Економічні цяцянки: Які "золоті гори" обіцяють виборцям кандидати у президенти

Учора про економіку на форумі "Від Крутів до Брюсселю" говорив і Петро Порошенко.

Проте він ще не зареєстрований в якості кандидата в президенти, тому аналіз його економічних обіцянок відтермінуємо.

Поки ж подивимося, що обіцяють українцям вже офіційні мисливці за президентською булавою.

ua раніше детально проаналізував мирні ініціативи кандидатів.

І не знайшов там покрокових планів, як закінчити війну перемогою, а не капітуляцією.

Юлія Тимошенко.

У передвиборній програмі голови партії "Батьківщина" "Новий курс" найбільш ретельно з-поміж інших кандидатських програм прописано соціальні гарантії і цілі, яка вона ставить перед собою на президентський термін.

На думку експертів, окремі пункти з розділу "Нова економічна стратегія" вступають у протиріччя "Новій соціальній доктрині" того ж "Нового курсу".

І чимало цих обіцянок турбують фахівців-економістів примарою соціал-популізму.

Отже, теза перша з набору економічних планів Тимошенко – фінансова стабільність.

Кандидат обіцяє відновити довіру до банків.

І це відразу насторожує: сьогодні на банківському ринку спокійно і без "монаршого" втручання.

Незрозуміло, на якій підставі таке втручання взагалі можливе – Нацбанк у нас начебто інституція незалежна.

І певні побоювання викликає обіцянка підтримати створення і розвиток українських банків: чи не повернеться влада до практики "одним рефінанс дам – іншим не дам"? Простіше кажучи, чи не про ручне управління банківським сектором, чого ми лише не так давно позбулися, мріє колишній прем'єр?.

"Ми змінимо неефективну політику НБУ у сфері монетарного, валютного і банківського регулювання", - веде далі Тимошенко.

Тобто сьогодні, коли гривня відносно стабільна і курс нацвалюти коливається за ринковими законами, а не в угоду політичній владі, - це неефективна політика? Наші західні партнери, наприклад, неодноразово висловлювали підтримку нинішній політиці Нацбанку.

А от заява "ми відновимо справедливість для тих людей, які втратили свої банківські вклади та власність під час стрімкого падіння курсу гривні" скидається на нову версію "Юліної тисячі", що ніяк не гармонує з обіцянками фінансового спокою.

Тим більше на тлі легендарної вже обіцянки знизити тариф на газ для населення удвічі.

Вона з розділу програми "Справедливі тарифи".

Тимошенко обіцяє вже у перший місяць роботи нового президента "зменшити ціни на газ у 2 рази, а це означає також зменшення тарифів на тепло і гарячу воду".

Привідкриває вона завісу таємничості і над механізмом вирішення цього питання: "Ми спрямуємо газ українського видобутку виключно на потреби населення".

А також обіцяє побудувати LNG-термінали для імпорту скрапленого газу неросійського походження, що призведе до зменшення вартості газу для промисловості.

Експерти ринку енергоносіїв кажуть, що виконання пункту програми про зменшення ціни газу насправді можливе, але за нетривалий час воно вибухне стрімким падінням курсу гривні та заморожуванням власного видобутку палива.

Що ж до терміналу, то це справа не одного року.

Головне, не підписувати угоди з іноземними лижними інструкторами, як це сталося за президентства Януковича.

Ще про енергетику.

Тимошенко створить умови для "стрімкого розвитку відновлюваної енергетики: сонячної, вітрової, геотермальної та інших".

З'явиться повноцінний ринок електроенергії, що створить реальну конкуренцію та дозволить зменшити тарифи на електроенергію.

Також обіцяє ліквідувати монополію на імпорт газу і забезпечити біржову торгівлю всіма енергоресурсами в Україні, що дозволить формувати прозорі ціни та сприятиме зниженню вартості енергоносіїв.

Серед іншого – розвиток власного видобутку вугілля замість імпортування дорогого закордонного.

В аграрному секторі зупинить "варварську експлуатацію сільськогосподарських земель", запровадить контроль за сівозмінами і технологіями обробки землі.

