Обіцянки миру: Як кандидати в президенти збираються перемагати Путіна

Більшість кандидатів у президенти України, які братимуть участь у виборчій кампанії 2019 року, вже подали документи для реєстрації у Центральну виборчу комісію.

Станом на ранок понеділка у ЦВК зареєстровано 20 кандидатів.

ua вирішив проаналізувати, як претенденти на верховну владу планують завершити війну на Донбасі та повернути анексований Крим.

Юлія Тимошенко.

У преамбулі програми "Новий курс" кандидат зазначає, що "це реалістичний і сильний шлях повернення миру та окупованих територій".

Пише, що над цим документом працювали "сотні експертів, правознавців, економістів, соціологів, конституціоналістів, представників українського креативного класу, громадянського суспільства працювали більше чотирьох років".

Варто зазначити, що основні положення цього плану Тимошенко обкатувала під час низки тематичних форумів, що пройшли восени – взимку минулого року.

Складовою цього національного плану є Нова Стратегія Миру та Безпеки.

Вона, у свою чергу, передбачає кілька підрозділів.

Пройдемося ними.

"Сильна дипломатія" по-тимошенківськи передбачає колективні заходи з примусу агресора до миру і повернення Криму та Донбасу.

А саме повернення до Будапештського меморандуму.

Кандидат обіцяє повернути окуповані території військово-дипломатичним шляхом.

Внаслідок його підписання, зазначають фахівці, Київ отримав не гарантії, а саме запевнення у своїй безпеці: між цими поняттями є принципова різниця.

У неефективності Будапештського Меморандуму весь світ переконався з початком агресії РФ проти України.

Реанімація цього формату несе в собі значні ризики, адже доведеться передомовлятися з Росією.

Яка прагне залишити Україну у своїй геополітичній сфері і вже давно сформулювала власні вимоги: позаблоковість нашої держави, відмова від членства в ЄС, особливий статус для тимчасово окупованих територій Донбасу, а Крим взагалі виноситься за дужки.

Дуже сумнівно, що Москва змінить ці підходи в майбутньому.

Друга частина мирного плану Тимошенко зветься "Сильна армія" і містить обіцянку провести "повну модернізацію Збройних Сил України за стандартами НАТО" та наростити нашу військову потужність "до рівня, що гарантує безпеку країні і кожній родині".

У розділі "Надійне забезпечення воїна" лідер партії "Батьківщина" обіцяє підвищити рівень матеріального забезпечення військових, які служать за контрактом.

А саме відразу після президентських виборів ввести новий контракт, який врахує пропозиції військовослужбовців "і забезпечить європейський рівень умов служби для солдатів та офіцерів".

Юлія Володимирівна повідомила, що його складовою буде "затверджений законом мотиваційний пакет, що включає гарантоване забезпечення житлом, безоплатним медичним обслуговуванням, гідним пенсійним страхуванням та інші важливі питання, а також додаткові пільги для учасників бойових дій та членів їхніх родин".

В інших розділах своєї стратегії миру Тимошенко обіцяє займатися реінтеграцією тимчасово окупованих територій України.

Переконує що її командою розроблено програму реінтеграції, альтернативну "мінській формулі".

Знову ж таки, у відкритих джерелах інформації відсутні подробиці цих напрацювань – світова спільнота може надати серйозну фінансову допомогу для реінтеграції, однак спочатку потрібно закінчити війну.

Ну і варто зауважити, що про звільнення Криму у програмі зазначено ледь помітним пунктиром.

Юлія Володимирівна також обіцяє провести "інвентаризацію заподіяної Росією шкоди" і "докласти вичерпних зусиль для притягнення Російської Федерації як держави-агресора до юридичної відповідальності".

Наразі Україна вже позивається в міжнародних судах проти РФ, то ж логічніше було б казати, що в разі перемоги на виборах, ці позови будуть підсилені, бо складається враження, що українська влада нічого не робить у вказаному напрямку.

А це, м'яко кажучи, не відповідає дійсності.

Володимир Зеленський.

Лідер "Кварталу 95", який подав документи для реєстрації кандидатом у президенти, але етап офіційної фіксації своїх президентських амбіцій ще не здолав, уже представив свою програму.

У ній він розказує виборцям про "Україну своєї мрії" - "де стріляють лише салюти на весіллях та днях народженнях" тощо.

Своєю першою законодавчою ініціативою в разі обрання президентом обіцяє зробити "закон про народовладдя" - тобто про проведення референдумів.

