Момент істини: Як Путін шукає підстави, щоб напасти на Україну

Фото – ЕРА.

Останніми днями було досить багато новин і повідомлень про черговий виток ескалації україно-російських відносин, який має усі шанси перерости в повномасштабну війну.

При чому, про такий сценарій розвитку подій майже одночасно заговорили головний військовий і головний розвідник країни.

Зокрема, голова Служби зовнішньої розвідки Єгор Божок в інтерв'ю одному з інформагентств заявив , що перед усіма російськими спецслужбами поставлена задача до кінця 2019-го року "закрити українське питання", тобто, повернути Україну в орбіту впливу Російської Федерації.

За словами головного розвідника, головну ставку Кремль робить на вибори – як президентські, так і парламентські.

Однак, за даними Божка, якщо мирним шляхом встановити свій контроль над Україною не вдасться, то Путін готовий до силових сценаріїв, аж до відкритої і повномасштабної військової агресії.

За даними розвідників, Кремль розраховує, що будь-яке перезавантаження влади в Україні "потягне за собою певний параліч державного механізму", доки вибудується нова владна вертикаль.

Ця пауза зачепить усі сфери життя, у тому числі й військової організації, що дасть Росії вікно можливостей у кілька місяців для того, щоб безболісно окупувати Україну, як вона намагалась це зробити в 2014-му році.

Для цього біля українських кордонів уже перебувають майже 50 тисяч російських військових з усім озброєнням і технікою.

Ступінь їхньої готовності варіюється від 24 до 72 годин.

У свою чергу, командувач Об'єднаними силами генерал-лейтенант Сергій Наєв в інтерв'ю іншому виданню також заявив , що наразі є кілька індикаторів того, що Росія готує масштабний наступ на Україну.

По-перше, за його словами, про це свідчить збільшення кількості російських військ в зоні конфлікту – там, де було вісім тактичних батальйонів біля українсько-російського кордону, їх стало дванадцять.

Крім того, окупанти також істотно збільшили кількість авіації, готової до дій з повітряних баз по ту сторону лінії фронту, біля Донецька.

По-друге, в Донецькій і Луганській областях з'явилися російські диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ), а розвідувальні потужності бойовиків збільшилися в три рази.

За словами Наєва, так відбувається, як правило, напередодні наступу.

По-третє, українські військові на Донбасі присутність російських генералів, що, на думку Наєва, доводить, що відбувається перегрупування військ, а це, швидше за все, підготовка до наступу.

Не варто забувати й про масові військові навчання на території "Л-ДНР", які бойовики проводять під наглядом російських кураторів .

Якщо ж проаналізувати географію останніх загострень у зоні проведення ООС то найбільшу активність окупанти проявляють у Приазов'ї.

Також в Азовському морі росіяни безчинствують останні півроку, фактично перешкоджаючи українському судоплавству.

Все це, на думку Наєва, є частиною плану Росії щодо взяття під контроль усього узбережжя Азовського моря і розширення зони присутності Росії в західному напрямку, через Маріуполь і до Криму.

Звісно, просто так напасти не може навіть Путін – потрібен бодай якийсь формальний привід, інакше він не зможе й надалі валяти дурня на світовій арені, роблячи вигляд, що таким чином рятує світ, а точніше, "русскій мір".

Генерал-лейтенант Наєв вважає, що формальною підставою для російської відкритої агресії можуть бути повідомлення російської пропаганди про нібито підготовку України до застосування хімічної зброї в Донецьку, які останнім часом активно "розганяються" в російських ЗМІ.

Щоправда, варто відзначити, що подібні новини роспропаганда поширює мало не від початку війни.

Зокрема, можна згадати, як у вересні 2016-го року колишній депутат Верховної Ради України і проросійський колаборант Олексій Журавко не сходив з передовиць ЗМІ "Л-ДНР" з заявами про плани українського командування придушити населення Донецька за допомогою авіаударів із застосуванням хімічної зброї .

Разом з тим, той факт, що у попередні рази ці повідомлення не спричинили російського відкритого вторгнення, аж ніяк не гарантує, що не спричинять і цього разу.

До речі, починаючи з грудня 2018-го року російські ЗМІ з подачі офіційного представника МЗС Росії Марії Захарової поширювали тези про те, що Україна готується до наступу на Донбасі.

Тоді з подачі "російських фахівців" в штабах обох корпусів окупаційних військ на Донбасі на повному серйозі обговорювали "два плани наступу ЗСУ".

За версією росіян, існують британський і американський "плани".

За "британським", після якоїсь провокації, влаштованої самими ООС в районі Горлівки, підрозділи і частини ЗСУ для "забезпечення безпеки мирних жителів" переходять до активних наступальних дій з метою оточення та ізоляції Горлівки.

За "американським планом", масштабний "наступ ЗСУ" мав здійснюватися в районі Маріуполя.

Як ми писали раніше, очевидно, подібною брехнею бойовики активно готують ґрунт для виправдання реального наступу російських військових з території "Л-ДНР" під приводом "удару у відповідь".

Адже "під шумок" цих заяв відбувається мобілізація людських ресурсів, стягування військової техніки і посилення позицій в районі згаданих населених пунктів.

За даними розвідки, всього Росія зібрала проти України близько 50 тисяч кадрових військовослужбовців, близько 40 тисяч найманців "Л-ДНР", 850 танків, понад 1600 одиниць бойових броньованих машин, 1500 одиниць ствольної і реактивної артилерії, 6 оперативно-тактичних ракетних комплексів і понад 200 одиниць літаків і вертольотів.

Крім цього, за останніми даними, Росія розгорнула поблизу кордону з Україною ракетні комплекси "Іскандер" , які можуть нести ядерні боєголовки.

Все це говорить про те, що побоювання стосовно відкритого нападу Росії зовсім не безпідставні.

Швидше навпаки – безпідставними в даній ситуації виглядають заяви про те, що Україні нічого не загрожує, просто влада таким чином намагається мобілізувати свій електорат напередодні виборів.

Що залишається робити Україні в такій ситуації? Лише продовжувати модернізацію власних збройних сил, паралельно інтегруючись в НАТО, дотискати питання розміщення миротворців ООН на окупованій частині Донбасу , а також добиватись посилення санкцій проти Росії на міжнародній арені.