Що приготувати на День Святого Валентина: ТОП-5 страв, які розпалюють пристрасть

ua пропонує добірку рецептів десертів, що відомі своєю здатністю не тільки покращувати настрій, а й надавати наснаги закоханим.

Крім рецепту, ми розповімо про історію кожної зі страв, щоб ви могли розважити візаві на початку вечері.

Тірамісу - "суп", що підіймає не тільки настрій.

Перша порція знаменитого десерту була приготовлена ​​на півночі Італії в кінці XVII століття.

Сталося це майже випадково - тосканський ерцгерцог Козімо III де Медічі, відомий ласун і любитель солодкого, вирішив якось раз нанести візит в сусідню Сієну.

Місцеві кухарі, бажаючи догодити високому гостеві, почаклували і видали на гора абсолютно новий десерт, назвавши його zuppa del duca "суп герцога".

Супчик так сподобався ерцгерцогу, що він взяв рецепт і вдома наказав власному кухарю навчитися це готувати.

А так як в пана Козімо частенько бували гості, про надзвичайний солодкий суп скоро знала вже вся Флоренція.

І скоро, враховуючи, що за часів династії Медічі Флоренція була містом, куди з усієї Італії стікалися люди творчіх професій – вся італійська богема хотіла їсти тільки Тірамісу кожен день.

Куртизанки відкрили ще одну особливість цього калорійного десерту і стали ласувати ним перед відповідальними побаченнями і пригощати найважливіших гостей.

Тірамісу володіє збудливими властивостями – вважали вони і саме куртизанкам треба дякувати за сучасну назву десерту.

Тірамісу, в перекладі з італійської: "підбадьорить мене".

За іншою версією рецепт значно молодший.

В 1981 році в щоквартальному журналі "Vin Veneto" вийшла стаття про те, що тірамісу створив кондитер Роберто Лінгуанотто в кінці 60-х років, в ресторані "Alle Beccherie" (місто Тревізо).

Джузеппе Маффіолі підкреслив, що своєю назвою тірамісу зобов'язаний поживним якостям продуктів, що входять до його складу, а не властивостями афродизіака.

Також існують версії, згідно з якими авторство приписується ресторанам "El Toulà" і "Al Fogher".

Крім цього, 8 жовтня 2006 року газета Baltimore Sun опублікувала статтю, в якій стверджується, що постачальником десертів для ресторану "Beccherie" був Кармінантоніо Яннаконе, що живе в даний час в Балтіморі, штат Меріленд, США, і що тірамісу винайшов саме він.

Рецепт.

Основу тірамісу становить свіжий сир маскарпоне, який виробляється тільки на Апеннінському півострові, а точніше - в Ломбардії.

Великі поети Данте і Петрарка надихалися ломбардійськими пейзажами, оспівуючи в своїх творах дзеркальну гладь озер і смарагдові простори, якими гуляли вгодовані корівки.

В свою чергу натхненні краєвидами і спокоєм корівки виробляли (і досі виробляють) молоко, з якого одержують високоякісні вершки.

З них і роблять єдиний справжній маскарпоне - унікальний сир 55% жирності, щось середнє між дуже жирною сметаною і вершковим маслом.

Назва його походить від слова mascherpa - так на ломбардійському діалекті називається сир.

Наступний, не менш важливий компонент тірамісу – савойарді - повітряне італійське печиво з білка, борошна і цукру, що має форму трубочок.

В перекладі савоярді – дамські пальчики.

Це печиво створили при дворі герцогів Савойських на честь візиту до них короля Франції.

Ви звісно можете замінити маскарпоне збитими вершками, савоярді — бісквітом, а кавове просочення — коньяком, але це те ж саме, що готувати суші з перловки і крабових паличок, загортаючи в пекінську капусту.

Складові для цього десерту – дорогі, але радимо вам хоча б один раз витратитися і спробувати, що воно таке – справжній тірамісу.

Ну як не справжній, бо навряд чи ми десь знайдемо вершки з Ломбардії і печиво з Савої, то хоча б дуже схожий.

Маскарпоне і савоярді можна купити, а можна приготувати власноруч.

Так вийде трохи дешевше і ви будете впевнені, що готуєте з правильних інгредієнтів.

Інгредієнти.

Сир маскарпоне - 500 грамів.