Питання завершення війни, повернення окупованих територій і відшкодування агресором збитків планує ставити "перед гарантами Будапештського меморандуму і партнерами з ЄС".

Отже, і тут про згаданий у програмі Тимошенко Меморандум, який не працює.

"Здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин": цей абзац програми дещо дисонує із заявою Зеленського у недавньому інтерв'ю про його готовність до переговорів з російським президентом щодо умов припинення війни.

Знову ж повертаємося до вище сказаного: свої умови Путін не приховує, переговори з ним без участі третіх країн ні до чого гарного не призведуть.

Далі про безпеку і оборону – тезово.

Професійна армія – школа лідерства і свободи.

Бюджет на армію має перестати бути "годівницею" для "кабінетних генералів".

Зарплата військовослужбовців – на рівні натівських стандартів.

Рух України до НАТО "та інших подібних об'єднань" (яких?) – запорука нашої безпеки.

Яка, втім, "повинна отримати підтвердження через всеукраїнський референдум".

Одним словом, сказано небагато і дуже загальними фразами.

Зате саме так, як про це хоче чути пересічна людина.

Анатолій Гриценко.

Колишній міністр оборони свій передвиборчий документ назвав "Чесний президент – служитиме людям!".

Практично кожен його абзац починається з частки "не".

Кандидат відштовхується від того, що "НЕ" буде робити, якщо виграє вибори.

"Капітулянтського повернення Донбасу не буде", зазначає Гриценко.

Окуповані території обіцяє повернути за 5 років президентського терміну "дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами" (Крим також буде українським).

Що за засоби – не розшифровує.

Обіцяє, що президент не буде "заробляти на крові" і на армії – "армія буде оснащеною, а Державне оборонне замовлення стане інструментом розвитку фундаментальної науки і проривних технологій".

На керівні посади, переконує кандидат, будуть призначені не "паркетні генерали", а бойові офіцери, здатні перемагати.

При цьому кількість генералів буде скорочена.

Також полковник Гриценко обіцяє відмовитися від загального призову і запровадити професійну контрактну армію, посилену резервом постійної готовності та системою територіальної оборони.

Для виконання всіх цих обіцянок, каже, йому достатньо одного президентського терміну.

Олександр Вілкул.

Програма кандидата в президенти від "Опозиційного блоку" має назву "Мир та розвиток: 4 кроки до успіху".

І першим кроком кандидата є "Зупинити війну".

Зробити це він обіцяє за 100 днів.

Яким чином? Послідовністю наступних кроків.

Ввести на Донбас миротворчий контингент "дружніх країн і нейтральних держав (Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Фінляндія, Швеція, Австрія)".

Провести вибори за спеціально прийнятими українськими законами за участю українських партій.

Отримати контроль над кордоном одночасно з оголошенням результатів виборів.

Створити умови для повернення вимушених переселенців додому.

Відновити інфраструктуру Донбасу із залученням міжнародних донорів і ресурсів.

Зазначимо, у цій програмі жодним чином не згадується проблема звільнення Криму.

Крім того, Вілкул обіцяє створити професійну армію і оснастити її "за останнім словом техніки", відродити ВПК, покращити матеріальне забезпечення і розширити соціальні пільги для військових.

А також ввести обов'язкову військову підготовку молоді строком від 3 до 6 місяців.

Юрій Бойко.

Колишній колега Вілкула по "Опоблоку", виключений з цієї фракції кандидат у президенти-самовисуванець Юрій Бойко свою програму назвав "План мирного розвитку для України".

Бойко-президент зробить усе, щоб припинити збройний конфлікт "виключно мирним шляхом".

Україна, обіцяє екс-"опоблоківець", виконає всі міжнародні зобов'язання для встановлення миру на Донбасі.

Нова влада піде на прямі переговори з усіма сторонами конфлікту (читай – із маріонетковими режимами "ЛДНР") заради миру та повернення територій і населення під юрисдикцію України.

Серед патетики ("Бізнес на крові та стражданнях буде припинено"), ми знайшли конкретну пропозицію: Бойко обіцяє скасувати податок на збройний конфлікт (очевидно, мова про військовий збір).

Андрій Садовий.

Лідер партії "Самопоміч" у телеграфному стилі перелічує перші свої кроки як президента.

Зокрема, обіцяє ввести грошове забезпечення військових не менше 1 тис.

