105 тварин в трьох кімнатах: Репортаж з найдивнішого притулку для котів

Викинути тварину з дому досі вважається більш нормальним, ніж впустити її до себе в дім.

А зоозахисники вимушені приховувати свою діяльність від сусідів, замість того, щоб працювати відкрито, отримувати міжнародні гранти.

Інакше - зацькують.

Журналісти Depo.

ua відвідали найдивніший український притулок для безхатніх тварин "Другий шанс".

В трикімнатній квартирі киянка Тетяна Литвиненко тримає 105 тварин і запевняє, що ніхто з її сусідів про це не здогадується.

Ми не показуємо обличчя Тетяни на її прохання.

"В мене 97 кішок і котів, сім собак і одна черепаха.

Ну хвора людина на голову, я визнаю", - сміється вона, відкриваючи двері в квартиру зовсім трохи, так, щоб впустити нас і не випустити своїх 97 котів.

Тетяна – пенсіонерка, але виглядає молодо: в джинсах і футболці, волосся середньої довжини зберегло сліди освітлювання.

"І найгірше, - продовжує жінка, - що в мене зараз двійко незапланованих, не стерилізованих котів.

…Ой, тільки не фотографуйте мене, а то почнуть впізнавати і котів з усього району підкидати будуть.

Так-то сусіди мене тільки з собаками бачили, про котів не знають".

Ми в її трикімнатні квартирі в 60-річному багатоквартирному будинку на Подолі.

Тут не великі вікна і високі стелі, просторий коридор, кімнати середнього розміру.

Роздільний санвузол і крихітна кухня.

І всюди, куди не кинеш оком – коти.

Варто присісти і витягнути руку, як під нею опиняється руда, біла, чорна смугаста чи з плямами пухнаста спинка.

З сусідньої кімнати гавкають собаки.

В Тетяни ще сім собак, а загалом 150 тварин.

Всіх вона знає по іменам.

"Дев'ять років тому я потрапила в притулок для домашніх тварин, коли там почалася епідемія.

Засновниця притулку, Іра, просила забрати додому здорових котів, хто скільки може, - вона розповідає, як "дійшла до такого життя".

- Я взяла дев'ятьох, а потім вони… посипалися мені на голову".

Якби Тетяна взяла участь в #10yearschallange, на її першому фото була б вона, донька Катя і одна кішка, яку та купила на базарі.

Згодом Катя привезла з притулку ще одного котика з травмованою лапою.

Через деякий час Тетяна підібрала на вулиці собаку, що її викинули власники, потім ще, а далі якось так закрутилося, що тепер собак і котів перевалило за сотню.

Чорно-білу кішку Сельодку знайшли на смітнику бомжі: крихітну, смердючу і брудну, в пакеті від оселедця.

Тетяна якраз прямувала повз них на базар за сиром і замість покупки повернулася додому з кошеням.

Британця Сьому примусила забрати старша за посадою колега.

Тетяна це називає – "примусила шантажем", мовляв або викину на вулицю, або ти забирай.

В Сьоми проблеми з оком, вростають вії і воно гноїться.

Втративши власницю і дім, здоровезний шикарний кіт розхворівся і ледь не помер через стрес.

В Тетяни - десятки отаких наслідків шантажу.

Майже всі тварини "Другого шансу" – домашні.

Майже в усіх – великі проблеми із здоров'ям.

Тому їх власники і викинули, не захотіли лікувати.

"Бо це дорого, - підвищує голос Тетяна.

- Зрозумійте, більшість людей до тварин не ставиться як до рівних.

Особливо добре це видно, коли виходить ветеринар до хозяїна і називає суму за лікування.

Починаються вигуки, великі очі, мовляв, 500 гривень за УЗД – це надто дорого, я собі УЗД ніколи не робив, а ще тварині буду.

І за двері її, на вулицю.

Особливо в 2014 році багато викидали, коли ціни різко підскочили.

Я їх не засуджую, різні бувають обставини.

Хоча, я постійно думаю: от чому б цим власникам хоча б не спробувати знайти собі заміну?".

Пухнасту кішечку-болінезійку знайшли на Оболоні.

За словами волонтера, власники викинули її з 5 поверху.

В болінезійки полікістоз нирок, Тетяна припускає – мабуть викинули через те, що вона пісяла не там де треба.