Печиво савоярді – 200 грамів.

4 яйця.

5 столових ложок цукрової пудри.

300 мл кави еспресо.

Для сиру маскарпоне.

1 л непастеризованих вершків жирністю не менше (!) 25%.

3 ст.

лимонного соку.

Для печива савоярді.

3 яйця.

100 г цукру.

90 г борошна.

1 щіпка солі.

20 г вершкового масла.

30 г цукрової пудри.

Як приготувати маскарпоне вдома.

Якщо ви вирішили робити маскарпоне власноруч, то починайте з нього, за день до того, як будете готувати тірамісу.

Налийте вершки в чисту і суху каструльку, помішуючи, щоб не пригоріли, доведіть їх до температури 85 °С (це коли почнуть з'являтися перші бульбашки).

Зніміть з вогню, влийте тонкою цівкою лимонний сік.

Поверніть каструлю на плиту і грійте, помішуючи, на слабкому вогні ще 4-5 хвилин, не доводячи до кипіння.

Показником готовності продукту виступить ложка.

Спочатку рідина буде стікати з неї, не залишаючи слідів, потім маса стане схожою на кефір.

Продовжуйте помішувати, і як тільки вершки перетворяться в густий крем і почнуть щільно огортати ложку - готово.

Зніміть каструлю з вогню і залиште охолоджуватися до 50-40°С (приблизно 30 хвилин).

Застеліть друшляк марлею в 5-6 шарів, вставте його в миску, вилийте суміш на марлю і чекайте, доки не стече сиоватка (зазвичай це займає 9-10 годин).

Після цього сир готовий до споживання.

Як приготувати савоярді вдома.

В той же день можна спекти савоярді, якщо у вас нема де їх купити, або не хочеться витрачати близька сотні гривень за коробочку з печивом.

Жовтки і 75 грамів цукру збити в піну.

Поступово додати 75 г просіяного борошна, перемішати, посолити.

В іншій мисці збити в міцну піну білки.

Обережно додати збиті білки до жовткова масі, перемішати.

Духовку розігріти до 150 ° С.

Деко змастити маслом і присипати борошном.

З кондитерського шприцу - діаметр отвору приблизно 14 мм (якщо нема, його можна зробити зі звичайного пластикового пакета, погугліть) видавити на деко палички довжиною 10 см.

Випікати печиво до золотистого кольору.

Готові савоярді зняти з дека лопаткою, посипати цукром і остудити.

Якщо бісквіти вийдуть недостатньо сухими, можна пізніше підсушити їх в теплій духовці, хоча зазвичай досить залишити їх на ніч на столі.

Важливо!.

Тісто для савоярді має бути густим і повітряним.

Обережно з жовтками, може вам знадобиться два, а не три.

Більки треба збити обов'язково до стійкої піни.

Коли ви додаватимете їх в тісто, додавайте потроху і перемішуйте дуже обережно.

Не забувайте накрити деко пергаментом і присипати борошном.

Як приготувати тірамісу.

Білки збити в дуже міцну піну.

Від щільності збитих білків буде залежати розтечеться крем чи ні.

Жовтки розтерти до білого кольору з цукровою пудрою.

Додати маскарпоне і добре розмішати.

Далі додаємо білки в крем по одній ложці, акуратно перемішуючи.

Кожне печиво савоярді окремо занурюємо на 5 секунд в холодну каву і одразу перекладаємо в форму, в якій ви подаватимете цей десерт.

Правильний тірамісу накладають і їдять ложкою, а не ріжуть шматочки з бісквіту, як це часто роблять в російських ресторанах.

Врахуйте це, обираючи форму для десерту.

За бажанням до кави можна додати лікер (сюди добре смакує амаретто, кавовий, апельсиновий), десертне вино або коньяк.

На це печиво викладаємо половину крему.

Потім ще один шар печива, просоченого кавою, і знову крем.

Присипаємо какао-порошком.

Поставити тірамісу в холодильник (обережно, він дуже активно переймає будь які запахи, тож щось з ароматом часнику чи риби краще ретельно закрити), через 5-7 годин крем загусне і можна смакувати.

Цьому рецепту італійські монахині навчилися в сарацинів і готували його тільки під час карнавалу, що передував великому посту перед Великоднем.