Державна політика орієнтуватиметься на підтримку фермерських господарств, малих і середніх підприємств.

"Негайно після президентських виборів" буде ухвалено закон про єдиний податок на гектар землі для аграріїв.

У податковій сфері Тимошенко обіцяє остаточно ліквідувати податкову міліцію.

А разом із нею – 37 "корупціогенних квазіподатків, які дають чиновникам можливість тиснути на бізнес".

Зокрема, буде скасовано податок на додану вартість, замість якого влада Тимошенко може ввести податок на реалізацію.

Обіцяє вона новини і для пенсіонерів.

Замість єдиного соціального внеску буде створена персоніфікована пенсійна система з накопичувальними рахунками для кожного громадянина.

Пенсійні внески відкладатимуть на особовий рахунок кожної людини у якомусь державному банку протягом усієї трудової біографії, щорічно індексуватимуться, на них нараховуватимуться відсотки.

Держава гарантуватиме збереження приватних пенсійних рахунків "усіма своїми ресурсами".

Якщо людина не встигне використати гроші на своєму пенсійному рахунку за життя, то ці кошти успадкує її родина.

Також Тимошенко обіцяє повернути пенсії усім працюючим пенсіонерам.

І як воно буде після ще більш радикальної операції з цим податком – спрогнозувати складно.

А щодо введення персоніфікованих рахунків, то ідея правильна.

Але такі плани мала чи не кожна попередня українська влада, та в умовах нестабільної вітчизняної фінансової системи цей проект на практиці так не реалізовано.

Взагалі соціальні обіцянки про різноманітні підвищення і збільшення – давній і улюблений хіт Юлії Володимирівни.

Не могла вона обійтися без нього і в своїй програмі зразка 2019.

Каже, за 5 наступних років українці отримуватимуть середню зарплатню (в доларовому еквіваленті) на рівні тієї, що платять у Польщі.

Сьогодні ж, нагадує нам "Новий курс", середня зарплатня в сусідній країні у 3,5 рази вища, ніж в Україні.

Що дасть економічні підстави для підвищення зарплат – зростання продуктивності праці українців чи щось інше, з тексту програми незрозуміло.

У сфері охорони здоров'я Юлія Володимирівна обіцяє запровадити обов'язкове медичне страхування за рахунок коштів роботодавців зі зменшенням удвічі податкового навантаження на їхні підприємства.

"Ми підвищимо за п'ять років заробітну плату медиків до рівня заробітної плати медиків у Польщі", - обіцяє вона.

Таке ж щастя чекає за п'ять років і на вихователів, вчителів, бібліотекарів та викладачів, чиї зарплати зростуть "до європейського рівня", а саму освіту Тимошенко зробить "всеохоплюючим пріоритетом всього нашого українського життя".

Як і культуру з духовністю.

Каже, "фінансування культурного та духовного розвитку народу, збереження та примноження його культурної спадщини буде одним із пріоритетних напрямів спрямування державних коштів".

З'являться потужні центри, які представлятимуть нашу культуру за кордоном.

Перекладатимуть іноземними мовами кращі твори українців.

Ну і про хліб насущний не забули: Тимошенко гарантує, що зарплатню працівників культури за п'ять років доведуть до згаданих уже "європейських стандартів".

Володимир Зеленський.

Лідер "Кварталу 95" ще чекає на офіційну реєстрацію в ЦВК, але його програма вже викладена на інформаційних ресурсах Зеленського у соцмережах і сайті "Зе!Команди".

Документ значно більш лаконічний, ніж цитований вище "Новий курс".

Із нього можна зрозуміти, що кандидат є прихильником ліберальних поглядів на економіку і ролі держави в ній.

Формулює свою мету: побудувати державу, "яка надає своїм громадянам якісний сервіс.

Для цього потрібно максимально скоротити кількість функцій держави.

Менше Держави в житті Людини, більше Людини в житті Держави!".

А головна мета політичної діяльності "Зе" - "зу": "заможний Українець".