Через таку хворобу це буває.

Суспільна думка приписує кошатницям і собачницям ненависть до людей.

Я починаю розуміти її причини.

"Ну, може це і побрехеньки.

Хоча я припускаю, що надзюрила кішка на постіль чи стіл і людина могла таке зробити в гніві", - каже Тетяна.

В її голосі ненависті нема.

В дитинстві вдома у маленької Тані, яка виросла у великій квартирі в центрі Києва (згодом її розміняли і Тетяна купила собі оцю), не було ані собак, ані котів.

Та вона, каже, і не просила.

Але пам'ятає і сміється, що отримала якось запис в щоденнику, в третьому класі: "пішла з уроків, годувати цуценят".

Тепер крім своєї домашньої сотні вона підгодовує ще півсотні вуличних.

По-діловому пояснює: що ще залишається, коли бабусі виносять їм рідке їдло, що замерзає на холоді.

Як котам його гризти? Хоча витрати на сухий корм для бездомних котів геть її розорили.

А вам-то, питаю, є що їсти?.

"Мені? Ой! Я з 54-го розміру стала 46-го.

Без фітнесу, без дієт.

Я дуже задоволена, чим аскетичніше, тим краще", - швидко відповідає Тетяна і незрозуміло, чи то не сарказм.

Своєму звіринцю вона, якщо вдається дістати курятину з 50% знижкою, варить кашу з рисом чи вермішеллю.

"Але тільки твердих сортів, щоб їх не рознесло", - додає жінка.

Бо всі ж кастровані і стерилізовані.

Але знову ж таки, на таких харчах підвищуються витрати піску для котячого туалету, а пісок дорогий.

На день його йде три мішки - це більше ста гривень.

Немімішний бік турботи про 97 котів.

Якщо вас цікавить запах, то так – трохи є, але ті, хто мають двох котів і увесь день не були вдома, ввечері відчуватимуть такий же аромат.

Їдучого смороду, який міг би бути там, де в трьох кімнатах живе більше ста тварин, нема.

Пилу нема, шерсті нема.

В руках засновниці притулку ганчірку бачиш частіше, ніж телефон.

Кожну годину вигрібає відпрацьований пісок, мішки тягає на смітник.

Мішки – на вагу золота.

Питаю, чи не втомив її цей неспинний день бабака: нагодувала, прибрала, полікувала.

Тетяна дивиться на своє відображення в скляних дверцятах книжкової шафи (це вже якось дивує, що вона використовується за призначенням, бо в одежній шафі, як у будці, мешкає собака), потім лукаво посміхається:.

"Я навіть викроюю інколи час почитати! Сидіти за комп'ютером, за телевізором не хочу, в мене їх і нема.

Якщо треба щось подивитися, іду до подруги, - вона знімає з колін одного кота і його місце миттєво займає інший.

- Ні, я не втомилася, це дуже класна зарядка, і дуже класний стимул.

Не знаю… може я їх просто дуже сильно люблю".

І додає пошепки, ніби по секрету: "І з ними краще, ніж з людьми.

Я це точно знаю, після двох чоловіків".

За освітою вона – інженер-економіст.

Закінчила інститут цивільної авіації, працювала на кафедрі, потім в банку і звідти чотири роки тому пішла на пенсію.

Питаю, чи не аристократичного вона роду, судячи з квартири, постави, манери висловлюватися.

Знову сміється: "Все може бути.

А познайомити вас тепер з собаками?".

Випускає сімку здоровезних псів, які до цього були зачинені в іншій кімнаті і увесь дім заповнюється метушінням і гавкітом.

Здається, присядеш на підлогу і ця компанія просто залиже тебе до смерті.

Собаки породні, вельш-коргі, хаскі, бордер-коллі – принаймні, за зовнішніми ознаками.

Кого підібрали, погралися і залишили, хто вештався на вулиці і було видно, що нещодавно мав власника.

Хтось з них досі трохи навіть пам'ятає команди.

Леді виконує команду "сидіти".

Надька, яка живе в шафі, схожа на хаскі.

Її знайшла сусідка Тетяни на смітнику, в пакеті для будівельного сміття.

Мабуть не таку хаскі власники хотіли.