Їх називали палкою Мойсея і скіпетром короля, і за їхніми розмірами можна визначити, в якій частині Сицилії ви знаходитеся.

Каннолі - насолода, родом з гарему.

Каннолі – це трубочки зі смаженого тіста, начинені сиром рікотта, кремом маскарпоне, просочені марсалою і підсоложені цукатами.

Один з символів Сицилії і улюблена їжа італійської мафії.

Пам'ятаєте "Клан Сопрано" і "Хрещеного батька"? Вони ж там не тільки пасту їдять.

Стовідстотково – якби не каннолі, нервові мафіозі ще більше народу повбивали.

Походження цієї страви настільки старовинне, що оповито величезною кількістю легенд.

Хтось визначив, що їх приготували монахині під час карнавалу в Палермо.

А хтось копнув глибше і дізнався, що винайшли їх аж ніяк не монахині.

Дуже-дуже давно на Сицилії жили сарацини.

В Еміра сарацинів в нинішній Кальтанісетті – це один з районів Сицилії, був гарем Kalt El Nissa (Жіночий замок) і мешканкам цього замку готували десерт, дуже схожий на каннолі.

Потім на Сицилію прийшли нормани, солодке життя закінчилося, емір втік, а гарем розбігся по острову.

Кожна з жінок на свій лад влаштовувала життя, а певна кількість колишніх наложниць хрестилися і пішли у монастир.

З гаремного вони принесли у своє нове життя тільки солодощі – неймовірні каннолі, які готували раз на рік, перед великим постом і продавали містянам.

Назва десерту бере початок в слові - "cane" - тростина, і каннолі в середньовіччі готували з її допомогою.

Тісто розкочували в плаский коржик, обгортали навколо тростини і запікали на вогнищі.

Історично каннолі масово готували перед постом, що передує Великодню, в так званий жирний вівторок, тому що вівці дають більше молока навесні і з нього виходить найсмачніша рікотта.

Довжина і ширина каннолі варіюється в залежності від кулінарних традицій конкретного регіону, і має розмір від невеликих (італ.

Cannulicchi) розміром з палець, до великих, розміром з кулак, що випікають в П'яна-дельї-Альбанезі на південь від Палермо.

Рецепт каннолі.

Справжні каннолі наповнюють кремом перед клієнтом.

Будь-яка поважаюча себе "пастіччерія" - традиційна італійська кондитерська не стане готувати каннолі заздалегідь.

Тому, так часто можна побачити на прилавках кондитерських лише порожні повітряні трубочки.

Свіжий крем з рікотти готують щоранку.

Він має бути злегка охолодженим, але не замороженим.

Інгредієнти для каннолі.

Трубочки:.

Пшеничне борошно - 2 склянки.

Куряче яйце - 1 штука.

Цукор - 30 грамів.

Оливкова олія - ​​30 мл.

Рослинна олія для смаження - ​​750 мл.

Оцет - 1 столова ложка.

Какао - 1 чайна ложка.

Кориця - половинка чайної ложки.

Дрібка солі.

Вино "Марсала" (можна замінити будь-яким іншим кріпленим червоним вином або солодким виноградним соком) - 125 мл.

Начинка:.

Маскарпоне або рікотта - 500 грамів.

Цукрова пудра - 70 грамів.

Лікер - 50 мл.

Як приготувати каннолі вдома:.

Змішати борошно, какао, сіль, яйце, масло і корицю.

До тіста додати оцет і вино, тісто має вийти еластичним.

Готове тісто прибрати в холодильник на одну годину.

Це необхідно, щоб воно легко розкочувалося і не сповзало с формочок.

Якщо воно усе ж таки почне стягуватися і сповзати, можна закріпити тісто, змастивши його жовтком.

Маскарпоне або рікотту збити з пудрою і додати лікер.

Охолоджене тісто розкачати пластом 2 міліметри, розділити на невелички кружечки, кожен обмотати навколо форми і смажити у фритюрниці 2 хвилини.

Викласти серветку, щоб стекла зайва олія.

Знімати їх з форми можна тільки коли вони повністю охолонуть, бо вони дуже крихкі.

Готові остиглі трубочки наповнити начинкою за допомогою кондитерського шприца.