Які ж кроки Зеленський-президент зробить для досягнення своєї мети? Обіцяє запровадити разову "нульову декларацію" для бізнесу.

Кожен бізнесмен за 5% зможе задекларувати та легалізувати свої доходи.

Отримані кошти підуть на зменшення тарифного навантаження для малозабезпечених.

Це та сама податкова амністія, про яку говорили чимало політиків і яка так і не реалізована в Україні.

І ще питання: чи підпадатимуть під цю амністію статки такого "бізнесу на державі", як чиновництво і політичний клас? Без відповіді.

Перелічує першочергові завдання: детінізацію економіки, свободу конкуренції, розвиток внутрішнього виробництва, довгострокове недороге кредитування.

Обіцяє особисто захищати кожного великого іноземного інвестора.

І цей кандидат хотів би змінити податкову систему: замінити податок на прибуток податком на виведений капітал.

"Платити податки мають усі" – гарна теза.

Але тут чомусь згадався Ігор Коломойський, якого називають "старшим партнером" Зеленського.

Далі тезово: "бюджет держави повинен стати народною казною, а не системою забаганок народних депутатів", "формування прозорого ринку землі", "Україна повинна перейти на забезпечення своїх потреб коштом власних енергетичних ресурсів, ставши згодом їхнім експортером на європейський ринок".

Також Зеленський хотів би впровадити економічний паспорт українця: "кожна дитина матиме право накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних благ (надра, землі тощо).

Після досягнення повноліття дитина отримає ці накопичення як власний стартовий капітал".

Цю пропозицію можна вважати одним із ноу-хау його програми.

Медицину кандидат бачить страховою, з базовим рівнем для малозабезпечених за кошти держави.

Освіту – майбутнім нації.

"Професії лікаря та вчителя повинні стати престижними і високооплачуваними".

Хто ж сперечається.

Висновок: наскільки красиво, настільки ж і загально.

Анатолій Гриценко.

На відміну від ліберального Зеленського, полковник Гриценко рубає короткими фразами і бере конкретними обіцянками.

Відійдемо від "не", з якої він починає кожен абзац свої програми, і згадаємо лише про те, що "буде".

Кандидат обіцяє країні економічне зростання на 10% щороку.

Звідки? Пояснює: "на основі Плану дій, розробленого нашою командою спільно з Української Радою Бізнесу, економістами і експертами громадського сектору".

Також гарантує проведення всеукраїнського перепису населення, результати якого будуть взяті за основу економічного та іншого планування.

"Невигідні кредити під гарантії держави" Гриценко замінить внутрішніми й зовнішніми інвестиціями "через надійний захист права власності та легалізацію капіталів, у тому числі повернення їх в Україну із офшорів".

Каже, за його президентства буде "твердий контроль держави за діяльністю банків із захистом прав кредиторів і доступними для громадян і підприємців кредитами".

Замість експорту сировини і напівфабрикатів буде стимулювання через податкові, митні і кредитні механізми виробництва продукції з високою доданою вартістю, створення технологічних робочих місць з високою зарплатою.

На переконання кандидата, це дасть змогу зупинити відтік молодих українців за кордон.

А ще він - за мораторій на експорт деревини під виглядом дров.

Обіцяє політику енергозбереження, опору на власні енергетичні ресурси.

У будівництві інфраструктури перевагу матимуть вітчизняні виробники, що створить нові робочі місця для українців.

Ринок земель, каже, буде – але "після завершення формування земельного кадастру, зміцнення фінансової спроможності фермерів, зупинки тіньового обігу земель, збільшення вартості землі на фоні загальної капіталізації країни".

Як і Тимошенко, державну підтримку обіцяє надавати середнім і малим фермерським господарствам, а не аграрним баронам.

Свої обіцянки в соціальній сфері Гриценко починає з викорінення корупції та олігархічних монополій.

Завдяки чому тарифи буде знижено до рівня, що відповідає реальним затратам виробників і доходам населення.

Принаймні зниження удвічі чи й у чотири рази не обіцяє, як деякі інші кандидати….