В Надьки викривлена лапа і проблеми і з психікою, вона панічно боїться вулиці і чужих людей.

Подальша доля Надьки викликає в Тетяни велику тривогу, бо невідомо, за які гроші її лікувати і хто би міг крім неї, Тетяни, опікуватися таким псом.

Надька, яка живе у шафі.

Вона своїх тварин і так майже нікому не віддає.

Прилаштувала була двох кішок, але одна – здорове мале кошеня раптом померло, а другу Тетяна "з боєм забрала назад".

Ця друга – Клоша - звикла ходити на пісок, а нова власниця не хотіла витрачати гроші і рвала їй газетку.

Кішка випорожнялася по всьому дому в кутках і зрештою повернулася до притулку.

"Якщо це нормальна людина, варта довіри, то я звісно за.

Власне, на роздачу в мене їх не так багато, - пояснює.

- Більшість прилаштовувати нема сенсу, вони вже у віці, з хронічними хворобами.

Хто забирає таких, всі вже давно обвішані такими котами.

Якби в нас були нормальні державні притулки, я би вже давно зібрала оцих всіх і туди привезла".

"І що би ви тоді, - питаю, - робили?".

"Мабуть тоді б до мене наступна партія прийшла, - гигоче, і потім вже серйозно продовжує.

– В нас котів на вулиці - навалом.

Є ж люди, які котів годують, але не стерилізують, і вони розмножуються".

Поки ми говоримо, руді Тася і Гаврюша по черзі катаються на дверях.

Близько десяти кілограмів вагою, букет хвороб, але поводяться як білочки, завзято знищуючи залишки гарного, недешевого ремонту.

"Я ж не знала, що в мене отаке буде.

Якби знала, я б усі стіни обклала камінням, по ньому дуже зручно лазити", - відповідає власниця притулку на те, чи не шкода їй квартири.

На підтвердження слів Тетяни маленька сіра кішечка видирається по куту, вимощеному вищезазначеним камінням до самої стелі.

"Ремонт тут був дійсно непоганий.

Чисто, гарно.

Але я до нього звикла за місяць і перестала помічати та відчувати.

А їх я кожну хвилину відчуваю.

Хоча, звісно, думаю, що якось щось пофарбую, зроблю…".

Донька Тетяни з нею віднедавно не живе, влаштувала особисте життя.

Тетяна сміється – а чимало тварин же сама вона їй принесла.

Наприклад – черепашку, сто п'яту мешканку цього притулку.

Подружка Катерини несла черепаху на смітник, прямо в коробці, де та жила.

Бо набридла щось.

Домом метушаться собаки, стрибають і бігають коти, а серед сотень лап впевнено, наче корабель пустелі, маневрує черепаха.

Снідає, обідає і вечеряє власниця цього ковчега у ванній, за закритими дверима.

"Якщо встигну донести тарілку, - сміється господиня.

– Я нічого спокійно не можу зняти з плити, хіба що воно дуже гаряче.

Лізуть з усіх боків, виривають шматок з рук".

Але сусіди, каже, не скаржаться: "Я увесь день вдома, постійно прибираю.

От бачте, трохи зараз є запах.

І це через оцих двох нестерилізованих.

Собак я постійно вигулюю, то чого сусідам скаржитися? Ніхто ще не дорікав".

105 тварин в одній квартирі – це, звісно, незаконно.

Мало би бути 105 квартир з однією твариною, і власне, від початку так воно і було: жили собі люди, купили собаку чи кота.

Але потім вони цього собаку чи кота (незаконно) викинули на вулицю.

І з'явився непростий вибір: або 105 тварин в одній квартирі, або 105 маленьких могил.

Ви би як із цим розпорядилися?.

Увесь дохід Тетяни складається з її пенсії, і вона не приховує, що утримує свій притулок тільки завдяки небайдужим людям: донька створила сторінку притулку на "Фейсбуці", вказала картку і їй потроху допомагають грошима.

Коли вистачає на пісок і корм, Тетяна купує ще й ліки, м'ясо і патчі, носить котів до ветеринара.

В скрутні дні вона і її тварини їдять пусту кашу.

Якщо у вас з'явилося бажання взяти додому тварину з її притулку, чи якось допомогти, перейти на сторінку притулку можна за цим посиланням .

Фото, відео: Сергій Людкевич.