіх союзників, до кінця наступного року вони додадуть $100 млрд", - сказав Столтенберг.

Йдеться, вочевидь, про збільшення не від сьогоднішнього рівня, а від 2016 року, порівняно до якого на сьогодні вже є 40-мільярдне збільшення, що впродовж двох років досягне круглої цифри з одинадцятьма нулями.

Звичайно, національні плани - це ще не танкові батальйони і не бомбардувальні ескадрильї.

Але й надто вже сильно відхилятися від обіцянок європейські "важковаговики" в силу очевидних причин, напевно, не будуть.

Політика адміністрації Дональда Трампа надто вже чітко й однозначно продемонструвала, що у повній мірі надіятись на сторонній захист Європа вже не може.

Власне, і на думку Столтенберга саме "сильний месидж" з боку американського президента і став однією з причин збільшення військових витрат європейськими членами НАТО.

Що таке 100 мільярдів доларів? З одного боку, це колосальна сума.

Яка майже удвічі перевищує військовий бюджет Росії та є більшою за військовий бюджет Китаю.

Якщо додати її до попередніх витрнат європейських учасників НАТО, які і так становили приблизно 150 мільярдів без Британії - і більше 200 мільярдів зі Сполученим Королівством - то вийде колосальний військовий бюджет, у половину, якщо не більше, американського.

При тому бюджет цей буде витрачатись у технологічно високорозвинених країнах, де є давні традиції виготовлення високоякісної зброї і для посадовців яких слово "відкат" є малознайомим.

Теоретично, за допомогою таких витрат ЄС може стати потужним геополітичним центром з широким спектром можливостей не тільки економічного, але й силового впливу.

Втім, не все так просто.

По-перше, просте арифметичне додавання військових витрат різних держав зовсім не означає, що всі ці гроші за ефективністю працюватимуть так само, як військовий бюджет однієї країни.

Як НАТО, так і ЄС - це, все-таки, достатньо аморфні спільноти окремих національних держав.

Зі своїм колом геополітичних інтересів, і, що головне, у кожній з них перебуває при владі своя політична сила - зі своєю ідеологією та своїм баченням того, коли і для чого можна використовувати збройні сили.

І для багатьох з них якесь застосування армії, фактично, можливе лише у випадку прямого збройного нападу на країну.

Що за сучасних умов гібридного протистояння і "прихованої" війни означає, що збройні сили цих країн не будуть застосовані практично ніколи.

Армії частини європейських країн перетворились у церемоніальні організації, які за нагоди допомагають екстреним рятувальним службам.

Інший момент, який нівелює зростання фінансових витрат, - це дуже різна ціна праці військовослужбовців у Росії та ЄС.

Чим вищими є стандарти життя у країні, тим привабливішою у фінансовому плані має бути служба у збройних силах.

І останнім - але, можливо, найголовнішим - моментом, що викликає сумніви в ефективності великих витрат європейських членів НАТО, є те, що попри нескінченні розмови про необхіднсть протистояти новим загрозам фактичного збільшення військового потенціалу армій - на тлі зростання витрат - все рівно не відбувається.

Покращуються штаби і логістичні центри, покращується координація між родами військ та країнами, але при тому бойовий потенціал армій, схоже, росте вкрай непевним темпом.

Для ілюстрації цього можна навести декілька фактів.

Йде п'ятий рік збройної агресії Росії проти України і третій рік нарощування витрат на армії ЄС.

В кінці грудня 2018-го року з Німеччини повідомили , що починають формування нового танкового батальйону.

Його формування планують завершити до кінця 2021 року.

"Це перше збільшення німецької армії з часів Холодної війни" - з гордістю коментує міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйен.

І, наскільки відомо, наразі єдине.

Ні, всі, звичайно, знають про легендарний 502-й батальйон Панцерваффе часів Другої світової війни, який знищив 150 танків та САУ противника, але де гарантія, що новостворений шостий батальйон німецької армії вийде бодай наполовину таким ефективним?.

Приклади можна продовжити.

Зокрема, Великою Британією, де колишній командувач флотом адмірал сер Алан Вільям Джон Вест у приступі відвертості періодично розповідає журналістам, що країні не вистачає кораблів для патрулювання власних територіальних вод.

Таким чином, на п'ятий рік війни в Європі - і на третій рік збільшення витрат на оборону - в Німеччини немає танків, а у Великої Британії - кораблів.

Загалом, цей факт достатньо вичерпно характеризує перспективи Європи в плані нарощування збройних сил.

А 100 мільярдів для багатих країн - не така вже й велика сума.

Її можна витратити на покращення програмного забезпечення у штабах, оновлення комп'ютерних мереж і покращення їхньої безпеки, штабні навчання, зустрічі делегацій і розробку стратегій майбутніх блискучих перемог.

Не на танки з кораблями витратити ці гроші, правда ж?.