доларів; запровадити стандарти НАТО в управління армією; створити державну програму підтримки ветеранів війни – компенсацію 100 тис гривень кожному; розмістити уздовж кордону з Росією і лінії розмежування боєздатні військові частини і техніку; зробити оборонний бюджет прозорим і контрольованим.

Також Садовий хоче відсторонити від державного управління пособників агресора з числа громадян України, "виявити та покарати усіх зрадників".

Обіцяє будувати прагматичні союзи із зовнішніми партнерами, співпрацювати з НАТО, щоб згодом отримати членство.

Ініціювати створення Центрально-Східного європейського військового альянсу, учасниками якого мають стати країни Центральної та Східної Європи, що потерпали від агресії або усвідомлюють небезпечну політику РФ.

Пропозиція цікава, однак проблема в тому, що навіть ініціатива створення спільних для ЄС військових формувань наражаються на критику і небажання багатьох держав Євросоюзу витрачати більше на власну оборону.

Олег Ляшко.

Передвиборчий план очільника Радикальної партії написаний у властивому йому емоційному стилі.

Так і зветься – "План Ляшка".

Відразу, наче має на увазі Тимошенко, заявляє: "Написав цю програму сам, не залучаючи ніяких високооплачуваних експертів.

Тому що і без них знаю, з якими проблемами стикаються українці щодня".

Частина плану, що стосується військових питань, передостання в документі.

Зветься "Сильна армія – сильна країна".

Відкидає капітуляцію як ціну миру.

Зазначає, що "перемогти у війні ми зможемо лише тоді, коли матимемо сильну економіку".

Подібно до Тимошенко вимагатиме від міжнародних партнерів України виконання Будапештського Меморандуму.

В іншому разі погрожує "заявляти про відновлення статусу ядерної держави".

Також Ляшко-президент погрожує "вимагати" (саме так) прямої військової угоди з США.

Про соціальні гарантії військовим згадує побіжно.

Інші кандидати.

Менш рейтингові кандидати в президенти в більшій чи меншій мірі теж приділяють увагу питанням війни і миру.

Висуванець партії "Наші" Євгеній Мураєв пропонує "Проект країни", де наполягає на припиненні бойових дій через виконання Мінських угод і прямі переговори усіх сторін конфлікту (знову-таки, з "владою" фейкових "республік" Донбасу?).

Другий крок – припинення війни як курсу зовнішньої і внутрішньої політики України.

Вимагає нейтрального і позаблокового статусу нашої держави, який має бути ухвалений на всеукраїнському референдумі.

Тобто, і тут про референдум.

Про небезпеку подібної форми демократії для України казано-переказано.

Валентин Наливайченко вже у назві своєї програми пропонує "Служити та захищати, відновити мир і розвиток!".

Стверджує, що має "чіткий покроковий план відновлення миру та деокупації частин Донецької та Луганської областей та АР Крим, який, серед іншого, передбачає укладення нової дієвої міжнародної угоди".

Що це за план і чому він не представлений досі – мовчить.

Обіцяє вести Україну в НАТО і ЄС, створити сучасну українську армію та резервну Добровольчу Армію.

Як і Садовий, лідер партії "5.10" Геннадій Балашов обіцяє військовим, а також поліцейським зарплату не нижче $1000.

Скасує призов, запровадить професійну контрактну армію і створить передумови для участі громадян у територіальних загонах самооборони, забезпечить право людей мати вдома зброю.

Схожі тези присутні у передвиборних програмах і Ольги Богомолець (розширити Мінський формат переговорів та створити Будапештський формат, підвищити в півтора рази оплату праці солдатам української армії, створити резервну армію.

затвердити нову військово-медичну доктрину), Іллі Киви ("Ми виведемо російські окупаційні війська, введемо миротворців ООН", закон про амністію для невинних у воєнних злочинах, вільні економічні зони на Донбасі і в Криму), Сергія Капліна (соцзахист військових), Дмитра Добродомова (тут лише про вступ до НАТО і нічого – про інші питання зовнішньої безпеки країни), Аркадія Корнацького (боротьба з корупцією і олігархатом як шлях до повернення Донбасу і Криму), Віталія Купрія, Олександра Мороза, Романа Насірова , Віталія Скоцика, Ігоря та Олександра Шевченків .

Характерною для всіх згаданих програм є відсутність покрокового плану дій для реалізації мирних ініціатив кандидатів.

Простіше кажучи, що потрібно робити вони знають, а от як це забезпечити – питання без відповіді.

Залишається сподіватися, що конкретика з'явиться під час самої кампанії, і що вписати її в програми просто забули...