Прикрасити на свій смак (мигдалевою чи фісташковою стружкою, цукатами, ягодами, тощо).

Традиційно до десерту подають каву або біле вино.

Шоколадний фондан - фонтануйте серотоніном.

Фондан - це популярна французька десертна страва, кекс з шоколадного бісквітного тіста.

Його особливістю є тверда хрустка оболонка і рідка серцевина.

Для фондану готується бісквітне тісто з додаванням вершкового масла і великої кількості гіркого шоколаду.

Тісто заливається в формочки і запікають у духовці.

Цей десерт вважається складним в приготуванні, оскільки фондан необхідно точно витримати в духовці так, щоб збереглася рідка серцевина з хрусткою скоринкою зовні.

Цей десерт в англомовних країнах має назву lava cake або molten chocolate cake.

У європейських країнах також використовується назва petit gateau.

Французька кухня розділяє два варіанти цього тістечка: безпосередньо fondant au chocolat - "шоколад, який тане" і moelleux au chocolat - "м'який шоколад".

Цей десерт досить молодий - фондан став всесвітньо популярним лише в кінці XX століття - про його походження сперечаються кілька іменитих кулінарів.

Французький кухар Жан-Джордж Фонгеріхтен стверджує, що вперше приготував його в 1987 році, перебуваючи на посаді шеф-кухарем нью-йоркського ресторану "Лафаєтт" в готелі "Дрейк", і це був не спеціально придуманий рецепт, а просто помилка з його боку.

Однак відомий кондитер і шоколатьє Жак Торр відповідав, що це блюдо вже давно відомо у Франції і називається "шоколадний фондан".

Також поширена версія про те, що його винайшов французький кухар ресторану "Лагійоль" Мішель Брасс, але його рецепт виготовлення тістечка трохи складніший: він заморозив шоколадний крем ганаш і перед випічкою поклав його у центр заготовленого тіста.

Рецепт фондана:.

Інгредієнти:.

100 гр шоколад гіркий.

100 гр вершкове масло.

3 яйця.

6 ст.

4 ст.

Як приготувати фондан вдома:.

Шоколад розтопити і додати розм'якшене вершкове масло.

Яйця з цукром збити до білого і перемішати з шоколадною масою, в кінці ввести просіяне борошно.

Замісити акуратно тісто і вилити у формочки.

Випікати при 210 град 10 хвилин.

Подавати з ягідним соусом і ванільним морозивом.

Крем-брюле - не відмовиться навіть той, хто не їсть солодкого.

Десерт крем-брюле полюбився європейцям ще у XVII столітті, але Франція, Велика Британія і Каталонія досі сперечаються за право бути його батьківщиною.

Відповідно, і версій походження є кілька.

Британці твердять, що вигадали його кухарі коледжа Святої трійці у Кембріджі.

Саме тому десерт спершу називали Троїцьким, а потім - "кембриджським обпеченим кремом".

Каталонці вважають, що народився десерт в одному з монастирів краю.

Розповідають, мовляв, неочікувано єпископ заявив про свій візит у монастир, і черниці схопилися за голову, бо ж приготувати частування вже не встигали.

Кухарка наспіх взялася готувати вже тоді культовий десерт флан, але, щоб скоротити час, внесла корективи.

Наприклад, поставила десерт на вогонь замість водяної бані, а оскільки страва мала не надто апетитний вигляд, засипала її цукром.

Щойно закінчила, десерт понесли до єпископа, а той додумався скуштувати його у ту саму мить і обпікся.

"Crema!" - вигукнув чоловік, що каталонською означає "Обпалює!".

Так у новонародженого десерту з'явилося ім'я.

Французи ж такі легенди слухають зі скепсисом.

Бо ж саме у їхній країні з'явилася перша письмова згадка про крем-брюле.

У 1691-му шеф-кухар герцога Орлеанського Франсуа Массаліото описав рецепт смаколика у книзі "Кухар для короля і богослужіння".

Каталонці ж протиріч не бачать.

Твердять, що Массаліото був в Іспанії і міг завітати у той самий монастир, де і дізнався про десерт.

Інгредієнти для крем-брюле.

- 3 яєчні жовтки;.

- 320 мл вершків;.

- 75 грамів цукру плюс 4 ст.

ложки для скоринки;.

- половина пакетику ваніліну або половина стручка ванілі;.

