Сусіди, які голосували на референдумі, виїхали. Мені залишили двох собак годувати

Людмила Кахідзе померла на блокпосту ДНР, ЇДУЧИ ПО ПЕНСІЮ19 січня в селі Музичі на Київщині поховали 70-річну Людмилу Кахідзе.

Померла 16 січня, о 10:25, на блокпосту ДНР.

Їхала на підконтрольну Україні територію по пенсію.

Жила в окупованій Жданівці.

Мала садок, собаку Ірму.

Торгувала фруктами на базарі.

Не підтримувала російського вторгнення.

У місті її називали бандерівкою.

Дочка Людмили Андріївни – художниця Алевтина Кахідзе – вела сторінку у Facebook "Клубника Андреевна – Strawberry Andreevna".

Записувала діалоги з матір'ю, ілюструвала власними малюнками.

Клубнікою її називав хлопчик у дитсадку, де працювала вихователькою.

Не міг запам'ятати ім'я.

Публікуємо вибрані записи10.05.2014– Щодня ходжу на город через пости ДНР.

Я їм паспорт не хотіла давати – руки немиті сто років.

Ледве стрималася.

Хотіла сказати: такого в нас ще не було, щоб такими руками документи перевіряли.

Паспорт шкода.

Став брудний.6.08.2014– Мобільний зв'язок працює тільки на кладовищі.

Люди ходять дзвонити, ну і до своїх – на могили.

Чую стрілянину з Шахтарська – вранці і ввечері.

У нас поки тихо.12.08.2014– Війна війною, а гладіолуси я продала.

Беруть на весілля, на дні народження.

А половина Жданівки виїхала.

І знаєш, Аля, в основному ті, хто ходив голосувати (на так званий референдум про самовизначення ДНР 11 травня 2014 року.

– Країна).

Уявляєш, яка підлота.16.08.2014– Жданівку обстріляли.

Я жива.

На нашій вулиці загинула людина.

Жінка.17.08.2014– Під час затишшя, коли вчора був обстріл, я виходила з підвалу й дивилася на свій будинок – чи стоїть.

Сусід розвантажував картоплю, а потім порався в садку.

Але з ним нічого не сталося.

Інші, які голосували на референдумі, виїхали пару днів назад.

Мені залишили ключі від будинку і двох собак – годувати.

А вони не їдять.

Ірма моя – теж.

Налякані.– Світло є?– Немає.

Розбитий трансформатор.28.08.2014– Дощ у нас, нарешті зіб'є пил.

А до дощу горіло поле із соняшниками, поцілили туди.

Як повалив дим на всю Жданівку.

Такі хороші соняшники були.

Привезли гуманітарну допомогу.

Я пішла подивитися.

Не брати.

Першими побігли ті, хто Київ називав "хунтою".

Лєнка 5 кілограмів макаронів схопила.

Мені хлопець із машини кільку в олії сунув.29.08.2014– Не з'являється зв'язок.

Лише "Лайф", і тільки на кладовищі.– Час тобі їхати.– Люди, навпаки, якось повертаються.

Гроші в них закінчуються.

Я, напевно, вже не зможу виїхати до вас, нічого не ходить.

А що переговори в Мінську?– Нічого не дали.

З учорашнього дня пряме вторгнення Росії.– Не лякай мене.– Може бути більше обстрілів.

Що в тебе в підвалі?– Давно все є: і відкривачка для консервації, і вилка, і ложка, і документи, і постіль.9.09.2014– На кладовищі від осколкового поранення помер монах.

Жив там, при каплиці.

Але зі мною нічого не станеться.

Зрозуміла, Аля?21.09.2014– Збиралася йти на город, морквичка в мене там залишилася.

А горіхів половину вкрали.

Погані в нас люди на Донбасі: не садив, навіщо береш? Гаразд, може, вони голодні були.

Нацгвардія залишила місто.

Я вчора бачила з городу – поїхали з усіма своїми танками.

Я ще на ринку не була – подивлюся, хто радітиме.24.06.2015– Я йду на базар, вишні несу, мені замовили.– Тихо?– Нєа.

У нас гроза щодня.– Не плутаєте грім із пострілами?– Плутаємо.

Так уже й буде.1.07.2015– Не знаю, чи вистачить їм рублів тут на всіх.

Дали тільки пенсіонерам.

А в лікарів заборгованість зарплати з минулого року.

І в шахтарів.

І вони, як знущаються, пускають рекламу "Запрошуємо на відпочинок до Криму і в Сочі".

З картинками.– Ти дивишся ті канали?– Так, аби знати, що сусідка дивиться.

Як заведе свою пісню: "Чого вони до нас лізуть?"– Українською?– Вона ж російською не говорила ніколи.