Підвищення зарплат і пенсій – це те, чого чекають від кандидатів більшість виборців.

І кандидати на цей соціальний запит реагують, незважаючи на розуміння ними законів функціонування економіки.

Так, екс-міністр оборони Гриценко каже, що в разі його обрання на пост президента пенсії зростуть до "економічно обґрунтованого рівня, що справедливо врахує трудовий внесок і кваліфікацію".

Середня зарплата в Україні буде понад 700 євро, відповідно зростатимуть пенсії.

Також обіцяє соціальне забезпечення військових, державні кредити переселенцям на придбання житла і створення робочих місць, вкладення коштів у людський капітал.

Зарплати викладачів стануть "гідними".

Кандидат зруйнує корупційні схеми у фармацевтиці, що дасть змогу зменшити ціну ліків удвічі.

Буде державна гарантія першого робочого місця для кожного, хто отримує освіту за державним замовленням.

А ще – підтримка материнства і дитинства, стимулювання здорового способу життя, фізичної культури і спорту стануть пріоритетами бюджетного фінансування.

Гарантує: для виконання усіх цих завдань йому достатньо одного президентського терміну.

Оцей момент, мабуть, чи не найголовніше ноу-хау його програми.

Олександр Вілкул.

Економічна частина програми кандидата від "Опозиційного блоку" "4 кроки до успіху" йде третім кроком – після "Зупинити війну" і "Прийняти нову Конституцію".

Крім явно декларативних, як заборона втручання правоохоронних органів в роботу бізнесу, стабілізації гривні та повернення довіри українців до банківської системи, створення сотень тисяч робочих місць, є у програмі й конкретика.

Кандидат пропонує модель оподаткування, яку він називає "15% – 15% – 15%" – "податок на доходи фізичних осіб – ПДВ – податок на прибуток/виведений капітал".

Вілкул вбачає за доцільне відмовитися від міжнародних кредитів "проїдання", натомість залучати внутрішні інвестиції за рахунок заощаджень громадян.

Хоче, щоб держава гарантувала вклади в банках громадян у повному обсязі, а не до 200 тис грн, як сьогодні.

Про те, звідки взяти гроші на це без розкачування фінансового "човна", не пише.

Цікаво, що крім схожості назви програми з "10 кроками назустріч людям" Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року, обіцянка Вілкула про скорочення в 10 разів апарату чиновників, мінімізацію витрат на державний апарат повністю збігається з тезою вже президента Ющенка, який 2008 року пропонував скоротити держапарат на 20 відсотків.

Президент Вілкул будуватиме нові підприємства й модернізуватиме старі.

Забезпечить державне замовлення у ВПК, машино-, авіа-, суднобудуванні.

Захистить вітчизняного виробника і право українця володіти землею.

Підтримка АПК здійснюватиметься за принципом "зеленого кошика": компенсація 50% вартості основних фондів у переробці, компенсація відсотків за кредитами, розвиток інфраструктури сіл.

Також серед обіцянок Вілкула – повна відмова від імпорту газу за рахунок зростання власного видобутку.

До речі, цей пункт є типовим для більшості кандидатів у президенти на виборах 2019 року.

За рівнем соціального популізму Олександр Вілкул не поступається конкурентам.

Пише про те, що витрати на комунальні послуги складуть не більше 15% сімейного доходу, на продукти – не більше 25% доходу родини.

Обіцяє відкриття в кожному обласному центрі та великому місті перинатальних центрів, відновлення виплат при народженні першої дитини – 100 тис.

грн, другої – 200 тис.

грн, третьої і наступних – 400 тис.

надаватиме матеріальну допомогу одиноким матерям на рівні середньої зарплати по країні.

Роботодавець не сплачуватиме єдиний соціальний внесок (звідки ж наповнюватиметься пенсійний фонд – запитання без відповіді).

Молодий фахівець до 27 років не платитиме податок на доходи фізичних осіб.

Приводить конкретні цифри по зарплатах вчителів.

До них застосовуватимуть коефіцієнт 1,5 до середньої зарплатні по області.