- ягоди та м'ята для оздоблення.

Як приготувати крем-брюле вдома:.

- До жовтків додайте половину цукру і збийте;.

- У вершки всипте другу половину цукру і доведіть на маленькому вогні, постійно помішуючи, майже до кипіння;.

- У гарячі вершки додайте ванілін;.

- Влийте тонкою цівкою вершки в жовтки, постійно помішуючи.

Суміш процидіть через сито і розлийте по формочках;.

- Поставте формочки у більшу ємність, а в неї налийте води до рівня 2/3 висоти формочок;.

- Запікайте при температурі 175 градусів 40 хвилин;.

- Поставте крем у холодильник на 3-4 години;.

- Посипте цукром і запечіть в духовці 5-7 хвилин при температурі 220 градусів.

Знову охолодіть крем, аби скоринка затверділа;.

- Перед подачою прикрасте листочком м'яти або ягодами.

Цей торт, який складається з багатьох шарів тіста та густого крему, полюбляють у безлічі країн світу.

Наполеон - торт, за який вам пробачать усе.

За однією з версій цей торт вигадав сам Наполеон Бонапарт, коли Жозефіна заскочила його за фліртом з однією зі своїх фрейлін, якій він щось грайливо шепотів щось на вушко.

Ревнива Жозефіна зажадала негайної відповіді від чоловіка про те, що відбувається.

Імператор зовсім не розгубився і відразу придумав відповідь, що лише ділився рецептом придуманого ним торта з надійною людиною.

Моментально вигадавши склад і спосіб приготування, Наполеон переконав дружину в своєї невинності.

Зовсім випадково, свідком цієї розмови виявився один з маршалів Франції, який в той же вечір розпатякав рецепт всьому Версалю, а придворний кухар приготував цей шедевр до столу вже наступного дня і успіх він мав приголомшливий.

Щоправда, торт отримав назву "Мільфей", що з французької перекладається як "тисячі шарів", - мається на увазі велика кількість коржів, які промазані ніжним кремом.

Також є легенда, що один з кухарів Бонапарта взяв за основу старовинний французький пиріг під назвою "Королівська галета", який люди купують до свята королів, розрізав його на невеликі шматочки, а між шарами поклав заварний крем, прикрашений полуничним джемом і збитими вершками.

І назвав торт іменем імператора.

За ще однією версією, на пострадянському просторі історію появи торту прийнято пов'язувати зі сторіччям битви росіян з французами.

Перемогли тоді росіяни, і російські кулінари приготували на ювілей торт у формі трикутника, схожого на капелюх Наполеона Бонапарта.

Як приготувати Наполеон вдома.

Для коржів:.

3 склянки борошна.

400 г вершкового масла.

2 яйця.

2/3 склянки холодної води.

3 ст.

1 ст.

9% оцту.

сіль.

Для заварного крему:.

4 яйця 1,5 л молока.

2 склянки цукру.

1 пакетик ванільного цукру.

200 г вершкового масла.

½ склянки борошна.

Оцет і коньяк змішати з водою; в стакан або чашку додати яйця, посолити, розмішати, але не збивати.

З'єднати з водою, перемішати до однорідності.

Холодне масло нарізати кубиками; борошно просіяти і змішати з маслом так, щоб вийшло "жирне борошно".

Сформувати гірку, зробити в ній поглиблення, влити збовтати яйця; замісити тісто.

Тісто розділити на 10 рівних частин; скачати з них кульки.

Накрити харчовою плівкою і прибрати в холодильник на 1 годину.

Зварити крем.

У яйця додати цукор, молоко, борошно і ванільний цукор, перемішати і поставити на повільний вогонь; постійно помішуючи, довести до кипіння і додати масло.

Нагріти духовку до 220 ° С.

Поки нагрівається, розкачати тонкий корж, перекласти на деко за допомогою качалки (намотавши тісто на неї).

Випікати 5-7 хвилин до світло-золотистого кольору і остудити.

Таким же чином приготувати ще 9 коржів.

Збираємо торт: на холодний корж намастити крем, покласти зверху наступний корж і так чередувати, доки коржі не закінчаться.

Вінчати конструкцію повинен крем.

Зверху можна прикрасити крихтою з запеченого і подрібненого тіста.