Як почне голосити: "Ми хотіли отділиться".

Я їй кажу: а ви знаєте, що таке сепаратизм? Сміється.10.07.2015– Скаржаться на ціни.

Два оселедці – 150 рублів.

Тітка Л.

так скривилася, коли сказали.

А я їй: голосували на референдумі? Вона зовсім тихо: "Так".

А я теж неголосно: ну, ось вам і рибка.16.08.2015– Ми як завелися сьогодні на ринку.

Мені кажуть: тихіше, Андріївна, почують.

А я: виходить, ви тут щось таке будуєте, що і рот відкрити не можна? Вам така республіка подобається? Мовчать.– Ти й справді не боїшся?– А що вони мені можуть зробити, ці ДНРівці? Тільки вбити, більше нічого.2.11.2015– Цілий день стріляли.

І так близько.

А пропуск готовий? (у січні 2015-го почав діяти режим перепусток через лінію розмежування на Донбасі.

– Країна)– Ні, я кожен день дивлюся на сайті СБУ.9.11.2015Оформлено!18.11.2015– Тут пахне кавою (на привокзальній площі в Києві).– А у вас?– Згарищем.4.12.2015– Стільки постів, стільки постів – неможливо.– А ставлення?– І там, і там усміхаються.

Тут: добрий день, а там: здравствуйте.

Клубніка Андріївна поверталася у свій дім.5.12.2015– Мені Лєнка вже дзвонила, а потім зайшла.– Це та, що ДНР підтримує?– Уже вона нікого не підтримує.– А як давно?– Як стала в Україну по товар їздити.24.12.2015– Як ви там?– Ніяких новин.

Тихо в нас, якби телевізор не включала, забула б про війну.

На "1+1" – бойовики порушили перемир'я.

А місцевий "ТВ-Сфера" включаю – кажуть, що Нацгвардія.

Головне, і там, і там сказали, що жертв немає.

Я спокійна.24.01.2016– Правда, що по радіо оголосили про паспорти ДНР?– Тут усі в шоці.

На ринку всі до одного: "Не отдадим наши украинские паспорта, если будут только ДНРовские".– І ті, що голосували на референдумі?– Кажу: всі до одного.

Почали мені: "Мы пропадем тут!"І пенсій теж не буде? Ми, звичайно, хто за Україну завжди були, радіємо.

А толку з того?7.02.2016– А ось, Аля, якщо я і Т.

вивісимо українські прапори, що буде, ну ось що вони зроблять? У мене такий здоровенний є.

Коли Партія регіонів перемогла, ще 2010-го, всім роздавали кепочки, футболки і прапори.8.05.2016– Як ви там?– Ходила на кладовище квіти покласти.

А завтра День Перемоги в нас.– А в наc – День примирення і пам'яті.– Згодна.

28 мільйонів загиблих – хіба це перемога? Тикали нам всі ті 70 років про перемогу і тепер знову.11.05.2016– Вони мені: Доброго дня, зі святом вас! Я: яким? Вони: день народження ДНР.

А я: для мене це, вибачте, не свято.

До побачення.19.06.2016– У нас тут пекло! +40, і Макіївку обстріляли.

Не питай хто, не знаю.– Настрій як?– Хріновий.

Посварилася з жінкою.

Вона мені: "А что, вам нравятся укропы?" Я їй: що за дурне питання? Я народилася в Україні, ніякої іншої країни тут знати не хочу.

Знаєш, а мені есемеска в цьому місяці не прийшла – немає в мене вже української пенсії.25.06.2016– Як ти? Про пенсію дізналася?– Поки спека, не витримаю дорогу – люди на блокпостах стоять по 6 годин, а там же ніяких умов.– А гроші в тебе є?– У мене є, але в багатьох немає зовсім.

Люди – злі, засмучені.20.07.2016– Тут усі мовчать, коли я кажу: дочекалися благополуччя з вашою ДНР? Так вам і треба! Скаржаться, що мої абрикоси їм дорогі.

Мовляв, нам дають пенсії всього 2000 рублів.

А вони в мене, як яблуко! Таких не знайдеш у посадках.– А в посадках є абрикоси?– А куди вони подінуться з Донбасу!5.08.2016– Ти розповідала, що по "ТБ-Сфері" Захарченка показували: "Нам потрібна вся Донецька область!" Що це, мовляв, за рес­публіка – 14 міст?– Воювати, напевно, зібрався.

14 міст – це я нарахувала.

Він цього не говорив.– Ти полічила?– А ви що, не рахуєте, що втратили?4.09.2016– Як ти доїхала (зі Жданівки у підконтрольний Україні Бахмут.

– Країна)?– Дорога туди 12 годин і назад 12.