Приводить і цифри.

У Києві вчитель при Вілкулі отримуватиме 21 тис.

грн, на Донеччині – 15 тис.

грн, Житомирщині – 11300 тис.

Є в його тезах пункт про введення страхової медицини і страховий поліс за рахунок держави для пенсіонерів, малозабезпечених, військовиків, освітян, поліцейських, лікарів.

Виступає Вілкул за відродження безкоштовної швидкої медичної допомоги, зарплати для лікарів з коефіцієнтом 1,5 до середньої зарплати по області.

Нарешті, для пенсіонерів у нього є пенсії, не нижчі за 40% середньої зарплати по країні.

Додаткові відрахування на пенсійний рахунок не обкладаються податком, а державний страхової поліс матиме кожен пенсіонер.

Юрій Бойко.

"План мирного розвитку для України" від цього самовисуванця обіцяє побудову в Україні "сучасної економіки XXI століття".

Її, сучасну економіку, Бойко бачить такою.

Економічне зростання країни обіцяє збільшити до 5-7% на рік шляхом розвитку високих технологій, ефективної державної підтримки національного товаровиробника та розвитку підприємництва.

Побіжно згадаємо загальні місця: зменшення безробіття, створення нових робочих місць, "зупинимо зростання цін", "забезпечимо надійну роботу банківської системи" та інше.

Не забув кандидат про збільшення власного видобутку вугілля й газу.

На його думку, це гарантія енергетичної незалежності та надання послуг за соціально відповідальними тарифами для населення.

Скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі Бойко вбачає можливим виключно за результатами загальнонаціонального референдуму.

Тобто – фактично ніколи.

Зате обіцяє розширити державну підтримку аграріїв і повернути для них таку корупціогенну річ, як пільговий режим оподаткування.

Принагідно захистить підприємства від рейдерів.

Також обіцяє знизити податки.

В унісон Юлії Тимошенко обіцяє: "Газ власного видобутку йтиме на потреби народу, а не для спекуляцій".

Точно як Вілкул, гарантує підвищення виплат при народженні дитини: за першу дитину - 100 тис.

грн, за другу – 200 тис.

грн, за третю та наступних – 400 тис.

Йдеться у програмі Юрія Бойка про подолання бідності, про забезпечення громадянам доходу, не меншого за фактичний прожитковий мінімум.

Про гідні зарплати і пенсії.

Словом, про весь той стандартний набір обіцянок, який рік від року більшість українських політиків дають своїм виборцям.

І які не тягнуть за собою жодних практичних наслідків.

Андрій Садовий.

Перші кроки цього кандидата на посаді президента України щодо повернення українцям контролю за природними ресурсами і критичною інфраструктурою прописані доволі ретельно.

Це: заборона доступу до користування надрами, власності чи управління критичною інфраструктурою громадянам і юридичним особам Росії і пов'язаним із ними особам, а також особам, зареєстрованим в офшорах; обмеження вертикальних монополій; незалежність регулятора, який надає доступ до користування надрами; створення енергетичної біржі для конкурентного продажу вугілля, газу і електроенергії; побудова нових нафтопереробних заводів для зменшення імпорту бензину тощо.

Серед перших кроків Садового з розвитку аграрного сектору – гарантувати українським фермерам дешеві кредити для придбання землі, дозволити купувати землю тільки громадянам України, обмежити кількість землі, яку може придбати одна особа.

І нічого не сказано про скасування мораторію на обіг землі сільгосппризначення.

Для стимулювання економічного зростання львівський мер зменшить імпорт російських товарів, проведе приватизацію держпідприємств (до речі, про приватизацію у більшості провідних кандидатів не сказано нічого), ліквідує економічні підрозділи прокуратури, поліції, СБУ і податкову міліцію.

Вилучить з Кримінального кодексу України статтю 205 "Фіктивне підприємництво".

Також Садовий – за відновлення у всіх областях роботи внутрішніх аеропортів через інструменти державно-приватного партнерства, розвиток річкових перевезень, підтримку вітчизняних підприємств, що виробляють громадський електротранспорт, через часткову компенсацію з бюджету банківських кредитів, лізингові програми закупівлі транспорту.

Він пропонує запровадити податок на виведений капітал, ввести трансфертне ціноутворення, зробити прозорою роботу митниці та фіскальної служби, синхронізувати бази даних усіх державних органів, які надають послуги для бізнесу.

Як і Гриценко, Садовий пропонує провести перепис населення.

Виступає за запровадження обов'язкової системи індивідуального пенсійного накопичення без збільшення ЄСВ.

У сфері медицини – забезпечити щорічне фінансування галузі – не менше 5 % ВВП, за 5 років вийти на рівень оплати праці лікаря – не менше 1000 доларів у гривневому еквіваленті.

Запровадити систему медичного страхування, коли 15 % сплаченого ЄСВ будуть відраховані на особистий рахунок громадянина.

Для побудови якісної системи освіти Садовий вважає за доцільне спрямувати в цю сферу 25% бюджетних коштів.

Пропонована ним формула грошової винагороди вчителя – середня зарплата в Україні + третина середньої заробітної плати в Україні.

Загалом економічна частина програми Андрія Садового виписана більш ретельно і наповнена більш цікавими конкретними ідеями на противагу гаслам від його конкурентів.

Олег Ляшко.

А от "План Ляшка", "написаний ним самим", - скидається на набір популістських гасел, які, вочевидь, мають сподобатися всім.

"Для початку зроблю так, щоб у кожного українця був повний холодильник, в якому м'ясо водиться щодня, а не лише на свята", - таким буде, згідно з документом із сайту ЦВК, перший крок Ляшка-президента.

Наступні такі ж: "Щоб бабуся не обирала – поїсти їй, полікуватися чи заплатити за комуналку.

Щоб батьки не відмовлялися від дітей, бо їх нічим годувати.

Щоб наші лікарі та вчителі не їхали в Польщу мити туалети, а мали гідну зарплату в Україні.

Щоб кожна дитина, незалежно від статків батьків, мала можливість отримати професію.

Щоб земля належала не олігархам, а селянам".

"Ніхто не буде "кошмарити" бізнес", - запевняє кандидат, наголошуючи: "Робота для кожного, гідні доходи, справедливі ціни і тарифи – ось за що я борюся!".

Кандидат обіцяє встановити державне регулювання цін на ліки і продукти, створити програми доступного житла для молоді.

Інші обіцянки Ляшка тезово: відновить промисловість та розгорне загальнонаціональне будівництво; підніме соціальні стандарти (точні параметри не названі); знизить ціну на газ та комунальні тарифи до справедливого (знову незрозуміло, якого саме) рівня: "Всіх "зігрію" справедливими тарифами на комуналку, дам субсидії, якщо буде потреба, та безкоштовно встановлю лічильники".

Ляшко проти "огульної приватизації" і за ефективне управління держмайном.

Проти співпраці з МВФ, а "за інтереси українського народу".

Він обіцяє у програмі й результати впровадження його економічної політики: понад 100 млрд доларів приватних інвестицій у розвиток економіки, більше 2 млн робочих місць і зупинення масової еміграції українців, економічне зростання 8-10% на рік.

Переконує: "Щоб цього досягти – моя команда розробила і вже втілює в життя "Антикризовий план розвитку економіки" та "Промисловий пакет реформ".

З програми випливає, що Ляшко проти приватизації сільгоспземлі.

Його команда ініціювала зміни до Конституції, "якими назавжди закріпимо землю за українськими селянами та зробимо основою аграрного устрою країни фермерські господарства".

Щоб "повернути в село корову – дамо дотації, мінімум 5000 гривень на худобину", - пише він.

Кандидати з більш низькими соціологічними рейтингами теж не вражають конкретикою і реальністю обіцянок в економічній сфері.

Насправді складається враження, що положення кандидатських програм з року в рік, від виборів до виборів кочують з одного документу до іншого.

З похибкою на ті або інші соціально-політичні процеси.