По три блокпости з кожного боку.– Як пояснили невиплату пенсії?– Кажуть, податки тих, хто працює у нас, не доходять до вас.

Хоча це дурниця, завод по сусідству платить своїм робітникам гривнею.20.10.2016– Добре, що я виноград вкрила.

Заморозки вже три дні.

А у вас?– У нас немає.– Інший клімат.24.10.2016– Ну Наташа видумала: приїжджай, – каже – у мене сьогодні день народження.

Це до війни я до неї за півтори години добиралася.

Зараз – цілий день, і завернути можуть.

Учора завернули людей із Мар'їнки.

І в Зайцевому стріляють.

За "Моторолу" мстять (російського бойовика Арсена Павлова 16 жовтня 2016-го підірвали в Донецьку в ліфті.

– Країна).4.03.2017– Все, немає в нас Life.

Вишку розбили, і не відомо чи будуть ремонтувати.

Навіть не проси купувати сімку MTC – деруть за них в три шкури.

Ціни злетіли в п'ять разів.

Погані в нас люди на Донбасі, Аля.

Червень 2017– Бабуся сьогодні на ринку: "Нужно Порошенко написать письмо, чтобы он тут всех ДНРовцев прогнал и нас обратно в Украину забрал".

За 80, інтелігентна – із саквояжиком, прийшла по цибулю.7.01.2017– Повернулася з ринку, добре вторгувала, люди не скупилися перед святами, а завтра – вихідний.– Як настрій у всіх?– Перед святами про війну забувають.

Весна 2018– Ми хочемо тобі щось показати.

Одне містечко – Ірпінь.

І квартиру, тільки вона ще не готова.

Це буде твоя, до осені.– Ви що, з глузду з'їхали?Через три тижні:– Ти думала про квартиру?– А куди мої 30 кущів троянд?Ще через тиждень:– Ми віддали гроші на проводку твоєї квартири.– І що я буду в ній робити?– Те, що й у Жданівці – ходити на ринок, свої салати продавати.

Ми знайшли тобі землю, 20 соток.

Ну, або купимо овочів восени і будемо привозити тобі всю зиму на твої салати.1.06.2018– Як ти?– У нас біда.

Дощу немає і немає.1.09.2018– Ми на ринок нанесли квітів, а лінійку скасували – траур (напередодні підірвали керівника бойовіків ДНР Олександра Захарченка.

– Країна).

Всі почали обурюватися.

Я всі до однієї троянди зрізала.

І жоржини – теж.

Були й такі, хто сказав: "Вам цветов жалко, а тут человек погиб".

Добалакалися до того, що одних послали в Україну, а інших – у Росію.

Я думаю, хто ж тут залишиться? Жодного покупця, а все не йдуть – сваряться.– Шкода квіти.– Я людям роздала: беріть хто хоче! Одна дівчинка виноград купувала й каже: "Такие красивые георгины, хотя бы 50 рублей возьмите".

А я: не треба мені ваших рублів.10.11.2018– Ти про вибори хотіла спитати?– Ні.

Про тюльпани.

Можна садити?– Звичайно, нічого їм не буде: кинь у землю і ногою притопчи.

А вибори (ватажка ДНР.

– Країна) у нас завтра.

Одні кажуть: якщо не підемо, нічого не зміниться.

А я їм: а як воно зміниться, якщо підете?21.11.2018– Як твоя подруга-ДНРівка?– Уже не ходила голосувати за главу республіки.12.12.2018– Ти думаєш про переїзд?– Не треба мене квапити.16.01.2019– Женщина, с телефона которой я звоню, умерла.

Ей стало плохо в автобусе, мы старались оказать помощь сами, потом вызвали скорую.

Она приехала, но пульса уже не было.

Остановка сердца в 10:25.

Приезжайте.– Куди?– Пункт обогрева, Никитовский пост ДНР.– Це Аля.

Я вас можу попросити зібрати її одяг? У морг.

Вона нічого такого не готувала?– Я сколько заикалась, она – наотрез.

Сейчас перечислю, что я решила ей надеть.

Кофта с оранжевым цветком и фиолетовая блуза.

А туфли какие? Тут только каблуки.– Кладіть їх і щось, що точно зможуть одягти.

Зайдіть у дальню кімнату.– Не могу, тут темно.

У нее перегорела проводка.– Вона мені не говорила.(Я нарешті заплакала)17 січня.– Аля, базар гудит: когда будут хоронить?– Завтра.

Але не в Жданівці.– Я нашла ее кольца в доме: обручальное и с розовым камнем.

И список тех, кто ей был должен с базара.– Збережіть його.– Чтобы собрать долги?– Ні, на пам'ять.